up-arrow
ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО Архів рубрики

Студент продає свої міні-листівки з віршами, щоб урятувати чужу дитину

title
«Подивіться на цю дівчинку. Софійка ще дуже маленька, але вже хвора на рак. Я її не знаю і ніколи не бачив, випадково натрапив у «Фейсбуці» на благальний пост про допомогу. Але, розумієте, мені болить… Я не мільйонер, я ще студент, а допомогти хочеться хоч якось», — написав на своїй сторінці у соцмережі магістрант кафедри культурології і музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету, родом із волинського села Седлище Старовижівського району Олег Яриніч

Мирослава КОЗЮПА

Нейробластому 4-ї стадії трирічній Софійці Кваснюк із села Кунин Здолбунівського району Рівненської області діагностували недавно — на початку літа. Як і всі дітки, вона була жвавою, життєрадісною, допитливою. Добре почувалася й ні на що не жалілася. Батьки звернули увагу на величезні синці та почервонілі очі. Лікарі довго не могли встановити діагноз, спочатку лікували бронхіт в інфекційному відділенні, згодом дали направлення до Національного інституту раку. Там зробили пункцію кісткового мозку, яка показала онкозахворювання нервової системи.

Я у ці листівки вклав усю свою душу і кошти, але для себе не прошу ні копійки.

Нині на малечу чекає 10 блоків дороговартісної хіміотерапії тривалістю у півроку, а потім, можливо, операція з пересадки кісткового мозку. Тож родина, глава якої нещодавно повернувся з АТО, просить про допомогу. Адже лікування може коштувати до мільйона гривень.
25-річний волинянин Олег Яриніч, який нині навчається у Рівному, не міг обминути увагою благання батьків дівчинки і виставив у «Фейсбуці» інформацію про продаж своїх міні-листівок. Молодий чоловік малює їх від руки, потім сканує й друкує.
– На звороті деяких карток є також мої авторські вірші; розмір — 10 на 14,8 сантиметра. Можете придбати одну, дві, п’ять, десять — і дати дитині шанс на життя. Ціна однієї — 10 гривень, плюс ще вартість пересилки. Я у ці листівки вклав усю свою душу і кошти, але для себе не прошу ні копійки, — написав наш земляк у соціальній мережі.
Олег Яриніч не лише колекціонує (має понад 1000 карток із пам’ятками архітектури, національним одягом, народним та професійним мистецтвом України, близького зарубіжжя та світу, природними ландшафтами), а й малює власні. Створив цілі серії зображень (зокрема «Пошта Майдану», «Добра листівка»), а проект «Поштові скриньки України» разом із його науковою роботою визнаний одним з найкращих в Україні.
– Я гордий, що народився і живу на Волині — землі, оспіваній Лесею Українкою, яка, окрім поетичного таланту, мала й дар витонченого художника. Рідний край і мене надихає писати поезію та картини. Звідси розпочалось моє пізнання культури, відкрились очі на архітектурне багатство України, тут я навчився любити усе народне, відчувати природу, — зазначає Олег. П’ять листівок із зображенням відомої поетеси хлопець подарував Колодяжненському музею Лесі Українки.
А ще протягом чотирьох років молодий художник малює вітальні картки з українськими містами. Так хоче відродити традиційне листування. А на звороті кожної — авторський чотиривірш, який доповнює зображення і розкриває його.
– Є листівки, пов’язані з Рівним, Луцьком, — пропонує добродій, та запевняє: всі виручені кошти перерахує на лікування дівчинки.
Допомогти одужати маленькій красуні Софійці Кваснюк можна, переказавши кошти на відкриті у ПриватБанку рахунки мами чи тата:
4149 4978 0345 1162 — Хомета Іванна Василівна, 4149 4978 1772 1154 — Кваснюк Віталій Олегович.

У житті Софійки Кваснюк буде ще багато добрих казок.

Їжачок Андрійко потішить кожного, хто знайде його у поштовій скриньці.

Допомогти, щоб не згасла її світла усмішка.

 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
IV всеукраїнський фестиваль творчості людей із обмеженими можливостями відбувся у Горохові
Коли в кінці 2013 року ми проводжали в останню путь заслуженого журналіста України Петра Боярчука, який багато літ був власним кореспондентом «Волині», то біля його домовини стояв Петро Соловей із Каменя-Каширського. Він не родич, не колега, навіть не сусід покійному, і в той же час дуже близька йому людина. Цих чоловіків єднало їхнє непросте дитинство: їм, ровесникам, йшов п'ятий рік, коли вони їхали в ешелоні зі своїми репресованими батьками на заслання
«90% бійців батальйону готові були відмовитися від «дембеля» — тільки б дозволили йти в наступ, щоб перемогти», — говорить нововолинець Олександр Козирєв
У паспорті Анастасії Шлеян (на фото) із села Зимне Володимир-Волинського району вказано лише рік, коли вона народилася — 1917-й, і не записано ні місяця, ні числа («метрика» загубилася у воєнне лихоліття), але ця дата говорить сама за себе: їй 100 літ. Хоча цей ювілей святкуватимуть у серпні, за день до Успіння Богородиці
Презентація книги «Спалах вічності» поетеси Марії Волинської у Маневичах зворушила до сліз. Шістнадцять доль описано в коротких поезіях, що, мов постріли, влучають в самісіньке серце, а за ними — подвиг ціною в життя… Вірші-посвяти кожному героєві читали односельчани та земляки
28 червня — День Конституції. Якби вам надали можливість прийняти свій закон, чого б він стосувався? Якого нормативно-правового акта сьогодні насамперед не вистачає Україні?
Анну Жадан та її дітей із Курахового волонтери вивозили таємно від чоловіка-прихильника «ЛНР»
Таке нещастя спіткало родину Хомичів із села Столинські Смоляри Любомльського району. Люди залишилися без даху над головою
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ