up-arrow
ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО Архів рубрики

«Зараз так склалося, що я краще знаю Луганську та Донецьку області, ніж рідну Волинь»

title
Герою України, генерал–майору Андрію Ковальчуку, минулої суботи вручили звання «Почесний громадянин Любешівського району». На урочистій події в батьківській хаті у селі Щитинь побували журналісти «Волині–нової»

Кость ГАРБАРЧУК

У грудні минулого року ми розповідали, як бойовому офіцеру–десантнику Андрію Ковальчуку присвоїли звання «Почесний громадянин села Щитинь». Так місцеві жителі вшанували свого уродженця, коли він завітав на Волинь провідати батьків. Виконавча та представницька влада Любешівського району також ухвалила рішення нагородити Героя України.

Але цьогоріч від офіційної церемонії у клубі Андрій Ковальчук навідріз відмовився й нагороду минулої суботи голова Любешівської районної ради Петро Нагорний і сільський голова Щитиня Василь Салівончик вручали в домашній обстановці. Розмова вийшла щирою та невимушеною.

Але виженемо Путіна з України — і буде вдосталь часу, щоб назбирати грибів у наших навколощитинських лісах.

Голова районної ради Петро Нагорний сказав:

— Хочу виконати волю всієї любешівської громади й вручити найвищу нагороду району – звання «Почесний громадянин» та нагрудний знак. Відразу зазначу, що вона вам не принесе ніяких матеріальних благ – це просто наша спільна подяка від земляків, жителів Любешівського краю, який пишається своїм Героєм. Рішення було ухвалено 13 березня 2017 року. Хочу висловити слова вдячності батькам — Трохиму Андрійовичу та Євгенії Василівні — за виховання такого мужнього сина, який не боїться брати на себе відповідальність у критичні моменти. Честь і хвала вам! Бажаю довгих літ, радості від дітей та онуків, — наголосив Петро Никонович і вручив мамі Героя України квіти.
— Шлях через терни до зірок був непростий, — зазначив пан генерал. — У дитинстві, пам'ятаю, коли пішов у перший клас, то вчити уроки вечорами доводилося при гасовій лампі. Але труднощі лише загартовують дух, виховують характер і дають наснагу на майбутнє. Дякую районній владі за почесне звання, за шану та визнання. Для мене — це велика відповідальність перед нашою громадою, яка спонукає творити добрі справи і бути прикладом для інших.
Спілкуючись із головою районної ради, Андрій Ковальчук попросив керівника представницької влади максимально сприяти та підтримувати українських захисників. У відповідь Петро Нагорний повідомив, що кожному солдату з Любешівського району, який підпише контракт, дають
10 тисяч гривень матеріальної допомоги. Таке рішення ухвалили обранці територіальної громади.
Привітав Героя головний редактор «Волині-нової» Олександр Згоранець, який, вручаючи панові генералу подарунок від редакції, зазначив:
— Ми дуже хотіли, щоб ці книги були у вас. Зокрема, видання «Війна очима ТСН» — розповіді про наших захисників. Про вас також ще будуть написані книжки. Даруємо «Історію українського війська» та «Мистецтво війни» китайського мудреця Сунь Цзи.
— Саме «Мистецтво війни» — моя настільна книга, яку я регулярно читаю й зберігаю у своєму робочому кабінеті, — сказав Андрій Ковальчук.
— А на згадку про рідну землю — фотопутівник «Волинь», — продовжив головний редактор.
Дякую дуже, завжди не вистачає часу на своє, близьке, те, що поруч, — сумно зауважив пан генерал. — Нині так склалося, що я краще знаю Луганську та Донецьку області, ніж нашу Волинь. Такі реалії життя… Але виженемо Путіна з України — і буде вдосталь часу, щоб назбирати грибів у наших навколощитинських лісах.

Андрій Ковальчук: «Така нагорода — це велика відповідальність перед громадою».

Спільне фото на згадку (зліва направо): Петро Нагорний, дружина Героя Олена, Андрій Ковальчук, його батьки — Євгенія Василівна та Трохим Андрійович, а також сільський голова Василь Салівончик.

Генерал попросив голову районної ради Петра Нагорного дбати про наших захисників.

 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
У паспорті Анастасії Шлеян (на фото) із села Зимне Володимир-Волинського району вказано лише рік, коли вона народилася — 1917-й, і не записано ні місяця, ні числа («метрика» загубилася у воєнне лихоліття), але ця дата говорить сама за себе: їй 100 літ. Хоча цей ювілей святкуватимуть у серпні, за день до Успіння Богородиці
«Подивіться на цю дівчинку. Софійка ще дуже маленька, але вже хвора на рак. Я її не знаю і ніколи не бачив, випадково натрапив у «Фейсбуці» на благальний пост про допомогу. Але, розумієте, мені болить… Я не мільйонер, я ще студент, а допомогти хочеться хоч якось», — написав на своїй сторінці у соцмережі магістрант кафедри культурології і музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету, родом із волинського села Седлище Старовижівського району Олег Яриніч
Презентація книги «Спалах вічності» поетеси Марії Волинської у Маневичах зворушила до сліз. Шістнадцять доль описано в коротких поезіях, що, мов постріли, влучають в самісіньке серце, а за ними — подвиг ціною в життя… Вірші-посвяти кожному героєві читали односельчани та земляки
28 червня — День Конституції. Якби вам надали можливість прийняти свій закон, чого б він стосувався? Якого нормативно-правового акта сьогодні насамперед не вистачає Україні?
Анну Жадан та її дітей із Курахового волонтери вивозили таємно від чоловіка-прихильника «ЛНР»
Із війни, що триває на Сході, днями повернулися горохівські волонтери Віталій Гладун і Ярослав Садольський. Скільки разів їздили туди, відколи почалася АТО, ці чоловіки не рахують. До поїздок готуються ретельно і зазвичай виконують усі замовлення військовослужбовців
Через тиждень Верховна Рада йде на канікули аж до вересня. Як вважаєте, чи перепрацювалися наші нардепи і чи мають моральне право на відпочинок, коли не проголосовано багато важливих законів, які раніше анонсувались, а країні, в якій йде війна, так конче потрібні реформи?
Три десятки літ тому переїхав з Тернопільщини до дочки у село Переспа Рожищенського району ветеран Другої світової Йосип Дмитрович Задорожний. Нещодавно йому виповнилося дев’яносто чотири, але чоловік і донині пам’ятає ті страшні роки
Втім, більшість опитаних мешканців обласного центру вболівають за киян, але віддають перевагу гірникам
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ