up-arrow
ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО Архів рубрики

«А тепер Степан Дорофійович своїм пильним оком буде стежити, аби ми не схибили у професійній діяльності…» (Фото, відео)

title
П’ять років тому відійшов у Вічність головний редактор «Волині», але у день 80-ліття він, поважний ювіляр, як і годиться, зустрічав гостей. Уважно вдивлявся згори в обличчя людей, з якими звела доля на журналістських дорогах, з ким працював, кого поважав, цінував, з ким любив дискутувати, про кого писав… Цвіт волинської інтелігенції зібрався 13 червня під стінами будинку на вулиці Словацького в центрі Луцька з нагоди відкриття меморіальної дошки, яка увічнила ім’я нашого редактора Степана Сачука

Галина СВІТЛІКОВСЬКА

ПРОСТО МИ МАЛИ У КОГО ВЧИТИСЯ...
Пригадую, як вболівав Степан Дорофійович, щоб належно пошанувати пам'ять свого незабутнього друга і колеги Полікарпа Шафети, з рук якого перебрав штурвал редакційного корабля. І це стало для нас справжнім уроком людяності, професійної гідності й порядності. Його стараннями було встановлено в обласному центрі меморіальну дошку Полікарпу Шафеті. Тепер же коштом редакції й зусиллями львівського скульптора Володимира Цісарика і ливарного підприємства «Пік Арт» втілено у бронзі й образ Степана Сачука.

Людині важливо не тільки ходити до храму, а й будувати храм у своїй душі. А Степан Дорофійович дбав про це повсякчас.

— Пам’ять, любов, повага ніколи не знецінюються, їх не можна викинути у смітник, як старі папери чи речі. І ми дали собі слово, що на цьому місці буде меморіальна дошка Степану Дорофійовичу як вияв нашої вдячності йому і шани, — такими словами відкрив урочистість головний редактор газети «Волинь-нова» Олександр Згоранець, запрошуючи до слова виконувача повноважень міського голови Луцька Ігоря Поліщука.
— Степан Дорофійович — це видатна особистість в історії нашого краю. Він відзначений багатьма нагородами, Почесний громадянин Луцька. Дякую колективу і редактору за те, що вшановують людину, яка доклала багато зусиль, щоб газета була такою, як вона є, — сказав Ігор Поліщук, котрому колектив навзаєм вдячний за сприяння у вирішенні організаційних питань щодо встановлення меморіальної дошки.
День видався вітряним. Біле полотно, яке закривало меморіальну дошку, тріпотіло, наче вітрило. «Сачук і штиль — поняття несумісні», — жартував старійшина серед журналістів «Волині» Василь Залевський, який до півсотні літ працював пліч-о-пліч із Степаном Дорофійовичем. Разом із представниками старшого покоління вклонилися колишньому очільнику газети молоді працівники, які продовжують добрі традиції редакції, лауреати журналістських премій імені Полікарпа Шафети та Степана Сачука. Але найкращим пошануванням наших редакторів є те, що «Волинь-нова» і сьогодні залишається улюбленим виданням десятків тисяч краян.

«ВІН НАГОРОДИВ НАС СВОЄЮ ДРУЖБОЮ І ТЕПЛОМ ДУШІ…»
Серед тих, хто з квітами і щирими почуттями прийшов цього дня до будинку, де з 1979 року мешкав Степан Дорофійович, не тільки відомі волинські журналісти, а й митці, юристи, лікарі, педагоги, підприємці… Так, у нього були друзі й недруги, але і одні, й інші визнавали Сачука неординарною особистістю.
Він, колишній випускник сільськогосподарського інституту, агроном за фахом, реалізувавши себе в журналістиці, будучи вже авторитетним редактором, особливо цінував людей від землі, успішних господарів, тих, хто добре вміє працювати. Не випадково щирі стосунки склалися у редактора із керівником сільгосппідприємства «Рать» Луцького району Віктором Шумським. У день ювілею Степана Сачука Віктор Анатолійович згадував:
— Ми — різного віку, але це не заважало спілкуванню. Могли годинами розмовляти на різні теми, часом сперечалися, але думки Степана Дорофійовича завжди були цікавими, глибокими, його поради — мудрими й слушними. Тож він і для мене був учителем.
— Степан Дорофійович багатьох людей нагородив своєю дружбою, теплом душі. Я вдячна, що «Волинь» висвітлює театральне життя області, пише про наші вистави, а головний редактор завжди підтримував і добрим словом, і приязним жартом, і щирим інтересом до моєї акторської, громадської діяльності, — сказала народна артистка України Людмила Приходько.
Продовжив її думку і директор обласного театру ляльок, заслужений діяч мистецтв України Данило Поштарук. А Вадим Перець, директор друкарні, де виходить у світ «Волинь-нова», приїхав на урочистість з Тернополя, щоб засвідчити свою повагу Степану Сачуку.
Голова Апеляційного суду Волинської області Петро Філюк поділився своїми спогадами:
— Так розпорядилася доля, що останній телефонний дзвінок у житті Степана Дорофійовича був до мене. Ми зійшлися в той період дуже близько, нерідко увечері зупинялися саме на цьому місці біля його будинку, довго стояли, бесідували. Я вважаю Степана Сачука класиком у сфері журналістики, він був духовно багатою особистістю.
Узяв слово і керівник адвокатської компанії «Конфідент» Сергій Сафулько, професіоналізм якого Степан Дорофійович високо оцінював. Авторитетний адвокат не раз допомагав журналістам «Волині» відстоювати право на обгрунтовану критику у газеті. Він нагадав, що головний редактор Степан Сачук часто виступав із гострими, принциповими, аналітичними статтями, вмів захищати свої позиції.
Теплими спогадами про перебування разом із Степаном Дорофійовичем на Святій Землі поділився Володимир Карпук, депутат Верховної Ради V та VI скликань, відомий лікар-книголюб, інтелектуал. Він наголосив:
— Людині важливо не тільки ходити до храму, а й будувати храм у своїй душі. А Степан Дорофійович дбав про це повсякчас.
Звичайно, найтісніші контакти підтримував наш головний редактор із колегами з інших засобів масової інформації. Про його вміння на ділі підтверджувати професійну солідарність говорили під час урочистості головний редактор газети «Вісті Ковельщини» Микола Вельма, шеф-редактор тижневика «Вісник і К» Євген Хотимчук, голова обласної організації Національної спілки журналістів Михайло Савчак, імениті волинські журналісти-метри Андрій Бондарчук, Святослав Пирожко. А директор Волинської регіональної дирекції Національної суспільної телерадіокомпанії України Ольга Куліш звернула увагу присутніх на те, що меморіальну дошку Степану Сачуку встановлено якраз навпроти входу до офісу телевізійників:
— Матимемо змогу щодня вітатися зі Степаном Дорофійовичем, а він своїм пильним оком буде стежити, аби ми не схибили у професійній діяльності, адже він відстоював чесну журналістику, вважав її найкращою політикою, — нагадала Ольга Куліш.
Протоієрей Віталій Собко, голова інформаційно-видавничого центру Волинської єпархії УПЦ КП, відправив чин освячення пам’ятного знака на честь багаторічного головного редактора газети «Волинь-нова» Степана Сачука. А зранку 13 червня журналісти нашої газети поминали Степана Дорофійовича у Свято-Троїцькому соборі.
По плодах їхніх пізнаєте їх… Не може дерево добре плоди погані родити, — нагадав учасникам заходу слова з Нагірної проповіді Спасителя отець Віталій і закликав усіх журналістів брати приклад із життя й жертовної праці Степана Дорофійовича.

Головний редактор газети «Волинь-нова» Олександр Згоранець (на фото справа) відкрив урочистість, у якій брали участь близькі друзі Степана Дорофійовича Віктор Шумський (ліворуч) та Вадим Перець.

Спадає полотно – і присутні аплодують майстерному втіленню образу Степана Сачука.

Виконувач повноважень Луцького міського голови Ігор Поліщук підтримав ініціативу колективу «Волині-нової».

Вимогливий і добрий погляд принципового журналіста й редактора.

Відео – Олександр ПІЛЮК.

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА і Олександра ФІЛЮКА. 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Учасник бойових дій російсько-японської війни, підполковник у відставці Віталій Литвинчук воював на Забайкальському фронті, вздовж і впоперек пройшов усю Монголію, а демобілізувавшись, ще чверть століття служив у Володимирі-Волинському в різних військових частинах. Незважаючи на поважний вік (у вересні фронтовик відзначатиме 90-річчя), він має відмінну пам’ять, читає без окулярів, майже не визнає ліків, а більше довіряє народній медицині й каже, що завдяки травам уникнув двох операцій
Минулої неділі на території Іваничівського району, у прикордонному селі Кречів, відбулися традиційні дні добросусідства «Кордон 835 Кречів—Крилів»
Хоч би скільки нам було літ, поки жива ненька — ми все ще діти і з далеких чи близьких світів наша дорога пролягатиме до батьківської хати. Разом зі своєю одногрупницею із селища Ратне Наталею Кацевич цієї літньої пори мандрую у райський куточок Ратнівщини, де проживає її 81–річна мама — Афанасія Лукашівна Лахтюк. 6 серпня ця чудова жінка, мудра, добра, розсудлива і надзвичайно працьовита, відзначила день народження
Як один день минуло півстоліття після закінчення Рожищенського зооветеринарного технікуму. 50 літ! Одним із моїх учителів був відомий на Волині фахівець ветеринарної медицини Микола Кузьмович Кузьмін. У ті далекі 1960-ті роки технікум (нині коледж) розміщувався в пристосованому двоповерховому приміщенні. Студенти жили в старих, розкиданих по всьому Рожищі гуртожитках, навіть колишніх солдатських казармах
Сільський агроном втілив мрію всього життя й відшукав своїх пращурів до десятого коліна
Учора керівник служби «Госпітальєри» отримала від нашої редакції заслужений приз — крилатий плуг. Це почесне звання — «Герой нашого часу» — Яні Зінкевич присвоїли читачі й передплатники газети у травні 2015 року як подяку за врятовані життя українських військовослужбовців. А цим найбільшим скарбом особисто медику–добровольцю завдячують понад дві сотні солдатів, тоді як створена нею медична служба загалом зберегла дві з половиною тисячі захисників Батьківщини
22–річний маневиччанин Юрій Шафета про запеклі бої за визволення українського сходу знає не з чужих слів. Він — контрактник. Савур–Могила, Вуглегірськ, Красний Луч, Сніжне… За цими назвами — відвага і героїзм, самопожертва і гіркий біль від втрати побратимів
Давня східна мудрість гласить: «Кожна людина тобі не друг, кожна людина тобі не ворог, кожна людина тобі вчитель». Справді, від багатьох людей, які живуть поміж нас, можна багато чому навчитися. До таких особистостей належить родина старожилів Шуровських, котрі мешкають у Володимирі-Волинському на вулиці Поштовій
«Високошановні й дорогі мені брати й сестри України Західного краю! Звертаюся до вас із глибоким почуттям подяки від українців Сходу нашої Батьківщини»
Замість старих - встановлюють сучасні
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ