up-arrow

Не треба диплома вишу? Але ж наступає ера роботів

title
У 1990-х роках майже кожен українець хотів здобути диплом про закінчення вищого навчального закладу. Сьогодні прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявляє, що не обов’язково мати вищу освіту, головне — отримати знання і вміти реалізувати себе в певній професії. Чи згодні ви з тим, що можна стати успішною людиною в Україні без диплома вишу?

Тарас ЧОРНОВІЛ,
депутат Верховної Ради V, VI, VII cкликань
(м. Київ):

— У силу певних обставин, будучи сином дисидента, мені було важко здобути вищу освіту, оскільки створювались різні перепони і заборони. Я зміг реалізувати себе набагато пізніше, коли став видавцем і головним редактором газети «Молода Україна», депутатом Львівської обласної ради, народним депутатом України. Тому для мене поняття «диплом» і «знання» мають різне значення. У ті далекі часи це швидше був обов’язок, як–от військова служба. Батьки дивилися на сусідських дітей, які навчалися у виші, і казали: «А що мій син гірший?» Крім того, 90% українців не працюють за спеціальністю або навіть, маючи по дві вищі освіти, торгують на ринку чи їдуть на заробітки до сусідніх країн.

Диплом – це ще не знання, але справжня освіта – основа успіху особистості і держави в цілому.

У Європі значно менше ВНЗ, але на кілька порядків вища якість освіти та знань. А в Україні в одному університеті може бути до сотні філій, де немає належного викладацького складу, тож які знання у таких закладах можуть отримати діти? Тому вважаю, що документ про вищу освіту не є запорукою успішної кар’єри.


Наталія ДУКА,
викладач лозоплетіння районного Центру позашкільної освіти
(м. Дубровиця Рівненської області):

— Звичайно, згодна. Не варто гнатися за дипломами про вищу освіту, щоб бути успішним. Мій син Ілля, закінчивши школу, у професійно–технічному училищі освоїв спеціальність, яка користується попитом на ринку праці, – опоряджувальник будівельний. Тепер навчається в технікумі й хоче проектувати різні споруди. Зараз шукають кваліфікованих фахівців саме робітничих професій, їм набагато легше влаштуватися, та й зарплата значно вища, ніж у випускників вишів.


Ігор ГУЗЬ,
народний депутат
України (м. Луцьк):

— Думаю, що можна стати успішним без диплома вишу. В Україні ми знаємо такі поодинокі прик­ лади. Але, як на мене, зі шкільної лави учень повинен прагнути до того, щоб здобути вищу освіту. Все-таки студент отримує значно більший обсяг знань, саме в цей час формується світогляд юного громадянина. А в перспективі для молодої людини з дипломом та знаннями відкривається більше можливостей для реалізації своїх здібностей.


Ніна ГОРИК,
поетеса, член Національної спілки письменників, викладач Луцького педагогічного коледжу, заслужений учитель України
(м. Луцьк):

— Певного часу в нас склалася така собі «дипломоманія» – усі, хто був готовий і не був готовий здобувати знання, прагнули за будь–яку ціну закінчити університети. Справді, багато з тих, хто потім ні дня не працював за професією, а заробляв на життя не головою, а руками, фізичними зусиллями, могли б не тратити батьківські гроші, а отримати хорошу робітничу кваліфікацію. Але не можна заперечувати вищої освіти. Вона необхідна не лише науковцю, вчителеві, лікарю, а й дуже потрібна сучасному робітникові. Диплом – це ще не знання, але справжня освіта – основа успіху особистості і держави в цілому.


Петро САГАНЮК,
володимир-волинський міський голова
(м. Володимир-Волинський):

— Не згідний з думкою прем’єр–міністра. Адже якісна вища освіта дає людині не лише знання, а й значно додає в її розвитку. Тож коли до того, що закладено в кожному від природи, від батьків, додати набуте у виші, – безумовно, можна очікувати на хороший результат. Бо, скажімо, який може вийти інженер, програміст, лікар без спеціальної, вузькопрофільної освіти? Коли ж розглядати успішність лише в плані матеріального добробуту, то, безперечно, можна таким стати, якщо батьки дали основу, забезпечили усім необхідним на роки. Але це зовсім інше…


Володимир ЦИБУЛЬСЬКИЙ,
генеральний директор ПрАТ «СКФ Україна»
(м. Луцьк):

— Абсолютно згоден із Володимиром Гройсманом. На підтвердження   цього маю багато прикладів, у тому числі на нашому підприємстві, коли люди без вищої освіти стали висококваліфікованими спеціалістами. Вони мають достойну роботу, гідну оплату праці і можуть гарантувати високі стандарти життя для своєї сім’ї. Коли приймаємо спеціаліста на роботу, то, звичайно, враховуємо всі моменти, але наявність диплома аж ніяк не є визначальним. Більше орієнтуємося на тестування, на живу розмову з майбутнім членом трудового колективу. Чому, наприклад, у Німеччині понад половину випускників пов’язують своє майбутнє якраз не з вищою освітою, а з отриманням певної професії. І, до речі, вже у старших класах вони визначаються, яку саме опанувати. А в нас чомусь стало модним здобувати саме вищу освіту, особливо у закладах, створених відносно недавно. Невідомо лише, на якій підставі вони отримали акредитацію, бо реальні знання студентам дають слабенькі. В результаті багато молодих людей з дипломами вишів за фахом ніде не можуть працювати.


Любомир ВАЛІХНОВСЬКИЙ,
завідувач хірургічного відділення Турійської ЦРЛ, заслужений лікар України (смт Турійськ):

— Я вважаю, що українці повинні бути освіченою і культурною нацією, і треба заохочувати бажання вчитися, вдосконалювати свій фаховий рівень. Незалежно від того, яку професію людина обрала, прагнення здобути вищу освіту є виправданим. Щоб стати успішним фермером, аби тебе цінували на виробництві, сьогодні теж потрібно мати глибокі знання.
З іншого боку, наявність диплома не свідчить, що випускники університетів мають належний рівень професіоналізму. Ось над цим слід задуматись главі уряду. Платна форма навчання, на жаль, дискредитувала українську освіту. Особливо тривожна ситуація в охороні здоров’я. Добре, якщо люди з «купленими» дипломами медуніверситетів не беруться нікого лікувати, а стають дистриб’юторами фармацевтичних компаній чи організовують свій бізнес. Але біда, коли такий псевдолікар прийде працювати з хворими. І подібні приклади є у кожній галузі. Диплом стає прикриттям для неосвічених людей з грошима, «пробивними» здібностями, зв’язками і корисливими цілями. І саме вони в Україні, на жаль, правлять бал.


Світлана ІВАНКЕВИЧ,
багатодітна мати
(м. Берестечко):

— Не згідна. Звичайно, все залежить від людини, бо можна два, а то й три дипломи мати і не реалізуватися сповна. Але все ж я за те, що треба здобувати вищу освіту, і тоді перед тобою розкриваються більші можливості. По собі це знаю. Свого часу закінчила на відмінно гірничий технікум у Червонограді на Львівщині. Мені давали направлення у галузевий інститут, що в Дніпропетровську. Але я… вийшла заміж, і на цьому моя наука закінчилася. Не шкодую, що на перший план поставила сім’ю. Хоч, як зараз думаю, можна було б поєднувати і родину, і навчання, принаймні на заочному відділенні.
Тепер на вищу освіту націлюю своїх дітей. Син – студент Тернопільського національного економічного університету. Дочка після 9–го класу вагалася, далі вчитися у школі чи йти у коледж. Але ми з чоловіком переконали, щоб вона йшла у 10–й клас. Тим більше, що донька мріє про Академію внутрішніх справ, а для того, щоб ця мрія здійснилася, потрібні хороші знання. При всьому цьому я розумію, що дуже необхідні робітничі професії. І прикро, що в останні роки розпадається профтехосвіта, — так можна дожитися, що не буде у нас кваліфікованих електриків, токарів, столярів…


Світлана ГАВРИЛЮК,
професор, проректор з науково-педагогічної і навчальної роботи та рекрутації Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк):

— Без диплома успішним стати можна. Але коли є диплом, то успішність подвоюється. Ніщо не може замінити той досвід, який людина отримує, навчаючись у виші. Його атмосфера, студентське життя, друзі та викладачі назавжди залишають свій слід. Особливо якщо людина хоче навчитися вчитись.


Віктор ШУМСЬКИЙ,
керівник
сільгосппідприємства «Рать»
(с. Ратнів
Луцького району):

— Питання про вищу освіту – наче філософське питання змісту і форми. Адже наявність диплома далеко не завжди тотожна наявності необхідного рівня знань, професійної компетентності. Тож, на мою думку, важлива не освіта, а освіченість, прагнення людини здобувати і поглиблювати свої знання, бути справжнім фахівцем.


Алла ОПЕЙДА,
заслужена артистка України (м. Луцьк):

– Є, звичайно, успішні люди й без освіти. Може, Гройсман має на увазі таких, як заступник Віталія Кличка. Той мав два «липових» дипломи і жодної освіти, але керував людьми. Вища освіта потрібна, особливо у нашій державі, щоб не бути вівцями, якими керує хтось неосвічений. Якісна вища освіта, спілкування з розумними людьми дають знання, які потім застосовуєш у житті. Поки що у нашій державі при влаштуванні на роботу перевагу надають тим, у кого є документ про закінчення вишу. Але має місце і такий факт, що і з дипломами, і без дипломів українці наймаються на однакову роботу за кордоном. Та, щоб не бути стадом і досягати успіхів, потрібно не лише вчитися, а постійно удосконалюватися.


Олеся КОВАЛЬЧУК,
заслужений вчитель України (с. Жидичин Ківерцівського району):

— Важко не погодитися з паном прем’єром у тому, що головне для успішної реалізації – знання. Як не прикро, та при звертанні до відповідно дипломованих спеціалістів нерідко натикаємося на грубе дилетантство (надто з боку випускників–контрактників і не тільки). Бо коли фахова журналістка при інтерв’ю з відомим дисидентом зауважує, що їй не знайомий термін «шістдесятники» і треба заглянути в комп’ютер, а професорка гуманітарного профілю в публічному виступі через бідність власного словника (а може, інтелекту?) не обходиться без «тіпа» і пишається, що вона «відноситься», а не «належить» до «востребуваних» професіоналів, то…

Важлива не освіта, а освіченість, прагнення людини здобувати і поглиблювати свої знання, бути справжнім фахівцем.

Обізнані люди кажуть, що таке діється навіть у медицині та юриспруденції. Отож, напевно, роздуми Гройсмана найвищому освітянському керівництву варто сприймати під знаком стривоженості якістю вищої освіти, якщо вже за великими державними клопотами високопоставленому сановнику не дуже видно, де «собаку закопано». Бо вища освіта українців, як і всіх у цивілізованому просторі   XXI століття, вкрай необхідна. Але – якісна!!!


Ольга КУЛІШ,
директор філії ПАТ «НСТУ» «Волинська регіональна дирекція» (м. Луцьк):

— Абсолютно правий прем’єр-міністр України в тому, що на цьому етапі розвитку суспільства вища освіта не є обов’язковою умовою вдалого працевлаштування, оскільки залишається великий попит на кваліфікованих робітників. Усе залежить від того, чим людина планує займатися в житті. Але можливість здобути вищу освіту має бути обов’язковою вимогою суспільства перед владою. Усі розумні діти – незалежно від статків батьків – повинні мати доступ до безоплатного навчання у вишах. Так збережемо і підсилимо нашу державу. А про Україну, в якій усі громадяни будуть дипломованими фахівцями, варто починати мріяти, бо науковці кажуть, що за кількадесят літ фізичну працю повністю виконуватимуть автомати і роботи.

Бліц провели Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Катерина ЗУБЧУК, Лариса ЗАНЮК,
Алла ЛІСОВА, Олена ХАРЧУК, Людмила ВЛАСЮК, Кость ГАРБАРЧУК, Олександр ДУРМАНЕНКО, Олег КРИШТОФ.

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
Не чекаючи обіцяної допомоги, депутати цього села, що в Локачинському районі, самі ініціювали ремонт занедбаного приміщення дитсадка, і зробити це вдалося за три роки. Вартість усіх робіт – два мільйони гривень, з них 75 відсотків – кошти сільради
У суботу в Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки відбулася посвята у студенти
Стобихівська школа I–II ступенів, що на Камінь–Каширщині, прославилася на всю Україну тим, що для її 244 учнів ще так і не було традиційного Першого дзвоника. Батьки не пустили дітей на навчання через аварійний стан приміщення закладу. На розбір ситуації 5 вересня у Стобихівку прибули місцеві чиновники — голова Камінь–Каширської райдержадміністрації Валерій Дунайчук, начальник відділу освіти Віктор Пась та районний депутат Світлана Сидорук
Повернувшись із канікул, народні депутати України ухвалили в другому читанні та в цілому проект закону «Про освіту», підтримавши його 255 голосами
5 вересня виповнюється 20 років, як в Індії перестало битися Велике Серце найзнаменитішої жінки ХХ століття – Матері Терези з Калькутти (1910 – 1997), яка своє життя присвятила допомозі бідним і смертельно хворим людям, за що 1979-го отримала Нобелівську премію миру, а 2016 року була зарахована до лику святих Римо-католицької церкви
Кажуть, краще синиця в жмені, як журавель у небі, але мешканець цього села Анатолій Ткачук вам доведе, що можна і синицю в руці тримати, і журавля приручити, бо він сам прилетить і поселиться біля дому, якщо відчує, що там живе любов
Таку пропозицію вніс голова облдержадміністрації Володимир Гунчик, оскільки через погані результати ЗНО з української 50% претендентів на медалі відзнак не отримали
Чи має унікальний для Волині Археологічний музей шанс на життя? Питання риторичне, зважаючи на те, що на 40-річчя закладу його… позбавили єдиного працівника
У цьому мальовничому селі Луцького району відгуляли ювілейний День села
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ