up-arrow

Реформа починається не з плазмових телевізорів

title
Чиновники з Міністерства освіти обіцяють, що невдовзі українська школа якісно зміниться, стане більш демократичною, дружньою до дитини І початок цьому поклали уже нинішнього 1 вересня

Євгенія СОМОВА,
редактор відділу соціального захисту газети «Волинь-нова»

З цієї дати у державі запроваджують нові стандарти освіти європейського зразка. Правда, стосуються вони поки що початкової школи. Експериментальний проект повинен допомогти створити систему, що стимулює до навчання. У ньому взяли участь 100 українських шкіл, у тому числі 4 волинські, зокрема 2 луцькі — спеціалізована № 1 і гімназія № 4. Тож 1 вересня у першокласників цих навчальних закладів почалося не так, як в інших. Їх зустріли у спеціально обладнаних класах — з килимками, м’якими куточками, плазмовими телевізорами. Але тішать не стільки комфортні умови, скільки те, що у них буде більше свободи для розвитку, для того, щоб рости щасливими і здоровими. Діти в експериментальних класах зможуть під час уроку грати в ігри, сидіти на підлозі, ходити по класі, обмінюватися думками. І ніхто їх за це не каратиме! Школяриків не сваритимуть за виправлену помилку у зошиті чи погану каліграфію, а про їхні успіхи батьки дізнаватимуться не на зборах, а спілкуючись із учителем віч–на–віч. Ніяких публічних рейтингів чи звітів відтепер не буде. Словом, новацій багато, але, як на мене, головна з них — та, що дітям не запихатимуть у голови знання, а вчитимуть мислити.
Звісно, те, що шкільні програми в початкових класах розвантажать батьків, які дбають про здоров’я дітей, тішить. Та є й невдоволені. Мовляв, діти гратимуться на уроках, а коли ж будуть учитися? Почула й таке: «Наші учні, які потрапляють до Німеччини, на голову вищі від їхніх. Тож чи варто змінювати систему освіти?»
Але хотілося б запитати, чи багато в Україні лауреатів Нобелівської премії, видатних учених? Мабуть, треба дивитися, вибираючи модель освіти, на її плоди. Як на мене, реформа потрібна, бо сучасна школа не відповідає вимогам, які ставить до неї суспільство.
Але наказом зверху її не зміниш. Треба, щоб цього забажали знизу. Чи захочуть педагоги? Чи зможуть? Серед них же багато людей пенсійного віку, які не дуже прагнуть змінюватися. Вони не навчені креативно мислити. Тож чи зуміють навчити учнів, відійти від звичних стереотипів роботи з дітьми? Зрештою реформі потрібне й фінансове підгрунтя, матеріально–технічне забезпечення і, звісно, достойні зарплати для вчителів. Без цього вона не буде успішною.

Інші "Погляди" автора
ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Коли сонце сідає за обрій, стихає метушня і все довкола поринає в обійми ночі, вони ніколи не сплять, а чекають усе нових і нових подорожніх, для яких запалюють свої ліхтарі. Є в їхніх вогнях щось магічне і загадкове, незвідане і тривожне
Учора був День пам’яті українських журналістів. Сьогодні поминаємо засновника «Української правди» Георгія Гонгадзе, викраденого і вбитого 17 років тому. А завтра? Завтра можуть бути «відспівані» в Україні друковані засоби масової інформації — газети, які нікому не продалися
Нещодавно головний спеціаліст сектору туризму департаменту інфраструктури та туризму Волинської облдержадміністрації Станіслав Ольшевський виклав у «Фейсбуці» фотознімки із підписом «Осінній тихий Світязь». Човни на приколі і порожній пляж. Але так само неповторно красиве озеро, яке так полюбилося волинянам і не тільки
Відшуміло першовересневе свято. У всіх воно проходило по–різному. Шахтарський Нововолинськ, як завжди, був урочисто–піднесеним і охайним — скрізь виметено, причепурено, радують око квітучі клумби. Вже вдруге поспіль учні, педагоги, батьки ЗОШ №1 — колегіуму зібралися на новому спортивному майданчику зі штучним покриттям, який облаштовано зусиллями благодійного фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» та Нововолинської міської ради
Нещодавно як офіцер запасу проходив медичну комісію. В український військовий квиток вписали мою першу солдатську спеціальність – радіотелеграфіст (або щоб зрозуміліше, то це радист). Здобув я її за радянських часів, перед призовом в армію – весною 1982–го – у Луцькій радіошколі
У річницю вбивства журналіста Павла Шеремета під Міністерством внутрішніх справ у Києві активісти написали правоохоронцям нагадування про нерозкритий злочин, поставили свічки, повісили плакати. А коли медійники з камерами розійшлися, комунальники швидко все прибрали. Вони навіть змили з асфальту графіті «Хто вбив Павла?»
Без пафосу й перебільшення, це було моєю мрією. Хоча взагалі вважаю: бодай одного разу там мусить побувати кожен українець. Аби подякувати за мову «Кобзаря» і помолитися за вічний спочинок Тараса. А ще — пройтися хоч частиною того шляху з Успенської церкви у Каневі на високу Чернечу гору, яким несли перепоховувати прах Т.Г. Шевченка на своїх руках десятки жінок-плакальниць. А ми з редакційними колегами своє духовно-патріотичне паломництво до національного пророка приурочили Дню Незалежності України
Ще з перших зборів, які відбувалися за кілька місяців до того, як дитина мала йти до школи, я отримала цілком реальний привід заслужити імідж мами, якій щось не подобається
За два дні на «Іграх Нескорених» у Торонто, де змагаються військовослужбовці, які отримали поранення, Україна виборола повний комплект нагород: золоту, срібну і бронзову
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ