up-arrow
ДОБРОГО ВАМ ЗДОРОВ'Я! Архів рубрики

«На Полтавщині — Касьян, а на Волині — Яшан»

title
Такі листи вдячності Василю Петровичу отримує редакція від пацієнтів, які прийшли до лікаря на милицях, а пішли додому вже без них

Галина СВІТЛІКОВСЬКА

Згадує, що планував переїхати до Тернополя, уже й «мости навів» у медінституті, але втрутився тодішній завідувач відділення неврології Волинської обласної лікарні, світлої пам'яті професор Леонід Гіттік, підняв на ноги обкомівське начальство. Він розгледів у молодому лікареві, про якого вже тоді йшла добра слава, перспективного спеціаліста. Василь Петрович ніколи не був партійним, а тут його перший секретар обкому на розмову покликав. Сказав, що на Волині добрими кадрами не розкидаються, запропонував роботу в обласній лікарні й квартиру в Луцьку.

Багато людей зверталося з патологіями хребта, тому вивчав вертебрологію, почав застосовувати елементи мануальної терапії, коли ще ніхто цим не займався.

— Порадилися вдома — і дав згоду, — здається, сьогодні Василь Яшан не шкодує, що прийняв таке рішення. — Я мав змогу вдосконалювати свої можливості у лікуванні захворювань периферичної нервової системи. У Цумані багато людей зверталося з патологіями хребта, тому вивчав вертебрологію, почав застосовувати елементи мануальної терапії, коли ще ніхто цим не займався. А працюючи в Луцьку, дуже зацікавився проблемою розсіяного склерозу, почав писати на основі досвіду лікування таких пацієнтів кандидатську дисертацію. Матеріалу було достатньо, дослідження майже завершив, але на той час лікар мусив довго оббивати пороги, щоб захиститися. Вищу атестаційну комісію наші здобутки не цікавили. Тому сховав папери у шухляду і зосередився на практичній роботі.
До лікаря від Бога
ведуть уже й своїх онуків
Він віддавався улюбленій спеціальності фанатично й, напевне, не міг не «заразити» своїм захопленням і дружину. Ганна Степанівна перейшла працювати у фізіотерапевтичне відділення, де проходили реабілітацію і пацієнти з неврології. Допомагала ставити на ноги хворих після інсультів, інших важких недуг.
— Обоє вони — лікарі від Бога. Як я злягла, додому до мене упродовж багатьох років постійно приходили, консультували, морально підтримували. Безкорисливо, щиро, не потребуючи віддяки, — зі сльозами на очах розповідала про подружжя Яшанів хвора на розсіяний склероз лучанка Лариса Андрієнко.
Схожі відгуки не раз доводилося чути від людей, читати у листах, надісланих до газети. «На Полтавщині — Микола Касьян, а на Волині — Василь Яшан», — написала колись одна з пацієнток, яка прийшла до Василя Петровича на милицях, а поверталася вже без них. Зрештою, і працівники редакції були пацієнтами Василя Яшана, знаємо, як вболіває він за свою справу. Коли доводилося відділенню переселятися, клопотався ремонтами, щоб хворі мали необхідні умови, дбав, аби це не вплинуло на результати лікування. Упродовж останніх
17 років очолює у Боголюбах відділення профпатології і вертебрології. Звертаються за допомогою до Яшана вже діти й онуки колишніх пацієнтів.
— І сьогодні продовжую вчитися. Бувало, дружина якийсь роман рекомендує прочитати, а я сиджу над спеціалізованою літературою. Брала моя Ганна Степанівна на себе більшість домашніх турбот, аби не відволікати мене. Звільнилася з роботи, щоб доглядати онучок, бо донька — теж лікар, працює в обласній інфекційній лікарні. А тепер уже є в родині й мої послідовники. Старша онучка Ганнуся вибрала саме мою спеціальність та ще й заміж вийшла за здібного науковця, невролога Київської обласної лікарні Романа Суліка. Зараз він мене постачає необхідною літературою, — гордиться родинною династією Василь Петрович.
Уболіває, що пацієнти його відділень нині не мають змоги відновлювати здоров'я за допомогою водних процедур, бо ремонт басейну ще не завершено. Давно переконався, що вони дають прекрасний ефект. Переймається небайдужий лікар, що хворі, не маючи грошей на обстеження, лікування, терплять до останнього, приходять, коли вже край. У теперішній важкий період робота є для Василя Петровича порятунком: допомагаючи іншим, легше переносити біль утрати.
— Здається, зовсім недавно справляли з дружиною золоте весілля. А прожили ми разом понад 56 років. Аня романтичною, творчою натурою була. Пам'ятаю, я на курсах у Ленінграді, а вона дітей у Цумані на подругу залишила й приїхала до мене, щоб побачити білі ночі. Нинішньої весни у квітні відзначали ювілей — 80-ліття берегині сім'ї. А 20 травня уночі її серце зупинилося… Перед тим син був у відрядженні — непокоїлася, не була б то мама. Дочекалася, раділа, засинала з усмішкою. Збудилася задихана, сказала, що танцювала уві сні — і… померла. Сорок днів пройшло, а мені досі з цим важко змиритися, — зізнається Василь Петрович і просить через газету висловити вдячність усім, хто розділив горе його родини.
Щоранку він пішки йде на роботу. Від будинку Яшанів у Заборолі до лікарні у Боголюбах не так уже й близько, але дорога пролягає через ліс, не втомлює, а навпаки, додає бадьорості. Як і улюблена справа, якій Василь Петрович присвятив життя.

Найкращими ліками від утоми була для Василя Петровича посмішка дружини, а найбільша втіха — правнучка Софійка.

Подружжя Яшанів (справа) з внучкою Ганнусею та її чоловіком Романом Суліком — столичними лікарями-неврологами.

 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Так вважав Микола Амосов (1913 — 2002) — ​український кардіолог, академік, учений у галузі біокібернетики, видатний хірург, який одним із перших у Радянському Союзі почав проводити операції на серці. Автор понад 400 наукових робіт. За роки професійної діяльності Микола Михайлович провів понад 6 000 операцій! І пропрацював до 80 літ
Дати їм відсіч, сподіваємось, допоможуть ці поради
Під час надскладної півторагодинної операції 5 фахівців Інституту Шалімова вилучили ще з десяток дрібних скалок, які дивом не зачепили ні судин, ні трахеї, ні нервів
Здавалося б, реальну підмогу запропонував уряд хворим із серцево-судинними недугами, цукровим діабетом 2-го типу та бронхіальною астмою: приходь із рецептом до аптеки та безкоштовно або з невеликою доплатою отримуй необхідні препарати. Чому ж далеко не всі скористалися можливістю зекономити кошти із сімейного бюджету? Про це бесідуємо з головним спеціалістом із терапії Волинського обласного управління охорони здоров'я Миколою Берником
Уже другий рік Еліна Баландіна, котра мешкає у Володимирі-Волинському, спить не в ліжку, як усі, а в кріслі, бо через паралізований лівий бік не може самостійно піднятися. Їй терміново потрібна операція, яка коштує чималих грошей, а їх вона не має
Члени Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова (ПДМШ) ділом доводять: це — можливо
На Ківерцівщині цю невтомну жінку, яка завідує дитячим відділенням територіального медичного об'єднання, не шкодує сил і часу для громадської роботи, знають і старі, й малі. Три покоління місцевих жителів зросло під її опікою, а вона й досі щоранку спішить у лікарню до хворих діток
Міністерство охорони здоров'я оприлюднило для громадського обговорення зміни до закону «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (щодо обмеження вмісту трансжирних кислот у харчових продуктах)
Про це нагадують фахівці Волинського обласного лабораторного центру МОЗ, застерігаючи, що комахи-кровопивці через укуси здатні «підселити» людині небезпечного паразита і викликати неприємне захворювання дірофіляріоз
Молільниками були викладачі та студенти факультету романо-германської філології Східноєвропейського національного університету ім .Лесі Українки
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ