Курси НБУ $ 39.23 € 42.44
Найбільше Україні не вистачає закону про… неухильне дотримання законності

Волинь-нова

Найбільше Україні не вистачає закону про… неухильне дотримання законності

28 червня — День Конституції. Якби вам надали можливість прийняти свій закон, чого б він стосувався? Якого нормативно-правового акта сьогодні насамперед не вистачає Україні?


Ігор ГОРДІЙЧУК,
Герой України, генерал-майор, начальник військового ліцею імені Богуна (м. Київ):
— У першу чергу позбавив би всіх народних депутатів недоторканності. Бо перед виборами про це всі говорять та обіцяють, а коли потрапляють у парламент — відразу забувають. Також потрібно переглянути кількісний склад Верховної Ради. Вважаю застарілою норму, згідно з якою має бути 450 депутатів. Занадто дорого стількох утримувати. Зекономлені кошти можна спрямувати на захист України. Необхідно ухвалити радикальний закон про судову систему, яка, на мою думку, є най-слабкішою ланкою у нашому ланцюгу реформ.



Біда України — в ігноруванні того, що вже прийнято. Ця серйозна задавнена хвороба, що гальмує всі добрі починання.




Сергій САФУЛЬКО,
адвокат, заслужений юрист України (м. Луцьк):
— Не думаю, що зараз гостро бракує закону, завдяки якому одразу позбудемося всіх бід. По-перше, такої «панацеї» в природі не існує, по-друге, законів у нас і так більш, ніж достатньо, але вони не виконуються. Біда України — в ігноруванні того, що вже прийнято. Ця серйозна задавнена хвороба, що гальмує всі добрі починання. Щодо «свого закону», думаю, це мало би бути питання про референдум. Населенню України варто висловитися щодо долі Криму та східних областей. Проблема потребує швидкого врегулювання. Якби така нагода трапилася, виніс би її на загальне обговорення. Народ має висловитися і поставити крапку в цьому питанні.


 



Микола СОБУЦЬКИЙ,
голова Асоціації фермерів і приватних землевласників Волині (с. Коршів Луцького району):
— Потрібно прийняти чимало законів щодо державотворення, не обійдешся одним кроком. Центрове питання — щоб знайшлася політична сила, яка орієнтуватиметься на середній клас, на власників, котрі самі працюють. А які законодавчі акти приймати — завдання технічне. Нині ставка зроблена на олігархію, клани. Верховна Рада працює не на нас. Свіжий приклад: депутат від Волині нещодавно заявив, що на його округ виділили 25 мільйонів гривень і при потребі ще виділять. Страшні речі каже! Цим він визнає корупцію і те, що фінанси ділять у ручному режимі, що він — не народний депутат, а утриманець кланів і голосуватиме так, як їм вигідно. Один закон не змінить ситуацію, коли парламент обслуговує олігархію.


 



Надія ГУМЕНЮК,
письменниця, поетеса, лауреат премії Кабміну ім. Лесі Українки (м. Луцьк):
— Нарешті мав би вже з’явитися закон про українську мову як єдину державну. І потрібно встановити сувору відповідальність за його порушення. Ми говоримо про це 25 років, а багато народних депутатів, державних службовців досі розмовляють чужою. І вже очевидно, що справа не в тому, що вони такі нездібні і не можуть вивчити мову, а в тому, що чинять опір, зневажають Батьківщину. Як на мене, дуже потрібен закон не лише про підтримку, але й про популяризацію в світі української культури і особливо літератури. На жаль, Україна належить до тих держав, авторів яких найменше перекладають мовами світу. А тому досі залишається проблема заблокованості нашої культури, про яку говорила Ліна Костенко ще у 1991 році у Луцьку під час симпозіуму «Леся Українка і світова культура». І ще би я сказала, що треба щось робити, аби з країни не виїжджала обдарована молодь, бо це може обернутися для нас інтелектуальною катастрофою.


 



Володимир ЛИТВИНЮК,
судинний хірург Волинської обласної клінічної лікарні, заслужений лікар України (м. Луцьк):
— На мою думку, в Україні найбільше не вистачає закону про неухильне дотримання законності. Бо можна приймати потрібні й правильні нормативно-правові акти, які стосуються різних галузей, сфер життя, але якщо їх не будуть виконувати — то навіщо тин городити? Біда у тому, що в суспільстві процвітає правовий нігілізм, який найбільше вразив «верхи». Навіть Конституцію влада ігнорує. Що вже казати про інші закони? Можновладці, олігархи або їх уміло обходять, або демонструють відверту й нахабну зневагу до держави в цілому. Бачимо, як суди виносять рішення на користь товстосумів, для яких застава у кілька сотень тисяч гривень — не проблема. Справи успішно розвалюються, винних не карають. А якби прийняти чітко виписаний закон, що передбачав би реальну відповідальність і діяв невибірково, можливо, щось і змінилося б. Коли б хоч одному з тих, хто грабує державу, присудили 10 років позбавлення волі, для інших це був би урок.


 



Олексій ЗЛАТОГОРСЬКИЙ,
керівник спеціалізованої установи «Волинські старожитності» (м. Луцьк):
— На мій погляд, закон уже є — «Про охорону археологічної спадщини». Але там не вистачає пункту 9а — про археологічну експертизу земельних ділянок, які відводять під будівництво. Що би дало таке уточнення в законі? Принаймні у тій сфері, де я працюю, — можливість не нищити археологічні пам’ятки — відомі та ще не внесені до реєстру. А таких тільки у Волинській області більше 1,5 тисячі.


 


 



Соня КОШКІНА,
шеф-редактор інтернет-видання «Лівий берег» (м. Київ):
— Якщо коротко, то найпершим вважаю за потрібне врегулювати забудову історичних центрів великих міст. Тому що чинне законодавство створювалося ще до 2010 року за часів злочинної влади і вже тоді прописувалося так, щоб можна було на цьому наживатися. З того часу багато корупційних схем було побудовано саме на законодавчих прогалинах. Наприклад, у Києві до видачі дозволів на будівництво причетне Мінкультури, яке не повинне мати до цього жодного стосунку. Правила забудови врегульовані постановою Кабміну, але якщо прийняти закон, то питання зніметься по всій Україні, а не тільки в Києві.


 



Павло ДУБІНЕЦЬ,
священик, настоятель храму Святої Параскеви (с. Морочне Зарічненського району Рівненської області):
— Оскільки живу в селі й сам працюю на землі, то, на моє переконання, потрібен закон, який би спонукав селян-одноосібників виробляти власну продукцію та давав можливість її продати за достойною закупівельною ціною. Тільки таким чином можна реально покращити життя простих трудівників. А то люди дуже важко працюють, а заробляють копійки. Як священик скажу, що Україні нині не вистачає закону, який би відрегулював толерантні стосунки між релігійними конфесіями. Щоб не було ворожнечі, а взаємоповага.


 



Петро САГАНЮК,
володимир-волинський міський голова (м. Володимир-Волинський):
— Конституція в основному працює на державу, але хотілося б, щоб громадяни більше були захищені в соціальному плані. Маю на увазі медичне обслуговування, право на освіту, гідну зарплату і т. д. І, звісно ж, мали більше гарантій безпеки. Війна набридла усім, треба, щоб уряд і Верховна Рада зробили все залежне від них, аби в державі настав мир і спокій, щоб українцям була гарантована безпека.


 


 



Василь ГАБОР,
письменник (м. Львів):
— Конституція прийнята, закони є, але нема чіткого механізму їх дотримання. Тому навіть при можливості видати якийсь свій новий закон, я не маю такого бажання, а хотів би лише зробити ефективнішими механізми захисту свободи громадянина. Людина хоче бути впевненою, що їй гарантована безпека, що її захищатиме закон, якого вона не порушує.


 


 


 



Анатолій ОКТИСЮК,
політолог (м. Київ):
— Я б добивався ухвалення закону «Про лобізм», який існує в усіх демократичних країнах. Легалізація лобізму на основі кращих демократичних практик допоможе виявити інтереси, що стоять за будь-яким проектом закону або державним рішенням, а також побачити міру залежності представників влади від бізнесу. І головне – це буде сильний інструмент протидії корупції, адже 90% депутатів у Раді – лобісти інтересів олігархів та крупного бізнесу.


 


 


Бліц провели Сергій НАУМУК, Лариса ЗАНЮК, Галина СВІТЛІКОВСЬКА,Мирослава КОЗЮПА, Людмила ВЛАСЮК, Тамара ТРОФИМЧУК, Кость ГАРБАРЧУК, Євгенія СОМОВА.


 

Telegram Channel