up-arrow
КУЛЬТУРА Архів рубрики

До Києва дійшло: хочеш «Оскара» – їдь у Лобачівку! (Відео)

title
Історію цього народного аматорського театру із Горохівщини кожен прийдешній рік неодмінно збагачує незабутньою подією. Скажімо, постановкою нового спектаклю чи успішними гастролями! А ось літо, що минає, запам’ятається колективові спершу несподіваною новиною, а потому — знайомством із співзасновниками студії Red Glass продюсером Яною Алтуховою, режисером Стасом Туренком і оператором Олександром Бойком, які приїхали зі столиці для пробних зйомок майбутнього повнометражного фільму про місцевий театр

Леся ВЛАШИНЕЦЬ

Звідкіля кінотворці дізналися про лобачівських митців, таланти яких шість років тому розгледів і не перестає шліфувати безкорисливою працею їхній односельчанин, про-відний актор Національного академічного драматичного театру імені Франка, народний артист України Петро Панчук? Якщо вірити, що випадковостей не буває, то і знайомство Яни Алтухової з дружиною Петра Панчука Людмилою, акторкою за професією, яка із задоволенням грає ролі і в сільському театрі, теж не було випадковим. Пані Людмила, знаний у столиці учитель танців, так само професійно робить багатьом знаменитостям масаж. За тими хвилинами здоров’я до неї прийшла і Яна. Доки лежала, розговорилася з масажисткою, а в якусь мить заслухалася розповіддю про те, як Петро Панчук, аби віддати данину синівської вдячності отчій землі, взявся відроджувати в рідному селі театр, як спішить до його акторів щоліта у місяць відпустки замість того, щоб відпочити десь на закордонних курортах. Щоб перевірити, як хлібороби вчать ролі, знаходить час приїхати у село і взимку.
— Почувши таку захопливу історію, я одразу ж на масажному столі прийняла рішення обов’язково зафільмувати її, — розповіла мені пані Яна, яка в Лобачівку приїхала через тиждень після розмови з Людмилою Панчук.

— Хай учаться бути і режисерами, — прокоментував Петро Панчук і задум щодо фільму, і свою скромну гордість за творчий труд односельців-хлібодарів.

Чи виправдалися сподівання, які намалювала її уява за розповіддю дружини корифея? Зі слів кінопрофі, вона дуже здивувалася, що «матеріал» (коштовний, наче діамант!) так довго лежить на видноті не помічений її колегами, тож, «аби його ніхто не взяв», поспішила на Волинь.
А потому вся знімальна група приємно чудувалася, побачивши, як на сцені сяють правдивістю очі самодіяльних акторів, як вони доброзичливо дають одне одному слушні поради і навіть на запитання метра Панчука висловлюють власні думки щодо точності рухів, влучності реплік, переконливості інтонації.
— Давно пора. Хай учаться бути і режисерами, — прокоментував Петро Панчук і задум щодо фільму, і свою скромну гордість за творчий труд односельців-хлібодарів.
Наразі кіногрупа Яни Алтухової готувала тизери. (Тизер — рекламне повідомлення у формі загадки, що містить частину інформації про продукт, але ніяк не називає його; зазвичай з’являється на ранньому етапі просування товару і служить для створення інтриги навколо нього. — Ред.) Після монтажу їх презентуватимуть на комерційних аукціонах або зніматимуть півторагодинний фільм за кошти Red Glass.
— Це крутий матеріал для дослідження, — резюмувала продюсер. — По нього з колегами знову планую приїхати цьогоріч у грудні, а наступного літа — аж на місяць, щоб від першої до фінальної хвилини побачити, як народжується сценічне дійство у виконанні талановитих землеробів і сільської інтелігенції.
Наразі епізоди із «Мини Мазайла» Миколи Куліша повторюють на репетиціях по п’ять годин на день керівник народного театру НД «Просвіта» села Лобачівка Андрій Корнейко, його син — майбутній режисер і вже актор Сергій (Мина Мазайло і Мокій), Світлана Шевчук (Мазайлиха), Людмила Панчук (Рина), Зоряна Бойчук (Тьотя Мотя), Настя Савчук (Уля), Юлія Смаль (Баронова–Козино), Богдан Квятковський (дядько Тарас).
…Упродовж трьох чудових днів у Лобачівці гості–кияни були в захопленні від краєвидів, приязності людей, смаку страв… Знімали ліс, поля, садки… І для історії, і для душі!

 А це відео від нашої газети – https://www.youtube.com/watch?v=lPaDFj9sz-o&t=413s :

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
«Мені здається, музика – космічна. Найбільш космічна із усіх мистецтв», – саме ці слова Ліни Костенко зринають у пам’яті, коли слухаєш композиції у виконанні молодого піаніста Мікаела Гюлазяна. Лучанин із вірменським корінням навчався у кращих викладачів, десять років провів у Києві, сьогодні ж радує слухачів майстерною грою на теренах рідного міста. Почувши його раз, ви обов’язково захочете почути ще. Саме так сталося і зі мною
Альбом сучасної фронтової пісні об’єднав 15 композицій, написаних воїнами АТО під впливом пережитого на Сході України
Декілька разів у нашій розмові він назвав себе щасливим…У кожного розуміння щастя своє, але головне — ​те, як ми ставимося до життя, вважає актор з неймовірною долею, описати яку вистачило б на цілу книжку, та вдачею справжнього життєлюба. Сьогодні артист драми Волинського обласного академічного українського музично­драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка Мирослав Юзефович  святкує свій 70 ­літній ювілей
78-й театральний сезон Волинського академічного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка відкрився містерією за мотивами твору Івана Котляревського у постановці режисера Ярослава Ілляшенка
Археологи у цьому місті натрапили на стародавню кам’яницю. Збереглася вона доволі добре. Стіни товщиною майже метр викладені з пісковика. Тепер науковцям залишилося встановити, кому вона могла належати?
Сумна звістка надійшла із Овадного. В останній вересневий ранок зупинилося серце Галини Махонюк, майстрині-вишивальниці, чиї неповторні рушники полетіли над світом, возвеличуючи красу Волині й України
У них не просто слова про війну – то слова, написані війною. Вона руйнує людські долі, спопеляє душі дотла.Але водночас там, на фронті, народжуються справжні таланти
Лідер групи «Океан Ельзи» буде відвідувати курси в університеті і розповідатиме на відкритих заняттях про свою батьківщину
Стіни Волинської обласної ради прикрашає оригінальний текстиль лучанки Тетяни Ядчук-Богомазової
Сьогодні зранку гірники відокремленого підрозділу «Шахта №9» ДП «Волиньвугілля» відмовилися опускатися під землю, щоб добувати вугілля
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ