up-arrow
РЕЗОНАНС Архів рубрики

«Тільки прочитав у вас про покинутого в лісі собаку, взяв велосипед і поїхав його шукати»

title
Волинську Хатіко на ім’я Арі від бездомного життя врятував професійний рятувальник — працівник лісової пожежної охорони Ківерцівського держлісгоспу Андрій Матвіюк

Кость ГАРБАРЧУК

Нещодавно ми розповідали про собаку, який чотири місяці у лісі між Ківерцями й селом Сапогів сидів біля торби з лахами і терпляче виглядав свого байдужого хазяїна, котрий його вивіз і, давши команду стерегти, залишив напризволяще. Друзями нещасної тварини стали школярі. Дітки приносили харчі, зробили будку, а собаку назвали Арі, бо вона — самиця.

« Як можна вигнати живе створіння з дому? Тому відразу вирішив забрати до себе.»

Відразу після виходу цього матеріалу нам почали телефонувати небайдужі читачі. Вони хотіли негайно забрати покинутого собаку. Був дзвінок із Горохівського району, з Ковеля і навіть з містечка Володимирець Рівненської області. Обурена жінка, яка назвалася Ніною Семенівною, сердито заявила: «Якщо на Волині немає милосердних людей, то я — пенсіонерка поважного віку — приїду й заберу Арі!» Хочемо заспокоїти читачку й повідомити: у нас чимало добрих та щирих земляків, котрі зголосилися надати притулок зрадженому псові.
Але першим це зробив 45–річний житель Ківерців Андрій Матвіюк. Чоловік працює водієм спецавтомобіля у лісовій пожежній охороні Ківерцівського держлісгоспу. Тож, як справжній рятувальник, пан Андрій врятував собаку від бездомного життя.
Ми почекали, поки Арі звикне до нової домівки, поживе кілька тижнів і відправилися в гості на вулицю Гвардійську в райцентрі Ківерці.
Пан Андрій чекав мене біля хвіртки і запросив у двір, в якому біля просторої будки сидів собака. За місяць тварина помітно поправилася, шерсть стала лискучою.
— Видно, добре годуєте, — кажу.
— Спеціально для неї нічого не варимо, а їсть те ж, що й ми, — відповідає чоловік. — Життя у лісі було голодним, то харчами вона не перебирає.
Побачивши мене, Арі стала гавкати.
— Тепер маємо відданого сторожа, — усміхається Андрій Матвіюк. — Як дзвіночок, ніхто чужий непоміченим у двір не зайде.
Цікавлюся, що спонукало його забрати тварину?
— У нас був дуже добрий пес, звали його Барсік. Вісімнадцять літ прожив. Але вже кілька місяців, як його не стало. Я шукав собі собаку. І можу сказати, що саме завдяки вашій газеті знайшов, — пояснює рятувальник.
За його словами, пресу листоноша приносить обідньої пори. Тільки отримав номер «Волині» за 30 травня, відкрив і взявся читати про покинутого собаку. Ще й подумав: це ж недалеко від них та дорога на Сапогів. Його обурило: як можна вигнати живе створіння з дому? Тому відразу вирішив забрати до себе.
— Буквально через кілька хвилин взяв ровера й поїхав у ліс шукати, — розповідає пан Андрій. — Коли наблизився до того місця, де Арі жила, покликав, то вона мене признала за свого. Стала лащитися й вилізла на руки. Вперлася лапами в пояс і так я її привіз додому.
Як зазначає Андрій Матвіюк, тварина дуже швидко звикла до їхнього двору, почувається тут хазяйкою. Відразу видно — домашня, розумна й довірлива. З собакою подружилися їхні діти: донька Інесса і син Денис.
…Виходжу з двору. Мене проводжають хазяїн та Арі, яка віддано зазирає у вічі своєму новому господарю. У цю мить її очі сяють щастям. Це зовсім не та залякана і змучена тварина, яку зустрів у лісі місяць тому. Що тут ще скажеш: волинська Хатіко потрапила у добрі руки.

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
18 липня відбулося урочисте засідання Кабінету Міністрів, присвячене 100-річчю уряду України, створеного 1917-го року Центральною Радою. А хто з прем’єрів періоду Незалежності у вас викликає найбільшу довіру?
157 тисяч євро у банку, до 10 автівок та стільки ж об’єктів нерухомості від Волині до столиці й Криму – і це ще не повний список усього, що офіційно задекларував екс–голова Господарського суду Рівненської області Вадим Торчинюк (на фото)
Про заклад «Innerspace», що розташований у самому серці обласного центру Волині, є відгуки в соціальних мережах як про чудове місце для творчих, працьовитих людей і прихильників спокою, затишку та гармонії. Втім, мало хто знає, що його відкрило подружжя переселенців із палаючого Сходу України – Марина та Кирило Ткачови (на фото)
Надія Шабатура з Любомля вчилася у Львівському педагогічному інституті разом із Богданом Сташинським, а її чоловік Іван грав із ним в одному оркестрі
У четвер, 6 липня, Палац культури Луцька був переповнений тими, кого називають віп–персонами. Найбагатші люди міста й області, керівники потужних підприємств, фірм, організацій прийшли на аукціон, щоб, придбавши ту чи іншу річ, зробити внесок у будівництво храму Миколая Чудотворця на Донеччині. Церкву вже почали зводити у місті Волноваха як частину українського гуманітарного центру. Ініціатори акції — Служба безпеки України та Українська православна церква Київського патріархату — вважають, що в умовах розколу між Сходом і Заходом це буде такий собі міст через прірву. Чесно кажучи, якщо до аукціону з цього приводу був певний скепсис, то після його закінчення віри в успіх справи побільшало. Адже на торгах за один вечір зібрали понад півмільйона гривень!
Меморіальний комплекс партизанської слави на Ківерцівщині, створений у 1960-х роках для увіковічення дій «червоних» партизанів і подальшого утвердження комуністичної ідеї, із здобуттям Україною державного суверенітету потребує нового наповнення та підходу
У вівторок життєдіяльність середмістя обласного центру Волині була паралізована через пожежу на електропідстанції: не їздили тролейбуси, не працювали магазини, кафе, банки. Розкажіть, а в які непередбачувані обставини потрапляли ви, коли не ставало світла, і як їх долали? Що маєте вдома на випадок, коли зникне електроенергія?
Страшна трагедія сталася минулого четверга в селі Поступель Ратнівського району. Від удару грозового розряду на пасовищі загинули 14-річна Ірина та 11-річний Сашко Ліхвани
Втім, більшість опитаних мешканців обласного центру вболівають за киян, але віддають перевагу гірникам
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ