Блаженний той, хто милує тварин

Борис МАКСИМЮК,
ветеринарний лікар,
член НСЖУ

Микола Кузьмович Кузьмін — це фахівець з великої літери, якого доля привела на посаду першого директора Поворської однорічної ветеринарної школи, що стала кузнею ветеринарних фахівців. Завданням школи було готувати завідувачів тваринницьких ферм і молодший ветеринарний персонал. Робота була важка і напружена, в рік випускали по 200—210 спеціалістів. Миколі Кузьмовичу стали в пригоді знання, набуті після закінчення військово–ветеринарної Академії Червоної армії у Москві та педагогічного факультету Української сільськогосподарської академії.

З приходом нового директора — Миколи Кузьмовича — різко змінились умови проживання студентів у гуртожитках. З часом були введені посади вахтерів, в кімнатах з’явились телевізори, холодильники. Технікум став окрасою райцентру.

Як ветеран Другої світової війни очолював військовий лазарет у складі Першого Білоруського фронту. Полковник, хірург, нагороджений 4 бойовими орденами та багатьма медалями, він цінував людей, які мали мету у житті і намагалися її реалізувати. Будучи директором Рожищенського зооветтехнікуму, розбудував ціле крило навчального корпусу, де розміщувалось вісім найкращих аудиторій. Очолював технікум у 1959, 1964—1976 роках.
...Підходжу до кремезної груші, яку власноруч посадив. Пригадую, як почалися перші земляні роботи, де нині знаходиться коледж. З приходом нового директора — Миколи Кузьмовича — різко змінились умови проживання студентів у гуртожитках. З часом були введені посади вахтерів, в кімнатах з’явились телевізори, холодильники. Технікум став окрасою райцентру, адже це була перша чотириповерхівка зі світлими аудиторіями, типовою бібліотекою, паралельно велося будівництво їдальні, двох студентських гуртожитків, житлових будинків.
Із нерентабельного збиткового учгоспу господарство стало прибутковим, кожний виробничо–фінансовий рік закінчувався з чистим прибутком у 35—40 тисяч карбованців. Навчально–матеріальна база настільки зміцнилась, що почались розмови про можливість створення філіалу Львівського зооветтехнікуму. Пізніше це стало в певній мірі реальністю. Адже сьогодні коледж є вищим навчальним закладом ІІ рівня акредитації і структурним підрозділом Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З.Гжицького. Коледж по праву гордиться своїми випускниками, які працюють на посадах різного рівня. Вони стали науковцями, добрий десяток їх є офіцерами Збройних сил і органів внутрішніх справ. Коледж нині відомий в області навчальний заклад. Микола Кузьмін на посаді директора проявив себе справжнім будівельником та організатором. У колективі всі його цінували та поважали, бо був взірцем вимогливості і справедливості.
А в 1976 році Миколу Кузьміна призначають генеральним директором Волинського управління молочної промисловості, де він досягнув таких успіхів, що наше молоко пішло на експорт, а Волинь щороку отримувала Всесоюзний перехідний прапор лідерів галузі.
...Під час недавньої зустрічі з випускниками розмовляв із колишніми викладачами Євгеном Борисовичем Лисаком, Жаном Олексійовичем Фаралоновим та нинішніми, які стали ініціаторами вшанування і увіковічення пам'яті Миколи Кузьмовича Кузьміна. Почався збір коштів на виготовлення та розміщення на фасаді коледжу меморіальної дошки. Є всі погодження на місцевому рівні.
Щоб здійснити задум, звертаємось до колишніх студентів технікуму і в першу чергу до тих, хто займається підприємницькою діяльністю, з проханням надсилати гроші до Асоціації ветеринарних спеціалістів Волинської області. Ініціативна група прислухається до побажань щодо увіковічення пам’яті Миколи Кузьміна.
А ще згадаймо про цю світлу трудящу людину 13 серпня у наше професійне свято — День працівників ветеринарної медицини.