up-arrow
ДОБРОГО ВАМ ЗДОРОВ'Я! Архів рубрики

«Завжди чекаємо гостину – це наш єдиний «виїзд у світ»

title
Коли 19 років тому керівники Мальтійської служби допомоги на Волині Гюнтер і Віра Блеккери запровадили свято для тих, кого рідко запрошують в гості, вони й не уявляли, що це стане для неповносправних людей і їхніх рідних справжньою і довгоочікуваною подією

Галина СВІТЛІКОВСЬКА


ПОРОДИЧАЛИСЯ ІЗ ТИМИ, КОМУ НАЙВАЖЧЕ
— Знайомилися два десятки літ тому із сім'ями, де росли важкохворі діти, із самотніми немічними старенькими — і відчували, наскільки їм бракує спілкування. Так і з'явилася ідея збирати за накритими столами людей, яким доля дала найважчі випробування, — згадує Віра Мефодіївна, яка сьогодні зустрічає гостей без чоловіка, бо пан Гюнтер, на жаль, нездужає.

– Хоч мій Богдан не ходить, нічого не може сказати, але я ж бачу, як він радіє, що разом із усіма за столом, як реагує на музику, пісні, – каже мама Людмила Кузняк із Ківерців.

— Свято має відбутися, незважаючи ні на що, — сказав він, не зраджуючи своїй німецькій пунктуальності.

Колишні хлопчики й дівчатка, яких мами приносили на перші гостини, тепер стали дорослими. Тож мальтійці потребують нині дужих волонтерів. Потрібно об’їхати чимало адрес, посадити прикутих до візків людей у спеціально замовлений автобус, доправити до Луцького коледжу Національного університету харчових технологій, у залі якого традиційно відбувається свято. До речі, студенти цього навчального закладу, як і вихованці Ківерцівського та Луцького медколеджів, — найактивніші помічники Мальтійської служби допомоги.
Добрим «вірусом» милосердя «заразила» Віра Мефодіївна і свою сестру Михайлину, її чоловіка та доньку, які взяли на себе чимало організаційних клопотів. Найактивнішими волонтерами стали і рідні керівника Ківерцівського відділення Мальтійської служби Світлани Лищук — мама Ніна Павлівна, племінник, які щиро опікуються людьми з особливими потребами. Тож і з підготовкою до свята спільними зусиллями справилися на відмінно. Зал, як і щороку, був переповнений особливими, дуже вдячними, гостями.
— Хоч мій Богдан не ходить, нічого не може сказати, але я ж бачу, як він радіє, що разом із усіма за столом, як реагує на музику, пісні, — каже мама Людмила Кузняк із Ківерців. — Завжди чекаємо цього дня, то наш єдиний «виїзд у світ».
Тільки зазвучала мелодія, жінка поспішила розвернути інвалідний візок, аби синові було краще видно артистів: смачні наїдки знайдуться і вдома, а живу пісню хлопець може почути не часто.
Ведуча свята Світлана Олексіївна Лищук зуміла створити зворушливо теплу атмосферу, знайшла щирі слова, аби пошанувати усіх батьків і матерів, додати оптимізму й позитивних емоцій кожному гостю. А допомагали їй у цьому колеги-викладачі, вихованці рідного Ківерцівського коледжу, студенти—майбутні медики з Луцька і, звичайно, подруги із народного аматорського ансамблю «Свічадо», без виступів якого не можна уявити «Гостину любові».

ДОЛІ, ЗІТКАНІ З БОЛЮ
Історії кожного із присутніх у залі обпікають душу. Ці люди переносять багато болю і страждань, і тому так цінують турботу, увагу. Згадують, як Гюнтер Блеккер, незважаючи на поважний вік, сам сідав за кермо реанімобіля, щоб доправити хвору дитину на лікування до Німеччини чи у київську клініку. Як пані Віра навідується до прикутих до ліжка людей із найнеобхіднішими речами для догляду. Багатьом неповносправним мальтійці подарували інвалідні візки. А комусь, як хлопцям і дівчатам із громадської організації «Джерело життя», допомогли повірити у свої сили.
Ось Богдана Караванська, нині відома спортсменка, яка вважає Гюнтера і Віру своїми хресними батьками. Семирічною дівчинкою вони взяли її під опіку. До того часу дитина, яка народилася без ніжок та ще й зі складними вивихами кульшових суглобів, уже змордувалася в українських лікарнях. І саме у Мальтійській службі Богданка і її мама знайшли підтримку, до дівчинки запросили німецьких спеціалістів, кошти на протезування збирали у Німеччині.
Ось лучанка Оксана Капішевська. Глибокі розумні очі, красива душа у зболеному крихітному тілі на дитячому візку. Випускниця юридичного факультету. Університетська освіта, червоний диплом.
— За спеціальністю влаштуватися на роботу неможливо. А витрати на лікування великі. Ось і нинішньої зими донька важко хворіла, не змогла навіть піднятися, щоб потрапити на прийом до німецьких фахівців із слухопротезування, — розповідає мама Тамара Сергіївна.
— Вони ще приїдуть, щороку їх запрошуємо, — заспокоює Віра Блеккер, пояснюючи, що упродовж майже двох десятків літ за посередництва Мальтійської служби німецькі благодійники забезпечили слуховими апаратами, вушними вкладками не одну сотню волинян із вадами слуху.
Ця невтомна й духовно багата жінка, яка вміє об’єднувати навколо себе небайдужих людей, намагається вплести у зболені долі світлі барви тепла і любові. І тому так щиро дякували їй гості за свято, за турботу і милосердя.

Віра Мефодіївна Блеккер зі своєю «похресницею» Богданою Караванською.

Мальтійці подбали і про частування, і про цікаву концертну програму.

 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Батьки новонароджених називають її добрим ангелом
Станом на середину червня в Україні від харчових отруєнь, які були викликані збудником цієї недуги, постраждали 70 людей, 9 із яких померли. Ці статистичні дані не набагато перевищують минулорічні показники, але ситуація викликає тривогу, тому що закінчилися запаси протиботулістичної сироватки у всій країні
А причина — остеопороз, поширеність якого серед літніх жінок набуває характеру епідемії. Про те, як запобігти недузі, як її лікувати, запитують читачки «Волині–нової» в авторитетного фахівця–гінеколога, заслуженого лікаря України, кандидата медичних наук Тетяни Євгенівни Ткачук
Директор цього санаторію Валентина Касарда вважає, що Волинь — одна з найбільш перспективних територій щодо використання рекреаційних ресурсів та розвитку санаторно-курортного туризму. Однак, на її думку, оздоровчий потенціал краю використовується не сповна
Цьогоріч професійний ювілей відзначила завідувачка ФАПу села Рачин Горохівського району Поліна Домбровська, яка за 50 літ праці була нагороджена десятками грамот і подяк, медалями «За трудову відзнаку», Миколи Пирогова, а ще у 1988 році — орденом Трудового Червоного Прапора
Наша найстарша передплатниця на Рівненщині мешкає в селі Крупове Дубровицького району
Семирічного Владика Ковальчука із села Віл Любешівського району в перший день літа спіткала біда. На полі, де хлопчик був разом із татом, його підстерегла гадюка
Колеги називають їх професіоналами вищого класу, а ще — романтиками і трудоголіками. У відділенні абдомінальної та ендокринної хірургії Волинської обласної клінічної лікарні беруться за найважчі патології, зокрема, рятують хворих зі злоякісними пухлинами підшлункової та щитоподібної залоз
Артем Федецький поблизу Донецька провів товариську футбольну зустріч з бійцями
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ