up-arrow
КВІТКОВА ПІДКОВА Архів рубрики

Любов моя — дельфініум

title
Як і кожне захоплення, вона прийшла несподівано

Наталія ГАТАЛЬСЬКА

Чверть століття тому на запрошення приятельки завітала я до ошатної садиби на околиці Луцька, що просто потопала у квітах. Чого там тільки не було на клумбі! Як довелось неодноразово бачити пізніше, з ранньої весни до пізньої осені тут, здавалось, на одному квадратному сантиметрі, квітувало кілька різних рослин. «Я й сама не знаю, звідки воно все береться», — усміхнулася господиня. Вже доцвітали тоді півники, півонії, розпускалися троянди і лілії, та найбільше вражали своєю вишуканою красою високорослі красені. «Це мої дельфіни», — так назвала Анастасія Василівна Яцюк ці диво–квіти. З того часу захотілось поселити таку красу у своєму саду.

За належного догляду можна досягти не лише дворазового, а й триразового цвітіння.

Пригадалось дитинство, квітник перед хатою, у якому, крім чорнобривців, повняків, мальв, півоній, космеї (мама називала її лагідно «житце», а в Затурцях вона «бедраччя»), айстр, настурції, кручених паничів, матіол, квітли білим, рожевим, бузковим, синім цвітом тендітні рослини на довгих тонких стеблах. Ми з сестрою Ларисою охрестили їх «дівчатками», сусідка — «сестричками», а мама — «стружкою». Тоді, звісно, я ще не знала, що це однорічні дельфініуми (на фото) — родичі тих красенів, яких потім побачила у знайомої та взяла кілька саджанців собі.
Через багато літ замовила насіння цих багаторічників. Проте не зуміла правильно посіяти: занадто заглибила. А через те, що сіяла просто на клумбі, вирішила, що втратила насіння, адже дуже кволі рослинки з’явились аж через рік.
Нині з нього маю чудові квіти, якими милуються не лише мої близькі та сусіди, а й випадкові перехожі. Одні дельфініуми ростуть на сонці, інші — в напівтіні. Прочитала у спеціальній літературі, що за належного догляду можна досягти не лише дворазового, а й триразового цвітіння. Щоправда, мої улюбленці квітують лише двічі. Для цього я зрізую відцвілі стебла на дві третини їхньої довжини, не даючи дозрівати насінню. Проте якщо першого разу деякі квітконоси сягають висоти два метри і більше, то вдруге — 50 — 70 сантиметрів.
Отож кілька основних правил, які визначила для себе при вирощуванні дельфініумів: 1) сортові квіти варто сіяти у вазоннику в спеціальний грунт для розсади по поверхні, ледь присипаючи землею; 2) висаджувати після зникнення загрози приморозків, щоб ніжні стебла не загинули (вони зможуть зацвісти вже у перший рік); 3) сонячне місце обираю для квітів, що мають світле забарвлення, у напівпритіненому — темних кольорів: на сонці вони скоріше виблякають; 4) грунт має бути добре зрихлений, багатий гумусом; до цвітіння і після нього рослини підживлюю мінеральним добривом (нітроамофоскою); 5) поливаю за потребою, щоб земля не пересихала, але й не була перезволоженою; 6) партнерами можуть бути різні квіти — півонії, троянди, лілії, лілійники, ромашки та інші.
Зараз у моєму саду цвітуть різнобарвні дельфініуми, найпишнішим з яких є білий. Полюбіть ці квіти, і вони вас чаруватимуть своєю красою все літо.
с. Затурці
Локачинського району.

 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Не раз, їдучи в Локачі або повертаючись до Луцька, я зазирала в це обійстя з вікна маршрутки, милувалася, захоплювалася й давала собі слово, що колись обов’язково познайомлюся з його господарями. І ось моя мрія збулася. Зблизька це квіткове розмаїття виявилося ще барвистішим та цікавішим, а в настояному на туманах осінньому повітрі ледь уловимо пахло… трояндовою олією… Таку колись у мініатюрних флакончиках привозили з Болгарії
Якби хтось про таке розповів раніше — не повірила б, хоч у дитинстві доводилось бачити, як восени в батьківському саду квітувала вишня. Цьогоріч же — це диво повсюди: у знайомих цвіте яблуня, на вишні в сусідки з'явились «зелепухи» (теж, звичайно, після цвіту), перед моєю хатою кілька невеликих суцвіть подарував кущ спіреї… Але щоб півники!..
Крокуси, гіацинти, тюльпани, нарциси… Щоб милуватися ними весною, потрібно висаджувати їх уже зараз
Цей заголовок підказала назва сорту ірису неймовірно красивої форми й барви – Поем оф Екстезі. Але я не про іриси, точніше — не лише про них. Бо хоч пік їхнього квітування вже минув, дещо надзвичайно гарне все ж іще побачила. І не десь за тридев’ять земель, а у Торчині під Луцьком, в садибі колишньої вчительки, яка нині весь свій вільний час віддає квітам, – Ольги Куляші
Ваш декоративний люпин уже відцвів? Зріжте квітконоси, в такий спосіб у багатьох сортів викличете хвилю повторного цвітіння десь у серпні-вересні. Це за умови, якщо вам не потрібне насіння. Зелену масу не викидайте: у ній багато азоту. Подрібніть стебла і використайте як мульчу для вегетуючих рослин. Не намагайтеся пересадити дорослі рослини на нове місце. У люпину дуже глибока коренева система, і він погано відреагує на пересадку
«Великого досвіду у вирощуванні цих квітів не маю, посадила їх три роки тому, коли переїхали у новий дім. На зиму вкривала, весною обрізувала, підживлювала… А нещодавно помітила, що на бутонах з’явилася якась зеленувата тля, а на деяких кущах листя побіліло, на нижній його стороні стрибають дрібні білі комашки. Порада сусідки — посипати кущі попелом — особливого ефекту не дала, хімію ж застосовувати не дуже хочеться, у нас двійко малих дітей. Чи є якийсь вихід?» — запитує Марія Залізнюк із Володимира-Волинського
При нинішній такій відповідальній посаді Борис Ковальчук знаходить можливість дати лад і саду, й квітнику, і навіть пасіці
Лучани програють вдруге поспіль
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ