Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
У наших прем'єрів — хронічна хвороба: політика йде попереду економіки…

Волинь-нова

У наших прем'єрів — хронічна хвороба: політика йде попереду економіки…

18 липня відбулося урочисте засідання Кабінету Міністрів, присвячене 100-річчю уряду України, створеного 1917-го року Центральною Радою. А хто з прем’єрів періоду Незалежності у вас викликає найбільшу довіру?

Олександр СКІПАЛЬСЬКИЙ,
генерал-лейтенант, екс-заступник голови СБУ (м. Київ):

— На першому місці – Віталій Масол, на другому – Вітольд Фокін. Вони, хоч і не повністю усвідомлювали українську національну ідею, але «на автоматі», за інерцією ще були державниками, мислили категоріями країни. А також найменше розбазарювали майна і найменше обкрадали людей… Україна зараз дуже потребує державників. Але серед теперішніх міністрів і політиків не бачу таких. Нема людей, які б мали державницьку культуру, відповідальність, отой внутрішній гонор за свою країну, усвідомлення, що ти дійсно служиш народу. У сучасних діячів на першому місці – своя кишеня або корпоративний інтерес. Ніхто не має сміливості сказати: «Платон мені друг, але істина, тобто національний інтерес, дорожча». Рука руку миє. Натягнули патріотичну символіку, а поводяться зовсім не патріотично.



Володимир ЦИБУЛЬСЬКИЙ,
генеральний директор акціонерного товариства «СКФ Україна» (публічне) (м. Луцьк):

— Я відзначив би Юрія Єханурова, який працював так, як належить посадовцю високого рівня. Він займався управлінськими та господарськими справами і менше був втягнутий у політику. Водночас, хто б там що не говорив, бачу позитив у роботі нинішнього керівника уряду Володимира Гройсмана. Він, як ніхто інший з його попередників, активно комунікує з бізнесом — роботодавцями, представниками вітчизняної та європейської бізнес–асоціацій. При тому діалог ведеться щиро, доступно, без будь–яких загравань чи упереджень. Усі домовленості й обіцянки він намагається виконувати.



Віталій ЗАРЕМБА,
депутат Волинської обласної ради, керівник СГТОВ «Романів»
(с. Романів Луцького району):

— Найбільше довіри викликав Євген Марчук. Справа у тому, що в силу обставин мені тоді довелося бути в керівному складі облдержадміністрації, тож неодноразово спілкувався з Євгеном Кириловичем. Співпраця з ним запам’яталася як дуже конструктивна. Ніколи не було зайвих емоцій. Завжди на першому місці — справа. Таким знаю його я і, як мені здається, чимало інших людей.



Наталія СУМСЬКА,
народна артистка України
(м. Київ):

— Буремні події, що відбулися у нашій країні, свідчать про те, що за весь період Незалежності у нас не було досконалого уряду. Залишається сподіватися, що все ще попереду і той найкращий прем’єр — у майбутньому. Адже у нас лише починає встановлюватися ідея справжності, вірності, любові до народу і обов’язковості (бо все, що обіцяли чиновники раніше, зазвичай не виконувалося). Люди добрі та простодушні, вони вірили 25 років, але враз терпець їм урвався. Втім, продовжують вірити знову, бо як же без віри? Важливо, щоб розчарування, до якого нас підштовхує історія, не пригнічувало нас та не змушувало опускати руки.



Володимир БЛАЖЕНЧУК,
голова Волинської обласної ради і облвиконкому у 1990—1994 роках (м. Луцьк):

— Я особисто знав шістьох українських прем'єрів: Віталія Масола – ще з часів УРСР, Вітольда Фокіна, Леоніда Кучму, Євгена Марчука, Павла Лазаренка та Віктора Ющенка. Доводилося працювати з ними. Як на мене, найбільш компетентним був Вітольд Фокін – перший прем'єр–міністр незалежної України. Досвідчений управлінець, який намагався зберегти те, що залишилося після розвалу



Кожен із них дбав про власні позиції та інтереси, а не про долю простого народу.



Радянського Союзу. Адже саме тоді закладалися економічні основи української державності. Щомісяця збиралася Рада регіонів, як обласний керівник я без проблем міг потрапити на прийом до прем'єра чи президента Леоніда Кравчука. Дуже чітко працювала адміністрація глави держави, хоча кількість клерків була у сім разів меншою від нинішньої.



Віктор КУЦ,
адвокат (м. Березне Рівненської області):

— Думаю, саме у перехідний період від Союзу до Незалежності, на «відмінно» спрацював перший український прем'єр Вітольд Фокін. Сильний керівник радянської закваски втримав ситуацію під контролем, коли все розвалювалося. З нинішніх подобається Володимир Гройсман. Політики говорять про реформи, а він їх намагається втілювати у життя. Все не так просто, це болісний та непростий період, але глава уряду вміє тримати удар.



Володимир МЕЛЬНИКОВИЧ,
генерал-майор, колишній керівник управління СБУ у Волинській області (м. Луцьк):

— Звісно, Леонід Кучма, який прийшов у Верховну Раду і заявив: «Скажіть, яку Україну будувати, і ми збудуємо». Незважаючи на те, що до 1996 року країна не мала Конституції, українська державність утверджувалась. Відсутність Основного Закону не заважала робити правильні кроки. Якщо пригадуєте, Верховна Рада надала Леоніду Кучмі право видавати декрети, які регулювали економічне життя, – фактично поділилась у той непростий час своїми повноваженнями. Був парламент, був Президент, але Кучма–прем’єр був найсильнішим. Але він не зловживав наданими повноваженнями, а використав їх, щоб вивести державу на шлях розвитку. Цей курс Кучма продовжив і під час своєї першої президентської каденції.



В’ячеслав СУДИМА,
заслужений працівник культури України
(с. Рокині Луцького району):

— За майже 26 років Незалежності цю посаду займали 18 чоловік. За їхніми біографіями можна писати історію розвитку країни, її злетів і падінь. Пустовойтенко запам'ятався взаємозаліками, Ющенко – тим, що їх припинив, увівши в обіг гроші, Тимошенко – тим, що втрапила у це крісло, набравши найбільшу кількість голосів виборців, Азаров – висловом «Ні скіглітє, бірітє лапату і работайтє». Найяскравішим був тандем Юлії і Ющенка, а закінчилася їхня співпраця, як у двох малюків, які гралися в пісочниці й не поділили машинку. Звісно, на такій відповідальній посаді за півроку нічого зробити не можна. І очолити уряд має людина з досвідом керування по щаблях, а виходить, що у деяких перший запис у трудовій книжці – «Прем'єр–міністр», і такі починають реформи, але не доводять їх до кінця, багато разів ставлять закони на голосування. А як від цього живеться виборцям – не думають. Перевагу з усіх надаю Тимошенко та Яценюку, бо ті, принаймні, намагалися щось зробити, хоч і їхні спроби канули в Лету. Сьогодні нема тих, хто дбає про державу, а не про себе.



Петро САГАНЮК,
володимир-волинський міський голова
(м. Володимир-Волинський):

— Леонід Кучма, а потім Анатолій Кінах були непоганими прем’єрами. А ще я би поставив добру оцінку як керівнику уряду Юрію Єханурову – прагматичному, компетентному господарнику. Однак при всіх очільниках Кабміну в нас залишається спільна проблема: політика йде попереду економіки. А повинно бути навпаки, або принаймні потрібен баланс. Бо коли політичні інтереси беруть верх, про економічну доцільність говорити не доводиться. Щодо чинного прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, то вже навіть зараз видно певні позитивні результати, які обнадіюють. Вважаю, він молодий, перспективний, а тому зможе повести країну в правильному напрямку. Вірю: в нас все буде добре.



Ірина ФАРІОН,
народний депутат України VII скликання (м. Львів):

– Із часів Незалежності суспільство обирає прем'єрів, які не доросли до самої ідеї Незалежної України. Хіба що фрагментарно можу згадати досить несподіваного прем'єра на прізвище Віктор Ющенко. Він на початковому етапі роботи намагався виправдати надії виборця, саме тому дуже швидко був усунений із посади. Всі інші – то симулянти. Кожен наступний стає гіршим, ніж попередній. Чому так? Бо суспільство не має сили розігнатися у своєму виборі. Ставлячи перед собою мету, одразу її боїться і відходить на кілька кроків назад. Тому й немає жодного прориву, а є страх зробити рішучий крок. Звідси і штучні ювілеї про століття уряду.



В'ячеслав ПОЛІЩУК,
міський голова (м. Рожище):

— Мені здається, що за період Незалежності найуспішнішим прем'єром був Віктор Ющенко, а віце–прем'єром у його уряді тоді працювала Юлія Тимошенко. Але це тривало доти, поки вони були в одній упряжці. Україна подолала депресію й розпочався економічний розвиток. Нинішнього прем'єра Володимира Гройсмана зможемо назвати реформатором лише тоді, коли побачимо й на собі відчуємо результат змін, які розпочалися. Бо поки що жодну реформу так і не завершили.



Віктор ТАРАСЕНКО,
колишній шахтар, депутат Нововолинської міської ради (м. Нововолинськ):

— Найкращим прем’єр-міністром вважаю Юлію Тимошенко, яка двічі очолювала уряд, а вона, до речі, навіть не була присутня на цьому урочистому засіданні. Позитивні результати її урядування особливо відчули на собі шахтарі. Саме вона добилася виплати всієї заборгованої зарплатні гірникам, відміни «віялових» відключень. Пам’ятаєте, як Юлія Тимошенко «розігнала» сумнозвісне «РосУкрЕнерго», що так не сподобалося Віктору Ющенку і його оточенню, не дозволила приватизувати шельф Чорного моря, а внаслідок повторної приватизації «Криворіжсталі» повернула в казну держави значні кошти? Тепер про це ніхто не хоче згадувати, бо невигідно. Але шахтарі не забули.



Людмила ПРИХОДЬКО,
народна артистка України
(м. Луцьк):

— Дивлячись на те полчище чоловіків, які з 1990–х років сиділи у кріслі прем'єра, та порівнюючи їх із жінками–керівниками, думаю, треба першим поступитися місцем для жінки. Єдина в тому переліку Юлія Тимошенко була не найгіршим очільником уряду. Багато років дружу із Марією Орлик, мудрою жінкою, яка тривалий час була заступником голови Кабміну, очолювала Спілку жінок України. Симпатизую Ользі Богомолець, бо вона вміє працювати. Тож зараз я б довірила прем'єрське крісло жінці–професіоналу, яка успішно керує великою компанією. Серед чоловіків-прем'єрів за період Незалежності виділила б хіба Леоніда Кучму.



Володимир ЧЕРЧИК,
секретар Маневицької селищної ради (смт Маневичі):

— За 25 років Незалежності по суті нічого не змінилося, ми топчемося на місці. Я не бачу жодного прем'єр-міністра, який за цей період зробив конкретні кроки для того, аби покращити життя в країні. Якщо порівнювати нашу державу з сусід-ньою Польщею, то ми відстаємо від неї у всіх галузях років на п'ятдесят. Довіряти уряду можна лише тоді, коли бачиш результати діяльності, а ми поки що так і не зрушили з мертвої точки.



Вадим ВОЙТОВИЧ,
викладач Львівської музичної школи-інтернату імені Соломії Крушельницької, гітарист та вокаліст кавер-гурту «Рімейк» (м. Львів):

— Ніхто з прем'єр–міністрів не викликає у мене довіри — з тих, що пам'ятаю. За жодного з них не було у країні стабільності. Серед усіх керівників Кабміну перевагу віддаю Леоніду Кучмі та Вікторові Ющенку, але згодом своїми діями вони самі себе дискредитували. Останній запам'ятався виваженим, спокійним, перспективним, з нової генерації (бо ж усі попередні були партійними старожилами). А ще Віктор Ющенко зі своїми патріотичними поглядами викликав піднесення в людей, у тому числі і в мене з'явилася віра у краще життя. Але згодом прийшло велике розчарування і розуміння того, що політики не здатні змінити країну, бо не бажають змінюватися самі.



Андрій БОНДАРЧУК,
народний депутат Верховної Ради України І скликання
(м. Луцьк):

— Я пам'ятаю багатьох прем'єр-міністрів часів Незалежності, з декотрими навіть доводилося працювати в парламенті, коли був обраний народним депутатом України. Пригадується Масол, Пустовойтенко, Кучма, Тимошенко, але якщо говорити про національні інтереси наших можновладців, я не бачу гідного кандидата, який би викликав у мене довіру. Кожен із них дбав про власні позиції та інтереси, а не про долю простого народу.



Ольга КУЛІШ,
директор філії ПАТ «НСТУ» «Волинська регіональна дирекція» (м. Луцьк):

— З усіх українських прем’єр-міністрів запам’ятався Леонід Кучма, точніше моє знайомство з ним у Гіркій Полонці. То було літо чи 1992-го, чи 1993-го року, високий гість інспектував Волинь, а я готувала телерепортаж з цього приводу. Мене представили прем’єру як керівника новоствореного Волинського телебачення, і Леонід Данилович так схвально усміхнувся: «Це чудово, що телебаченням керують такі молоді люди. Молодим і належить розбудовувати країну!» Наше Волинське телебачення за ці роки ми таки розбудували, а от із країною щось не дуже виходить… Можливо тому, що все ще шукаємо відповідь на запитання, якою має бути Україна. Пам’ятаєте, той же Кучма вже у чині Президента звертався до народних депутатів: «Скажіть, що збудувати, і я збудую!» На жаль, відповідь на це запитання до цього часу не з’ясована.
Бліц провели
Людмила ВЛАСЮК, Кость ГАРБАРЧУК,
Олег КРИШТОФ, Василь УЛІЦЬКИЙ,
Алла ЛІСОВА, Лариса ЗАНЮК.

Telegram Channel