up-arrow
КУЛЬТУРА Архів рубрики

Василь КОРЕЦЬ: «Ми переможем – 4.5.0!» (Відео)

title
На пісню учасника АТО газета «Волинь-нова» відзняла відеокліп

Інна ПІЛЮК


Василь Корець із Любешівського району вже не вперше стає героєм наших публікацій. Скажімо, у статті за 18 квітня 2017 року («Дружина козака Корця: «Коли Василько був в АТО, мене рятувала наша маленька донечка») ми розповідали про те, як його чекала з фронту кохана Оля. Не стримувала його вдома, коли одержав повістку, хоч як розривав душу біль розлуки і невідомість на війні. Бо в їхній родині святе правило: «Чоловік повинен захищати Батьківщину».

Я ніколи не переходжу у спілкуванні на російську мову, де б не був.

Та цього разу приводом для розмови стала дебютна «творча» подія у житті хлопця: на пісню, яку він написав під час перебування в зоні АТО, відзняли відеокліп.

Результат роботи команди нашого видання вже можна переглянути на інтернет-сторінці volyn.com.ua – https://www.youtube.com/watch?v=Cej8r9rp0-g&t=8s :

Боєць 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади у мирному житті працює фахівцем із рекреації і туризму Національного природного парку «Прип’ять — Стохід». Перебуваючи понад рік у зоні бойових дій, усвідомив, хто такі справжні герої, де починається зрада, яким має бути смак перемоги і яке ж воно – воістину прекрасне життя. Назву обрав лаконічну і невипадкову. «4.5.0» – уставна річ у Збройних силах України. Коли військові доповідають про оперативну ситуацію на блокпосту, ці цифри означають, що все в порядку. Підрозділ Василя базувався у селі Калинове поблизу Пісків Донецької області, тому почути «щасливий» код справді було ледь не святом.
І в пісні солдат писав про те, що болить. Про чужинців, які прийшли на нашу землю, про інформаційну війну, про різне сприйняття збройного конфлікту. З бліндажа у Донецькій області, де бойові побратими були першими слухачами композиції, вона розійшлася по різних регіонах, звідки родом товариші. Просто про складне – мабуть, саме так написані твори і залишаються у пам’яті. А що зосталося несказаним, ми вивідали у щирій розмові.


… про тих, хто ухиляється від служби у Збройних силах
«Коли ще до мобілізації ми з друзями волонтерством займалися, то ходили, просили в підприємців, щоб хто чим міг допоміг солдатам. Були такі, що вкрай негативно до цього ставилися. І коли вже проходив службу у військкоматі, то не раз зустрічався з тими, хто, м’яко кажучи, всіляко ухилявся від такого обов’язку, ховався. Воно залишилося в душі і словами «отримали повістку — та й у ліс» вилилося в текст пісні. Та навіть днями знайомий, який служив за контрактом, розповідав: повернувся додому і пішов влаштовуватися на біржу праці. То там панянки між собою говорили, що ото придумали хлопці якусь війну… Але головне все ж таки – як ми самі сприймаємо це все, а не як хтось десь каже».

 

… про Крим
«Яким я його пам’ятаю? Крим – теплий, сонячний, драйвовий. Коли зі школи їздили на півострів відпочивати, то там інжир уперше скуштував, медузи мені дуже сподобалися, хвилі такі бурхливі на морі… І навіть фільм про бойове мистецтво капоейри, яким уже багато років займаюся, вперше побачив саме там. Думаю, що все-таки Крим повернеться, це питання часу. Потрібно, щоб ті люди самі все зрозуміли, що відбулося».

 

… про москалів
«Це недобрі росіяни. Всі ми знаємо, що люди адекватні скрізь є, які сприймають інформацію такою, яка вона в дійсності. А от якраз москалі – це інші, для нас вони ворожі і лихі. А російськомовні українці – то ще гірше за москалів. Я, наприклад, ніколи не переходжу у спілкуванні на російську мову, де б не був».

 

… про «життя прекрасне»
«Для мене життя прекрасне – це дівчинка моя маленька Орися, дружина, друзі, батьки. А ще перемогти треба, тоді дійсно буде все добре. Ми помаленьку вже перемагаємо».

 

… і насамкінець – про мрії
«На війні чомусь дуже хочеться шоколаду, мені принаймні його не вистачало. Хочу побажати, щоб побільше його на фронт передавали. І ще – щоб хлопці поверталися з перемогою!»
Василь Корець цілком заслуговував стати учасником унікального проекту «Пісні війни», яким опікується львівська журналістка Галина Гузьо і який має на меті зібрати в один альбом найкращі твори, написані болем війни. Найвідомішою з них стала «Молитва на Різдво» («Та молитва на Різдво/ Збереже в бою його/ І Оленка зачекалась/ Cвого тата:/ Миколай і всі святі,/ Поверніть його мені, /І не треба більш/ Нічого дарувати!») – сучасна колядка про АТО від «Піккардійської терції», Оксани Мухи та автора-нацгвардійця Зиновія Медюха.
Але диск уже сформований. І сумно стає не від того, що пісня нашого Василя поки туди не увійшла, а від усвідомлення, як багато пісень, народжених війною, з’явилося у державі в центрі Європи на 26-му році її незалежності. Тож нехай цей альбом буде останнім, а солдати пишуть надалі тільки про мир.

4.5.0.Все буде добре


Василь КОРЕЦЬ
На Схід приперлися собаки,
Щоб вкрасти наш шматок землі.
Ми взяли в руки автомати,
Тож начувайтесь, москалі!

Все брешуть зі своїх екранів,
Що ми їмо своїх дітей.
Та все дарма, і всі ми знаєм:
Настане правди апогей.

ПРИСПІВ:
Все буде добре – 4.5.0,
ця ніч минула – 4.5.0,
Життя прекрасне – 4.5.0,
ми переможем – 4.5.0!


Забрали Крим,
і думають, що їхній,
Обстрілюють позиції щодня.
Нам кажуть – перемир’я
якісь мінські,
А сонце зайде – знову йде війна.

А хлопці на позиціях, мов камінь,
Тримають оборону: не пройдеш.
Десантники, танкісти, стрільці,
артилеристи –
Насправді прості люди
із вірою в серцях.

ПРИСПІВ
Буває, що і свої ранять душу,
Отримали повістку – та й у ліс.
Ще й кажуть, що війна якась
не наша:
«Пайду півка пап’ю, а ти, мудак,
малчі»!

А скільки тих, що не прийшли
додому:
Авдіївка, Дебальцеве і клятий
Іловайськ.
Міста на карті вщерть залиті
кров’ю…
Герої не вмирають, а живуть
в серцях.


ПРИСПІВ
І бачить Бог, чужого нам
не треба,
Та будем боронити до кінця
Домівку рідну, мову солов’їну,
Історію народу, традиції,
свята…

Все буде добре – 4.5.0,
ця ніч минула – 4.5.0,
Життя прекрасне – 4.5.0,
ми переможем – 4.5.0!

 


Ось так проходили наші зйомки на березі ставка поблизу Луцька.

А тепер дивимось відео – https://www.youtube.com/watch?v=lLyeaqkpjwI&t=44s :

 

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Сьогодні у новій рубриці нашої газети ми розпочинаємо друкувати розділи з улюбленого роману відомого українського письменника Володимира Лиса «Щоденники Ієрихар», який вийшов у тернопільському видавництві «Богдан»
Стіни Волинської обласної ради прикрашає оригінальний текстиль лучанки Тетяни Ядчук-Богомазової
Вінниця захоплює. Місто ніби зсередини іскриться, випромінює тепло та затишок, і відразу складається враження, що ти вдома, хоча приїхав сюди вперше. Тиха й глибока краса Південного Бугу робить його особливим. Тут усе функціонує як злагоджений організм: вулиці, транспорт, люди. Так, ніби вони несуть у собі спокій
У Львові на вулиці Коперника чимала черга вишикувалася до кас, у яких продають вхідні квитки на 24-й форум видавців. Найбільше в Україні свято книголюбів традиційно відбувається в Палаці мистецтв та палаці Потоцьких. Окрім цього, у багатьох інших закладах міста Лева – понад 900 літературних, мистецьких, освітніх та соціальних заходів. Головна тема — «Точка творення». В ньому взяли участь 168 видавництв, які привезли, як стверджують організатори, 100 тонн нових книг
«Музика і пісня завжди будуть зі мною, але для здобуття фаху обрав технічну професію», — усміхається Володимир Бобік, випускник НВК «Колківська ЗОШ І–ІІІ ступенів-ліцей», неодноразовий призер обласних та всеукраїнських музичних конкурсів, вихованець заслуженого діяча мистецтв України Олександра Синютіна
У Луцьку на іподромі в Центральному парку культури і відпочинку імені Лесі Українки минулої п’ятниці відбувся традиційний фестиваль «Обжинки»
Уже друге літо поспіль у це село на Горохівщині приїжджають групи добровольців із–за Бугу. Не гостюють — працюють, упорядковуючи чималим товариством могили земляків на українській землі. А живуть у приміщенні Шклинської школи
«Не знаю чого в мені більше — письменниці чи педагога? А врешті, забуваю замислюватись над земними мірами і …віршую, чи то пак, віншую Слово. Воно є моїм фахом, смислом життя і посередником між душею і Всесвітом, і райдугою, що з’єднує серця», — розповідає поетеса, заслужений вчитель України та громадська діячка Ніна Горик (на фото) про своє призначення
Микола Матусевич із Володимира-Волинського зібрав чудову колекцію предметів минулого
За два дні на «Іграх Нескорених» у Торонто, де змагаються військовослужбовці, які отримали поранення, Україна виборола повний комплект нагород: золоту, срібну і бронзову
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ