up-arrow

Кондукторе, тисни на гальма: приїхали ж у торговий центр!

title
Шановні читачі, головний редактор на мене сердиться. Каже, що забагато пишу про потяги. А що вдієш, коли часто ними їжджу, а залізничне начальство не менш часто презентує чергові дурниці, які нібито мають впроваджувати і ого-го як полегшать життя пасажирам

Сергій НАУМУК,
заступник головного редактора газети «Волинь-нова»


Коли керівник «Укрзалізниці» Войцех Балчун заявив, що на всіх вокзалах встановлять вай-фай, я промовчав. Хоча у пам’яті відразу спливли занедбані споруди, розкидані по невеликих станціях. Деякі з них давно, інші недавно зачинили, навіть колії запасні розібрали. Буває, на коминах будівель лелеки вже звили гнізда. Знаю й такі, що від них нічого не залишилося. А місце, де колись пасажири купували квитки і мали прихисток від негоди, поросло травою. Ото тільки вай-фаю там і не вистачає.
Хай там як, але завзятий поляк «на досягнутому» зупинятися не збирається. Щойно я переварив інформацію про облаштування доступу до інтернету, на тобі — нове: «Укрзалізниця» встановить на вокзалах термінали для продажу квитків. Логічне продовження: є інтернет, то чому не прилаштувати термінал? Прийшов пасажир, тицьнув купюру — і маєш квиток. Направду гарна ідея. От тільки на багатьох станціях, перш ніж їх розміщати, треба вокзал відремонтувати. А то бузько гніздо ще й на терміналі намостить. І в такому разі навряд чи це символізуватиме затишок.
Але перевершила все остання пропозиція (точніше, як кажуть військові, крайня, бо до останньої, вочевидь, ще далеко, якщо Войцеху Балчуну продовжать контракт, що закінчується 5 червня цього року — а на місячну зарплату в 463000 гривень можна і не таке ще вигадати).
«Балчун виступив за перетворення вокзалів на торгові центри» — це повідомлення просто добило. Замість покращувати якість послуг і домагатися більших прибутків від перевезень, «Укрзалізниця» хоче збільшити доходи, використовуючи вокзали та привокзальні території в комерційних цілях. Треба лишень, щоб уряд дозволив управляти майном.
«Потім ми зможемо цим керувати і позбавлятися від того, що нам не потрібно, але має цінність. За рахунок цього можна буде фінансувати наші інвестиції. Ми говоримо про перетворення наших вокзалів на торгові центри», – сказав Балчун. Ага, з пошти зробили ковбасні крамниці, а з вокзалів треба — торгові центри. При цьому зазначив, що в Україні втілити це не так просто, як, наприклад, у Польщі, оскільки більшість вокзалів у великих містах – це пам'ятки архітектури.
«Але також є територія навколо них, яка може використовуватися у співпраці з зовнішніми партнерами, щоб, зберігаючи історичний характер будівель вокзалів, використовувати їх у комерційних цілях», – додав він. Дякуємо, хоч щось вирішив залишити.
Що цікаво: того ж дня в інтернеті з’явилася інформація про те, що проти посадовців «Укрзалізниці» відкрили справу про багатомільйонну розтрату. І це вже не вперше: щойно хтось з уряду висловить невдоволення роботою «Укрзалізниці», як польський рокер одразу видає порцію майбутніх нововведень.
Сидячи в Києві, усе пропоноване справді видається прогресивним. От тільки провінція живе в іншому світі, з іншими цінами й іншими вокзалами.
P.S. Шановні високопосадовці в галузі транспорту! Ви або обіцяйте менше, або робіть більше. А то доведеться про вас ще писати й писати, а редактор знову зауважить, що тема повторюється.

Інші "Погляди" автора
ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Старенький вентилятор ганяє гаряче повітря. Пробую сконцентруватися на роботі, але думки витають десь далеко. Хочеться в Антарктиду чи хоча б на берег якогось моря, озера, річки. Будь-куди, аби втекти від отої остогидлої африканської спеки, котра в останні тижні допікає українцям. А в червні, пригадується, літа не могли дочекатися. Було прохолодно як на цю пору, тож здавалося, що воно так і не розпочнеться.
Таке ставлення до людей похилого віку заповідав Господь. Але коли ми повні сил і здоров’я, то, на жаль, не задумуємося, якою буде наша старість
Щоразу, коли заходжу в під'їзд будинку, де живу, то мимохідь звертаю увагу на дошку оголошень, яких тут до вибору, до кольору. Хтось запрошує на роботу адміністратора-кадровика «порядну жіночку», інший пропонує «швидкі гроші» для налагодження своєї справи
Спека іноді провокує на геть нелогічні речі, як от на …примірку хутряної шуби
Для нас, сільських дітей 1970–1980-х років, літні канікули були дещо інакшими, ніж у теперішньої малечі. Вони асоціювалися з випасанням корови, прополюванням буряків, збором вишень (для себе і на продаж – у селі були пункти прийому цих ягід) тощо. А ще кожен із нас мріяв потрапити на… роботу. Може, комусь видасться дивним, але з четвертого(!) класу діти могли справді заробляти в колгоспі. А обліковець, як і належить, фіксував трудодні. Старшокласники записувалися на позмінку на тік і на збирання врожаю. Там непросто – спека, пил, швидкий темп, але бажання мати власні гроші, на які придбаєш те, що подобається, брали верх над усім
Від побутових травм не убезпечений ніхто. Цими вихідними втрапила в халепу і я – не помітила у густій траві невеличкої дощечки із чималим іржавим цвяхом, який, проколовши підошву взуття, уп’явся мені в ногу
Чомусь одні входять у наше життя легко, інших ми пропускаємо через сито випробувань і час. Одні йдуть безболісно, інших закарбовуємо на все життя. Варто пам’ятати тих людей, на яких хотіли бути схожими в дитинстві. Тим вартіснішою є наша вдячність сьогодні
У Кабміні вже кілька місяців іде війна між міністром інфраструктури Володимиром Омеляном та керівником «Укрзалізниці» поляком Войцехом Балчуном. Міністр критикує іноземця за погану роботу, той парирує, що це упереджене ставлення, насправді результати є. Мої симпатії, як глядача, у цьому шоу на боці пана Омеляна. Ейфорія від так званих варягів в уряді минула разом із відходом від справ на Одещині Міхеіла Саакашвілі. Надто багато претензій накопичилося до топ-менеджерів підприємств типу «Укрзалізниці» чи «Укрпошти». Нові люди прийшли там до керма під гаслами «Рятуємо галузь». Натомість виглядає так, що рятують вони лише власні кишені: реформи директори розпочали із себе, встановивши місячну зарплату у… кілька сотень тисяч гривень!
Строга жінка-лікар взяла дерев'яну указку й попросила закрити ліве око долонею. Десь далеко в кутку просторого кабінету світилася таблиця для перевірки гостроти зору. Ще раніше у мене закрадалися підозри про якісь проблеми з очима, тому й прийшов на літніх канікулах з мамою у поліклініку до окуліста. Саме до цього спеціаліста чомусь завжди була найбільша черга, тож довелося години дві чекати під дверима
Замість старих - встановлюють сучасні
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ