Головний бульбаш Волині отримав високу нагороду
Завідувач сектору технічних культур та картоплі Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Віталій Пахольчук удостоєний почесної відзнаки Національної академії аграрних наук України
Ірина РЕПЕТУХА
У 1987 році він пройшов конкурсний відбір на посаду старшого наукового співробітника, який мав створити біотехнологічну лабораторію з оздоровлення та прискореного розмноження бульби in vitro (в пробірці). Відтоді, як сам каже, займається лише картоплею.
Займаюся збором по всій Україні місцевих сортів картоплі, яким по 100 — 150 років.
— Сьогодні в Україні все насіння у виробника хворе на віруси, — каже Віталій Дмитрович. — Подолати їх можна, тільки «пропустивши» картоплю через пробірку. Ось ми й лікуємо її методом термотерапії, а потім знову пускаємо у виробництво. А якщо цього не робити, то сорти вироджуються. Я вважаю, що в Україні напрямок оздоровлення має бути основним у картоплярстві, адже цю культуру вирощують десь 98,5 % населення.
Віталій Дмитрович отримав відзнаку, яка вважається найвищою нагородою для науковця–аграрія. 15 років він працював над темою боротьби із золотистою картопляною нематодою. Ця проблема дуже актуальна для Волині. Шляхом багаторічних досліджень на городах населення у Рожищенському районі, де спостерігалося значне ураження картоплі цим шкідником, науковець довів, що можна боротися з ним без хімії, затрат, тільки за рахунок сорту та застосування курячого посліду. Його досвід презентували на всеукраїнських, міжнародних семінарах. Про результати роботи знято навчальний фільм, написано чимало наукових праць.
Нині Віталій Пахольчук завершує працювати над технологією вирощування картоплі на основі органічного землеробства: без пестицидів, мінеральних добрив, тільки із застосуванням препаратів природного походження. Він є прихильником вирощування екологічно чистої продукції. Цей напрямок вважає перспективним для аграрної галузі Волині.
Сьогодні всі намагаються розводити ранні, середньоранні сорти з короткими термінами вегетації, хорошими смаковими якостями, високими врожаями, бо вирощування пізніх тягне додаткові витрати. І наука такі затребувані сорти створює.
Але й старі не потрібно відкидати, — вважає Віталій Дмитрович. — Їхня цінність — це генетичний матеріал. Займаюся збором по всій Україні місцевих сортів картоплі, яким по 100 —150 років. Це, наприклад, Кубинка, Синьоглазка, Американка, Поспєха та інші. Якщо вони протягом кількох років не вироджуються — отже, у них є якась «родзинка» і її треба зберегти, дати новим сортам.
