up-arrow

Як з'їсти 200 грамів масла без хліба

title
Нещодавно як офіцер запасу проходив медичну комісію. В український військовий квиток вписали мою першу солдатську спеціальність – радіотелеграфіст (або щоб зрозуміліше, то це радист). Здобув я її за радянських часів, перед призовом в армію – весною 1982–го – у Луцькій радіошколі

Кость ГАРБАРЧУК,
редактор відділу місцевого самоврядування і сільського життя газети «Волинь-нова»

Ми гордо йменувалися курсантами й наполегливо вивчали телеграфну азбуку, яку придумав американець Семюел Морзе ще у 1838 році. Все дуже просто – відтворення графічних знаків – букв та цифр – комбінаціями крапок і тире. Це тільки спочатку ця наука лякала і здавалася складною, а вже за місяць інтенсивних занять усі призовники жваво вистукували морзянку телеграфним ключем. Я й досі її пам'ятаю.
Оскільки мали багато вільного часу й переважна більшість курсантів радіошколи, зібраних з усіх районів Волині, жила в гуртожитку, то у нас були й спільні розваги. Усією групою ходили на пиво в міський парк, на якісь концерти тодішніх естрадних зірок та зірочок – інших просто не було – у кінотеатрі «Промінь». Адже кожного з нас чекала єдина й стабільна перспектива – два роки юності на службі в радянській армії.
Чи то був у нас вік такий – усім по 18 літ, а може й час такий, але ми любили укладати різні парі: хто щось зробить швидше чи краще – такі азартні юнацькі змагання. Я б навіть сказав так: «випендрювались» один перед одним. А розкішним суперпризом для переможця та всієї компанії вважалася пляшка вірменського коньяку. Тоді казали, що цей напій дуже полюбив британський прем'єр сер Вінстон Черчилль, уперше скуштувавши його під час вечері зі Сталіним та Рузвельтом на Тегеранській конференції. Щоправда, пили ми не знаменитий 50-градусний коньяк «Двін», а лише «Арарат», що також добре смакував майбутнім солдатам, та почували себе майже англійськими лордами. Й курили курсанти зовсім не кубинські сигари, а болгарські – «Родопи».
Саме тоді я запропонував парі своїм одногрупникам: хто з'їсть 200 грамів масла без хліба за 5 хвилин, той отримає омріяну пляшку «Арарату». Добре знаючи, що це фізично неможливо, бо переконався на власному гіркому досвіді, був упевнений у своїй перемозі. Один худенький, але міцний хлопчина відразу зголосився. Ми ледве дочекалися закінчення занять. Вся група висипала з радіошколи біля стадіону й дружно попрямувала в кафе. Перед цим я купив у гастрономі 200–грамову пачку цього продукту.
Мій одногрупник рішуче та впевнено розрізав ножем прямокутник вершкового масла на три частини і став його швиденько їсти – ковтати, майже не прожовуючи, лигати, як гусак. А вболівальники ще й азартно під'юджували. Настрій у мене відразу пропав, бо курсант якимось дивом запхав у себе два кавалки, й, переможно усміхаючись, узявся за останній. Уся компанія затамувала подих, лише співчутливо зиркали на мене. Щоправда, не встиг хлопець його проковтнути, бо масло в його шлунку розтануло й стало проситися назад. Він чесно визнав свою поразку, й ми пішли купувати коньяк…
А пригадав я цей епізод, коли нещодавно приніс додому з магазину продукт, що називався маслом вершковим. Прикро, але не було часу везти його в лабораторію на експертизу. Мені здається, він біля масла навіть не лежав. Щось схоже на плавлений сирок із желатином, навіть непоганий на смак. Але це ж не масло! Думаю, в юності такого продукту можна було б з'їсти з півкілограма – без хліба – й виграти парі у всієї групи.

Інші "Погляди" автора
ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Коли сонце сідає за обрій, стихає метушня і все довкола поринає в обійми ночі, вони ніколи не сплять, а чекають усе нових і нових подорожніх, для яких запалюють свої ліхтарі. Є в їхніх вогнях щось магічне і загадкове, незвідане і тривожне
Учора був День пам’яті українських журналістів. Сьогодні поминаємо засновника «Української правди» Георгія Гонгадзе, викраденого і вбитого 17 років тому. А завтра? Завтра можуть бути «відспівані» в Україні друковані засоби масової інформації — газети, які нікому не продалися
Нещодавно головний спеціаліст сектору туризму департаменту інфраструктури та туризму Волинської облдержадміністрації Станіслав Ольшевський виклав у «Фейсбуці» фотознімки із підписом «Осінній тихий Світязь». Човни на приколі і порожній пляж. Але так само неповторно красиве озеро, яке так полюбилося волинянам і не тільки
Відшуміло першовересневе свято. У всіх воно проходило по–різному. Шахтарський Нововолинськ, як завжди, був урочисто–піднесеним і охайним — скрізь виметено, причепурено, радують око квітучі клумби. Вже вдруге поспіль учні, педагоги, батьки ЗОШ №1 — колегіуму зібралися на новому спортивному майданчику зі штучним покриттям, який облаштовано зусиллями благодійного фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» та Нововолинської міської ради
Чиновники з Міністерства освіти обіцяють, що невдовзі українська школа якісно зміниться, стане більш демократичною, дружньою до дитини І початок цьому поклали уже нинішнього 1 вересня
У річницю вбивства журналіста Павла Шеремета під Міністерством внутрішніх справ у Києві активісти написали правоохоронцям нагадування про нерозкритий злочин, поставили свічки, повісили плакати. А коли медійники з камерами розійшлися, комунальники швидко все прибрали. Вони навіть змили з асфальту графіті «Хто вбив Павла?»
Без пафосу й перебільшення, це було моєю мрією. Хоча взагалі вважаю: бодай одного разу там мусить побувати кожен українець. Аби подякувати за мову «Кобзаря» і помолитися за вічний спочинок Тараса. А ще — пройтися хоч частиною того шляху з Успенської церкви у Каневі на високу Чернечу гору, яким несли перепоховувати прах Т.Г. Шевченка на своїх руках десятки жінок-плакальниць. А ми з редакційними колегами своє духовно-патріотичне паломництво до національного пророка приурочили Дню Незалежності України
Ще з перших зборів, які відбувалися за кілька місяців до того, як дитина мала йти до школи, я отримала цілком реальний привід заслужити імідж мами, якій щось не подобається
За два дні на «Іграх Нескорених» у Торонто, де змагаються військовослужбовці, які отримали поранення, Україна виборола повний комплект нагород: золоту, срібну і бронзову
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ