up-arrow

Навчаюсь у Луцьку і здобуваю ... польський диплом

title
І український, і європейського зразка документи про вищу освіту одночасно можливо отримати всього за 4 роки навчання. Спільний проект, започаткований минулого навчального року між Східноєвропейським національним університетом ім. Лесі Українки та польською Академією Януша Длугоша в Ченстохові, так і називається – «Подвійний диплом»

Лариса ЗАНЮК

Є МОЖЛИВІСТЬ ОБИДВА ВИШІ ЗАКІНЧИТИ ОДНОЧАСНО
Казав мудрець, не шкодуй часу, витраченого на освіту, а завдяки цьому проекту 4 роки спливе, студент навіть і не зчується коли, навчаючись у Польщі й в Україні одночасно.

Не варто їхати вчитися за кордон, коли є можливість за той же час здобути два дипломи і гарну освіту простішим чином.

Протягом року студенти спеціальності «Фізична терапія, ерготерапія» вивчали дисципліни у двох вишах, складали сесії і тепер можна робити висновки з такого навчання. У просторій конференц-залі університету ми поспілкувалися не лише з ними, а й з викладачами обох вишів.
Ольга Андрійчук, професор кафедри здоров'я людини і фізичної реабілітації СНУ ім. Лесі Українки розповідає:
— Завданням наставників, зокрема моїм, було узгодити навчальні плани, щоб у польській академії і у нас предмети не повторювалися. Протягом семестру студенти вчаться півтора місяці у Польщі, потім – на батьківщині, в результаті через чотири роки отримають диплом і український, і закордонний. Правда, у Польщі на бакалавра треба вчитися три роки, у нас – чотири. Тобто наші другокурсники паралельно стають першокурсниками польського вишу і закінчують обидва навчальні заклади одночасно.
— Всі студенти можуть навчатися за такою програмою?
— Можливості та мотивацію має кожен, але з трьох груп ми вибрали по п'ять найуспішніших студентів. Ті, що вступали після шкіл, навчатимуться 4 роки, а випускники медичних коледжів – за скороченою програмою – 2 роки, – повідомила викладачка.
— Чому молоді люди вибрали спеціальність реабілітолога і як планують своє майбутнє – запитую вже у студентів.
— Закінчив медколедж, – розповідає Любомир, – хотів продовжити навчання, тому вступив у СНУ на реабілітолога, а через місяць нам повідомили, що є можливість паралельного навчання в Польщі з безкоштовним проживанням. Умовою було добре скласти сесію. Це привабило, ну, то я старався.
— Майже всі за кордоном побували вперше. Одразу було боязко, що не добре знаємо мову, бо лише відвідували курси польської. А потім познайомилися з тамтешніми студентами – живе спілкування – це набагато більше знань, – додає Іванна.
— Ви фактично одночасно вчитеся у двох вишах, а скільки наукових робіт будете писати? – цікавлюся.
— Одну дипломну українською мовою, яку перекладемо на польську, – пояснює Юлія. – Можливо, захист буде в Україні з трансляцією через скайп із польським вишем.
— За кордоном дуже відстежується плагіат. Що вам розповідали про це?
— У польських вишах заохочується власне дослідження, а не списування теорії. Важливо зібрати більше практичного матеріалу, захистити його. Тому плагіату просто не може бути, адже це власна робота. Ми вже запропонували теми, над якими хочемо працювати, а викладачі радять, як це пов'язати з практикою, – діляться Ірина та Мирослава.


«В УКРАЇНІ – ВІЙНА, ТОМУ РЕАБІЛІТОЛОГИ ПРОСТО НЕОБХІДНІ»
— Ще, можливо, рано про це говорити, а все ж цікаво, у якій країні хочете працювати після закінчення обох вишів, адже дипломи дають подвійну можливість?
— Якщо порівнювати престижність професії реабілітолога, то у Польщі вона більше затребувана, в Україні цей напрямок тільки розвивається. Але якщо брати до уваги, що кожна хвороба потребує відновлення і у європейських клініках із кожним пацієнтом обов'язково працює реабілітолог, то колись і у нас до цього дійдуть. Тим паче, що в Україні — війна, і багато солдатів отримують поранення... Реабілітологи просто необхідні, – міркує Любомир.
— У Польщі є можливість на практиці випробувати різні пристрої, апарати, яких у нас ще поки навіть немає, – додає Руслан.
— Чим ще приваблює навчання в Польщі?
— По-перше, відчувається контраст у рівні культури, – каже Марія. – Сподобалося, як у Польщі святкують День студента. Він триває цілий тиждень. Мер символічно віддає ключі від міської брами і містом керують студенти: влаштовують концерти, вечори кінопереглядів, костюмовані бали – усе для того, щоб розслабитися перед сесією. Там є так звані «ректорські дні». Коли з якихось причин студенти хочуть звільнитися від пар, то просять про це ректора, і він оголошує «ректорський день». Ми одразу зауважили, як польські викладачі ставляться до студентів – з повагою.
— Тобто, там ви всі пани? – жартую.
— Майже так. Мабуть, викладачі розуміють, наскільки нам складно адаптуватися, тому з такою віддачею пояснюють матеріал і розмовляють, як з рівними.


«СКОРИСТАЙТЕСЬ ШАНСОМ ЗДОБУТИ ЄВРОПЕЙСЬКУ ОСВІТУ ПРОСТІШИМ ШЛЯХОМ»
— Чи є ваше навчання альтернативою навчання за кордоном?
— Це значно дешевше і економніше у часі, – зауважує Ірина. – Але не всі про таке знають, тому ми розповідаємо з власного досвіду навіть тим українським студентам, які вчаться у Польщі. Одна дівчина захотіла отримати другу освіту, адже лише з польським дипломом в Україні нелегко знайти роботу.
— У нас практикують обміни студентами, але це лише з метою здобуття досвіду, а от з подвійним отриманням диплома – таке вперше. Гуртожиток, у якому ми живемо, загалом коштує 200 злотих у місяць, а ми проживаємо безкоштовно, – усміхається Михайло.
— А чим добре у нас? – не змогла не запитати.
— Добрий мамин борщ, і через таку програму подвійної освіти є можливість бувати частіше вдома, порівняно зі студентами, які вчаться лише у Польщі, – підсумовують студенти.
На питання, чи користувалися на іспитах шпаргалками, запевняють, що туди дозволяється приходити лише з ручкою, хоч написати шпору для українського студента – ніде не проблема.
Професор Еліуш Маволєпши, декан педагогічного факультету Академії Януша Длугоша, і собі долучився до розмови та розповів, що це перша група з Луцька, яка вчиться за програмою «Подвійний диплом», але українцями польські викладачі цілком задоволені та мають намір польських студентів відправити на навчання до нас. А проект «Подвійний диплом» тепер поширять ще й на спеціальність «Фізична культура».
— Подвійний диплом сприяє вільному вибору місця роботи в Європі. Не варто їхати вчитися за кордон, коли є можливість за той же час здобути два дипломи і гарну освіту простішим чином. Тож хочу запросити абітурієнтів звернути увагу ще й на спеціальність «Середня освіта. Фізична культура», яка теж цього року працюватиме за цим проектом, – переконує Наталія Бєлікова, завідувачка кафедри теорії фізичного виховання, фітнесу та рекреації.
Залишається побажати, щоб сподівання студентів та їхніх наставників виправдалися: працювати за подвійним дипломом було і престижно, і високооплачувано, а інші факультети й виші теж брали участь у подібних проектах, надаючи своїм студентам подвійну можливість в отриманні освіти.
Детальніше із проектом можна ознайомитися тут: indyka.svitlana@eenu.edu.ua.

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Нахилятися до чиєїсь біди, підтримати ближнього словом і добрим почином треба нам усім вчитися змалку. Так роблять у ДНЗ №16 і вже не вперше знайомлять своїх вихованців із людьми, які потребують підтримки
Cело Журавники Горохівського районумає потенціал стати привабливим для туристів
Оксана Зінчук із села Грушвиця на Рівненщині протягом року мала персонального класного керівника, педагогів, клас, уроки. Тож і цьогорічну святкову лінійку присвятили їй одній – єдиній випускниці серед 130 учнів. Таке в населеному пункті трапляється вперше за останні півстоліття
Минулої п’ятниці у Луцьку нагороджували вчителів та учнів року-2017
Рівненський історик Тарас Пилипович видав монографію, в якій дослідив участь українців у польській армії в період Другої світової війни. Зокрема, лише під командуванням генерала Владислава Андерса в ті часи воювало близько 3 тисяч українців. Саме про їхній бойовий шлях йдеться на сторінках книги
В обласному музично-драматичному театрі пройшов заключний концерт юних талантів, організований управлінням освіти Луцької міської ради
Минулої неділі в Луцьку відбувався VІІІ Всеукраїнський фестиваль «Вишиті обереги єднання». Культурно-мистецький захід уже став традиційним і зібрав на Театральному майдані велику кількість людей, які прийшли не лише поспостерігати за дійством, але й стати його учасниками
Про цих людей кажуть, що вони живуть роботою. А як інакше, якщо головне захоплення життя — це і є робота? Таких закохано-захоплених пошуком і вивченням старовини, як директор Любомльського краєзнавчого музею Олександр Остапюк, ще пошукати. Далеко не кожен музейник купує експонати за власні гроші, передає свої колекції у державну установу та ціле літо золотить у храмі вівтар за два стародруки. Днями відомий краєзнавець відзначив 70-ліття. Досліднику минувшини є про що згадати і розповісти
Артем Федецький поблизу Донецька провів товариську футбольну зустріч з бійцями
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ