up-arrow

Не розхитуйте ситуацію, в країні — війна!

title
У річницю вбивства журналіста Павла Шеремета під Міністерством внутрішніх справ у Києві активісти написали правоохоронцям нагадування про нерозкритий злочин, поставили свічки, повісили плакати. А коли медійники з камерами розійшлися, комунальники швидко все прибрали. Вони навіть змили з асфальту графіті «Хто вбив Павла?»

Олег КРИШТОФ,
спеціальний кореспондент
газети «Волинь-нова»

Все правильно: як ви смієте в час, коли у країні — війна, вимагати розшуку вбивці? Навіщо розхитувати ситуацію?
Побили нацгвардійці учасників АТО, перестріляли правоохоронці один одного, більшість ключових постів у відомстві займають «старі кадри», й відразу «5 колона» кричить про звільнення міністра внутрішніх справ. Невже не зрозуміло, що це — єдиний в країні фахівець, здатний обіймати таку посаду? Янукович же не звільняв головного освітянина Табачника, хоча півкраїни навіть дивитись у його бік не могли, тим паче тоді ніхто не воював.
Ще одні зрадники приїхали з Грузії й замаскувалися під опозиціонерів. До того ж порушили закон. Влада має бути послідовною: Тимошенко за злочин колись посадили в тюрму, Саакашвілі — позбавили громадянства. У нас правова держава: якщо тобі щось не подобається — звертайся до суду. Бо і наші служителі Феміди — всі досвідчені. Скажімо, за результатами конкурсу до складу нового Верховного Суду потрапить 80% старих суддів, добре відомих за часів правління попереднього президента. Хіба можуть ці люди неправомірно випустити на волю корупціонера? Крім того, не треба таврувати ганьбою всіх заможних чиновників, депутатів та правоохоронців. Їхні родичі, а то й вони самі зазвичай мають великі таланти до бізнесу, вміють заробляти в часи війни та економічної кризи. І тут незрозумілим залишається обурення деяких наших співгромадян. Адже такі надзвичайно підприємливі люди є і у владі, і в опозиції, жоден суд не називає їх злодіями. Тоді де беруться ваші наклепи? Всі ці невдоволення на руку Путіну, вони заважають державним мужам проводити ефективні реформи.
На щастя, більшість брехливих звинувачень наш виборець не бере до уваги: «Ця «націоналістична» партія фінансується з Кремля?», «В цій силі — олігархи, які дбають лише про свій бізнес?», «Той клоун прикидався героєм АТО», «Ця вже 5 разів була при владі і нічого доброго не зробила». Такий чорний піар не завадить знову сісти в крісла Верховної Ради представникам усіх цих політичних команд. Максимум, що їх чекає — 5–річна перерва.
Важливо затямити, що все відбувається, як належить: маємо безвіз, їмо значно більше за німців, воюємо і не розхитуємо човен, щоб ніхто з вищих світу цього з нього не випав.

Інші "Погляди" автора
ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Коли сонце сідає за обрій, стихає метушня і все довкола поринає в обійми ночі, вони ніколи не сплять, а чекають усе нових і нових подорожніх, для яких запалюють свої ліхтарі. Є в їхніх вогнях щось магічне і загадкове, незвідане і тривожне
Учора був День пам’яті українських журналістів. Сьогодні поминаємо засновника «Української правди» Георгія Гонгадзе, викраденого і вбитого 17 років тому. А завтра? Завтра можуть бути «відспівані» в Україні друковані засоби масової інформації — газети, які нікому не продалися
Нещодавно головний спеціаліст сектору туризму департаменту інфраструктури та туризму Волинської облдержадміністрації Станіслав Ольшевський виклав у «Фейсбуці» фотознімки із підписом «Осінній тихий Світязь». Човни на приколі і порожній пляж. Але так само неповторно красиве озеро, яке так полюбилося волинянам і не тільки
Відшуміло першовересневе свято. У всіх воно проходило по–різному. Шахтарський Нововолинськ, як завжди, був урочисто–піднесеним і охайним — скрізь виметено, причепурено, радують око квітучі клумби. Вже вдруге поспіль учні, педагоги, батьки ЗОШ №1 — колегіуму зібралися на новому спортивному майданчику зі штучним покриттям, який облаштовано зусиллями благодійного фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» та Нововолинської міської ради
Нещодавно як офіцер запасу проходив медичну комісію. В український військовий квиток вписали мою першу солдатську спеціальність – радіотелеграфіст (або щоб зрозуміліше, то це радист). Здобув я її за радянських часів, перед призовом в армію – весною 1982–го – у Луцькій радіошколі
Чиновники з Міністерства освіти обіцяють, що невдовзі українська школа якісно зміниться, стане більш демократичною, дружньою до дитини І початок цьому поклали уже нинішнього 1 вересня
Без пафосу й перебільшення, це було моєю мрією. Хоча взагалі вважаю: бодай одного разу там мусить побувати кожен українець. Аби подякувати за мову «Кобзаря» і помолитися за вічний спочинок Тараса. А ще — пройтися хоч частиною того шляху з Успенської церкви у Каневі на високу Чернечу гору, яким несли перепоховувати прах Т.Г. Шевченка на своїх руках десятки жінок-плакальниць. А ми з редакційними колегами своє духовно-патріотичне паломництво до національного пророка приурочили Дню Незалежності України
Ще з перших зборів, які відбувалися за кілька місяців до того, як дитина мала йти до школи, я отримала цілком реальний привід заслужити імідж мами, якій щось не подобається
За два дні на «Іграх Нескорених» у Торонто, де змагаються військовослужбовці, які отримали поранення, Україна виборола повний комплект нагород: золоту, срібну і бронзову
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ