up-arrow

Даєш сієсту! А вона нам потрібна?

title
Старенький вентилятор ганяє гаряче повітря. Пробую сконцентруватися на роботі, але думки витають десь далеко. Хочеться в Антарктиду чи хоча б на берег якогось моря, озера, річки. Будь-куди, аби втекти від отої остогидлої африканської спеки, котра в останні тижні допікає українцям. А в червні, пригадується, літа не могли дочекатися. Було прохолодно як на цю пору, тож здавалося, що воно так і не розпочнеться.

Євгенія СОМОВА,
редактор відділу соціального захисту газети «Волинь–нова»

Але в природі все йде за графіком. Мерзли у червні—липні, то тепер нагріємось. Уже перший день серпня підніс несподіваний сюрприз. Стовпчик термометра навіть у затінку показував 37 градусів. Це рекорд за останні 50 років на Волині. Ті, хто відпочивав біля моря чи озера, раділи. Вода тепла, наче підігріта. Їм добре, а от як тим, хто вимушений працювати? Дивилася на засмаглих до чорноти хлопців-будівельників, котрі споруджували багатоповерхівку на моїй вулиці, й співчувала їм: і як у таку спеку, коли навіть горобці поховалися в тінь, щось робити?
Решта ж містян намагалися не виходити без потреби із дому. А ті поодинокі перехожі, котрих вигнали з дому невідкладні справи, тулилися до будинків і пересувалися підтюпцем. Діти ж рятувалися від спеки у фонтанах, а моя кицька — у ванній (там найхолодніше місце у квартирі). Спека дошкуляє всім і може звалити з ніг. Навіть одеська кобила Наташа, яка возила містом відпочивальників, не витримала її. Звалилася на асфальт, тож довелося викликати ветеринара. А люди — не коні. Вони слабші. Медики кажуть, що висока температура повітря негативно впливає на стан здоров’я дітей і стариків, а також тих, хто страждає від серцево–судинних захворювань. Особливо вона небезпечна для водіїв, усіх, хто виконує роботи, що потребують уважності, точності. Духота знижує фізичну і розумову працездатність. Але те, що у нас називають спекою, у середземноморських країнах — норма. Знайомий, котрий в Італії доглядає внука, повідомив, що в провінції Тоскана, де він перебуває, зараз понад 40 градусів тепла. Правда, там легше переносяться високі температури, бо менша вологість повітря. До того ж у години найбільшої спеки в Італії ніхто не працює, закриті магазини, ресторани, офіси. У людей сієста, вони відпочивають. І лише о 17-й, коли спаде жара, приступають до роботи.
Про необхідність пообіднього відпочинку у пік високої температури заговорили й в Україні, бо в останні роки щоліта нам доводиться переживати кілька тижнів спеки. У новому Трудовому кодексі навіть хотіли внести поправку, яка б дозволила роботодавцям робити перерву у найбільш жарку пору. Але Міністерство охорони здоров’я не бачить необхідності в цьому, бо, як сказала в. о. міністра Уляна Супрун, в Україні не буває аномальної спеки щороку. Та й віце–прем’єр–міністр Павло Розенко переконує, що вводити сієсту недоцільно. Мовляв, чинне законодавство дає змогу роботодавцям вирішувати це питання в індивідуальному порядку. Тож задля підвищення ефективності роботи або через стан здоров’я працівника він може надати не годину перерви, а дві–три. Припускаю, що десь робочий день таки зсунуть, щоб люди не працювали під палючим сонцем. І такий приклад є — закарпатський губернатор Геннадій Москаль підписав розпорядження про скорочення робочого дня на годину. Але в більшості компаній, організацій, установ не підуть на це. Тут рахують гроші. Зрештою, ті, хто скаржиться на зниження працездатності через спеку, невдовзі звинувачуватимуть у цьому холод. Тож чи потрібна українцям сієста? Тим більше зараз, коли економіка ледве дихає, а держава по вуха в боргах, які найближчим часом доведеться віддавати іноземним кредиторам. Як на мене, то офіційно можуть запровадити сієсту хіба що у південних областях, де влітку найбільше днів із високою температурою.

Інші "Погляди" автора
ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Коли сонце сідає за обрій, стихає метушня і все довкола поринає в обійми ночі, вони ніколи не сплять, а чекають усе нових і нових подорожніх, для яких запалюють свої ліхтарі. Є в їхніх вогнях щось магічне і загадкове, незвідане і тривожне
Учора був День пам’яті українських журналістів. Сьогодні поминаємо засновника «Української правди» Георгія Гонгадзе, викраденого і вбитого 17 років тому. А завтра? Завтра можуть бути «відспівані» в Україні друковані засоби масової інформації — газети, які нікому не продалися
Нещодавно головний спеціаліст сектору туризму департаменту інфраструктури та туризму Волинської облдержадміністрації Станіслав Ольшевський виклав у «Фейсбуці» фотознімки із підписом «Осінній тихий Світязь». Човни на приколі і порожній пляж. Але так само неповторно красиве озеро, яке так полюбилося волинянам і не тільки
Відшуміло першовересневе свято. У всіх воно проходило по–різному. Шахтарський Нововолинськ, як завжди, був урочисто–піднесеним і охайним — скрізь виметено, причепурено, радують око квітучі клумби. Вже вдруге поспіль учні, педагоги, батьки ЗОШ №1 — колегіуму зібралися на новому спортивному майданчику зі штучним покриттям, який облаштовано зусиллями благодійного фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» та Нововолинської міської ради
Нещодавно як офіцер запасу проходив медичну комісію. В український військовий квиток вписали мою першу солдатську спеціальність – радіотелеграфіст (або щоб зрозуміліше, то це радист). Здобув я її за радянських часів, перед призовом в армію – весною 1982–го – у Луцькій радіошколі
Чиновники з Міністерства освіти обіцяють, що невдовзі українська школа якісно зміниться, стане більш демократичною, дружньою до дитини І початок цьому поклали уже нинішнього 1 вересня
У річницю вбивства журналіста Павла Шеремета під Міністерством внутрішніх справ у Києві активісти написали правоохоронцям нагадування про нерозкритий злочин, поставили свічки, повісили плакати. А коли медійники з камерами розійшлися, комунальники швидко все прибрали. Вони навіть змили з асфальту графіті «Хто вбив Павла?»
Без пафосу й перебільшення, це було моєю мрією. Хоча взагалі вважаю: бодай одного разу там мусить побувати кожен українець. Аби подякувати за мову «Кобзаря» і помолитися за вічний спочинок Тараса. А ще — пройтися хоч частиною того шляху з Успенської церкви у Каневі на високу Чернечу гору, яким несли перепоховувати прах Т.Г. Шевченка на своїх руках десятки жінок-плакальниць. А ми з редакційними колегами своє духовно-патріотичне паломництво до національного пророка приурочили Дню Незалежності України
Ще з перших зборів, які відбувалися за кілька місяців до того, як дитина мала йти до школи, я отримала цілком реальний привід заслужити імідж мами, якій щось не подобається
За два дні на «Іграх Нескорених» у Торонто, де змагаються військовослужбовці, які отримали поранення, Україна виборола повний комплект нагород: золоту, срібну і бронзову
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ