up-arrow
ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО Архів рубрики

Яна ЗІНКЕВИЧ: «Врятувати одне людське життя — врятувати світ»

title
Учора керівник служби «Госпітальєри» отримала від нашої редакції заслужений приз — крилатий плуг. Це почесне звання — «Герой нашого часу» — Яні Зінкевич присвоїли читачі й передплатники газети у травні 2015 року як подяку за врятовані життя українських військовослужбовців. А цим найбільшим скарбом особисто медику–добровольцю завдячують понад дві сотні солдатів, тоді як створена нею медична служба загалом зберегла дві з половиною тисячі захисників Батьківщини

Мирослава КОЗЮПА


Учора Яна Зінкевич у рамках фестивалю «Бандер­штат» провела зустріч із волинськими активістами в Луцьку, під час якої розповіла про історію та будні свого батальйону, про добровольців війни — людей, які взяли на себе роль творців історії становлення нової України, проблеми післявоєнної соціалізації військовослужбовців, а також про свою нелегку долю жінки–воїна.

« Це почесне звання — «Герой нашого часу» — Яні Зінкевич присвоїли читачі й передплатники газети у травні 2015 року як подяку за врятовані життя українських військовослужбовців. »

Після вступного слова гості головний редактор «Волині–нової» Олександр Згоранець привітав медика, бійця, мужню жінку і молоду маму з отриманою від наших читачів відзнакою і вручив їй диплом лауреата акції, а також статуетку у вигляді плуга з крилами. Олександр Олександрович подякував за нелегку службу в ім’я українського народу і держави. Він наголосив, що нагородою — крилатим плугом, де є зерно правди, зерно любові, відзначають тих, хто своїми вчинками тримає небо над нами. «На таких людях тримається Україна», — сказав Олександр Згоранець.

Яна Зінкевич висловила вдячність волинянам за високу оцінку своєї діяльності. Вона зазначила, що коли прийняла важливе і доленосне для себе рішення, не чекала на жодні нагороди, бо вірила, що в тій ситуації її місце саме там — на Донбасі. «Не могла сидіти склавши руки. Можна врятувати одного бійця, а можна — п’ять. Саме так я розуміла свою місію у житті. Як три роки тому, так і тепер «госпітальєри» кожен день, тиждень, місяць рятують чиїсь життя. Для нас, для вас, для мене одне життя — це просто життя, для когось — це син, батько, брат. Це цілий світ», — пояснює свою життєву позицію «госпітальєрка».
Прийшовши на війну рядовим воїном–добровольцем, Яна Зінкевич уже після перших боїв зрозуміла, що порятунок українських солдатів — не менш важлива справа. Тож з її ініціативи і виник легендарний медичний батальйон, який опікується пораненими та вбитими солдатами і який в народі охрестили «ангелами у бронежилетах». А 18–річна дівчина з Рівненщини обрала для своєї команди гасло «Заради кожного життя!» і розгорнула діяльність за порятунок.

« Ще років сім триватиме війна. Я намагаюся бути реалісткою. З кожним днем — усе більше людей, стомлених цими подіями. Попри те, що Збройні сили розвиваються, армія стоїть на місці.»

Не тільки війна вплинула на долю юнки. Страшна аварія на слизькій дорозі зруйнувала плани дівчини з великим серцем. Коли її автомобіль злетів зі шляху та декілька разів перекинувся, Яну викинуло з машини, внаслідок чого були пошкоджені хребет і ребра, а також внутрішні органи. Та попри невтішні прогнози лікарів, вона стала щасливою мамою здорової донечки Богдани. Навіть залишившись одна, без чоловіка, попри те, що продовжує пересуватися на візку, Яна повернулася до роботи у батальйоні, організовує, координує його діяльність. Каже, що сьогодні багато військовослужбовців не знаходять місця у мирному житті, тяжко проходять соціалізацію. Тому часто хворіють, непоодинокі випадки онкології. «Постійні стреси, погане харчування, незадовільні побутові та гігієнічні умови безслідно не минають. А ще відомо, що росіяни використовували проти нас хімічну зброю, зокрема фосфорні бомби», — розповідає медик–доброволець.
«Ще років сім триватиме війна. Я намагаюся бути реалісткою. З кожним днем — усе більше людей, стомлених цими подіями. Попри те, що Збройні сили розвиваються, армія стоїть на місці», — поділилася власним невтішним прогнозом рівнянка. Також занепокоєння у Яни викликає збайдужілість людей. «Я рада, що діти ходять до школи, малеча — в садочки. Люди повинні нормально жити, адже саме за це воюють на Сході наші бійці. Але коли чи не щодня гине цвіт нації, відзначати особисті свята можна дещо тихіше, без гучної музики і яскравих феєрверків», — зауважує військовий парамедик.
Яна Зінкевич не має прикладів для наслідування. Вона сама ставить собі цілі і прямує до них. Так, днями стало відомо, що «госпітальєрка» стала студенткою першого курсу Дніпропет­ровської медичної академії. Каже, про це мріяла давно, а тому вчить інших упевнено йти до мети, досягати нових вершин. А ми бажаємо мужній жінці того ж — незламної віри у себе, в Бога і в людей.

 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Один із перших волинських рухівців — Степан Гаврилюк (на фото) — сьогодні, на свято Спаса, відзначає свій 75-літній ювілей
Учасник бойових дій російсько-японської війни, підполковник у відставці Віталій Литвинчук воював на Забайкальському фронті, вздовж і впоперек пройшов усю Монголію, а демобілізувавшись, ще чверть століття служив у Володимирі-Волинському в різних військових частинах. Незважаючи на поважний вік (у вересні фронтовик відзначатиме 90-річчя), він має відмінну пам’ять, читає без окулярів, майже не визнає ліків, а більше довіряє народній медицині й каже, що завдяки травам уникнув двох операцій
Минулої неділі на території Іваничівського району, у прикордонному селі Кречів, відбулися традиційні дні добросусідства «Кордон 835 Кречів—Крилів»
Хоч би скільки нам було літ, поки жива ненька — ми все ще діти і з далеких чи близьких світів наша дорога пролягатиме до батьківської хати. Разом зі своєю одногрупницею із селища Ратне Наталею Кацевич цієї літньої пори мандрую у райський куточок Ратнівщини, де проживає її 81–річна мама — Афанасія Лукашівна Лахтюк. 6 серпня ця чудова жінка, мудра, добра, розсудлива і надзвичайно працьовита, відзначила день народження
Як один день минуло півстоліття після закінчення Рожищенського зооветеринарного технікуму. 50 літ! Одним із моїх учителів був відомий на Волині фахівець ветеринарної медицини Микола Кузьмович Кузьмін. У ті далекі 1960-ті роки технікум (нині коледж) розміщувався в пристосованому двоповерховому приміщенні. Студенти жили в старих, розкиданих по всьому Рожищі гуртожитках, навіть колишніх солдатських казармах
Сільський агроном втілив мрію всього життя й відшукав своїх пращурів до десятого коліна
22–річний маневиччанин Юрій Шафета про запеклі бої за визволення українського сходу знає не з чужих слів. Він — контрактник. Савур–Могила, Вуглегірськ, Красний Луч, Сніжне… За цими назвами — відвага і героїзм, самопожертва і гіркий біль від втрати побратимів
Давня східна мудрість гласить: «Кожна людина тобі не друг, кожна людина тобі не ворог, кожна людина тобі вчитель». Справді, від багатьох людей, які живуть поміж нас, можна багато чому навчитися. До таких особистостей належить родина старожилів Шуровських, котрі мешкають у Володимирі-Волинському на вулиці Поштовій
А ще до доброї справи залучив сина
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ