up-arrow
КУЛЬТУРА Архів рубрики

Ці пісні — ​немов оголені нерви: вони болять… (Відео)

title
У них не просто слова про війну – то слова, написані війною. Вона руйнує людські долі, спопеляє душі дотла.Але водночас там, на фронті, народжуються справжні таланти

Людмила ВЛАСЮК


У жовтні світ побачить альбом #ПісніВійни, який об’єднає 15 сучасних військових композицій, створених нашими захисниками і волонтерами та записаних в унікальних дуетах бійців із відомими українськими артистами. У місті Лева близько півтора року працювали над цим соціально–мистецьким проектом. Його ініціатором та координатором є львів’янка Галина Гузьо — менеджер Павла Табакова, промоменеджер «Піккардійської терції», Оксани Мухи та балету «Життя».

 

БІЙЦІ ЗНАЮТЬ, ПРО ЩО СПІВАЮТЬ…

Уже понад три роки в країні триває війна, і до неї звикли. Більше того – її перестали помічати. Несвідомо. Свідомо. Щоденні звістки про поранених і загиблих не вражають. І ці пісні – немов оголені нерви. Вони болять. У тих, хто пройшов війну, бачив загибель своїх товаришів, відчуття справедливості найвище. Тому ніхто цього не зробить краще, ніж бійці. Вони знають, про що співають.
– Цей проект покликаний не тільки розповісти слухачам, що таке фронтові будні, а й є своєрідною психологічною реабілітацією для бійців, – розповідає Галина Гузьо. – Все почалося з того, що Павло Табаков написав музику на вірш свого товариша із Чернівців Василя Фесюка «Дорога на Схід», і тоді виникла ідея, аби цю пісню виконали справжні бійці, які не з чужих слів знають, що значить захищати землю. Ми вирішили знайти таких співочих воїнів: підняли контакти у Збройних силах України, на Яворівському полігоні, у Міністерстві оборони. Зголосилися хлопці різного віку, усі вони воювали окремо і познайомилися на студії звукозапису «Jenny Records» у Львові.

 

Люди, які пройшли війну, як сканери — читають інших за дві хвилини спілкування. Вони не розмінюються на дрібниці, чітко відрізняють чорне від білого, брехню від правди, фальш від щирості.

П’ятеро бійців, голосами якими зазвучала унікальна всеукраїнська пісенна прем’єра «Дорога на Схід», мають стосунок до музики. Військовослужбовець 80–ї аеромобільної бригади Андрій Шевчук закінчив музичне училище по класу кларнета. Артилерист Тарас Гривул – професійний бандурист, є членом Національної спілки кобзарів України. Снайпер Богдан Ковальчин у мирному житті працював на радіостанції, пише пісні. Максим Перев’язко, який в АТО був у добровольчому батальйоні Національної гвардії України імені Героя України генерала Сергія Кульчицького, рік виступав у зоні АТО з концертами. А сапер Петро Комендат, який воював у складі 14–ї танкової бригади, зі шкільних років співає в хорі.


НАБРИДЛО СЛУХАТИ «ЛЮБЕ», ЯКЕ ПРОСЛАВЛЯЄ «РОССИЙСКИХ КОМБАТОВ»

— Хлопці, що повернулися із зони АТО, розповідали: на початку війни на Донбасі у кращому випадку на фронті наші бійці могли співати народні пісні чи композиції українських гуртів, — каже Галина Гузьо. — А здебільшого на Сході звучали твори гурту «Любе», Розенбаума, російськомовний шансон — і це парадокс, адже вони прославляють «российских комбатов». Тому настав спротив — ця війна народила сучасну українську фронтову пісню. І у Великодню п’ятницю 2016 року я вирішила написати пост у «Фейсбуці» про те, що шукаю воїнів, які зуміли свої почуття вилити у вірш чи музичну композицію. Моніторила інтернет, розпитувала військових і волонтерів. Переважно натрапляла на пісні, виконані під гітару і зняті на мобільний телефон. Але вони проймали до сліз! Тоді зрозуміла, що їх має почути якомога більше людей. Так виникла ідея записати ці твори якісно, на професійній студії, у дуетах авторів–бійців із відомими артистами. Першим, кому запропонувала взяти участь у проекті, був Тарас Тополя (гурт «Антитіла»). Він одразу погодився, навіть не знаючи пісні. Композиція називається «Не сумуй», її автор — воїн Олександр Рожко, який пройшов Афганістан і зараз інструктує молодих бійців. Коли їхали з ним записуватися, він сказав: «Якщо побачу, що Тарас у чомусь нещирий, — розвернуся і вийду зі студії». Тому важливо було, щоб кожен дует був органічним і чесним. У «Youtube» ця пісня має більше мільйона переглядів. Зараз «Антитіла», до речі, виконують її під час сольних концертів.

ЗА КОЖНИМ СИНГЛОМ — ІСТОРІЯ КОНКРЕТНОГО ГЕРОЯ

До проекту долучилися вокальна формація «Піккардійська терція», співак та композитор Павло Табаков, лідер гурту «Антитіла» Тарас Тополя, Сергій Фоменко із групи «Мандри», Арсен Мірзоян, співачки Ірина Доля, Оксана Муха та Аничка Чеберенчик, а також фронтмен гурту «Kozak System» Іван Леньо, Віктор Винник із групи «Мері», співак Тарас Гаврик, сестри Тельнюк, лідер гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк, співачка Анастасія Приходько, лідер гурту «Ot Vinta» Юрій Журавель, бард–волонтер Христина Панасюк.


— У нас немає випадкових людей: усі, хто виконує #ПісніВійни, зробили і роблять для України чимало, — каже пані Галина. — За кожним синглом — історія конкретного Героя, який знаходить у собі сили не здаватися. І це попри те, що багато повернулися з війни з пораненням, дехто — з дуже складним, як–от військовий льотчик Сергій Тітаренко, який тепер пересувається в інвалідному візку. Він служив у 16–й бригаді армійської авіації Збройних сил України. Його вертоліт збила під Слов’янськом ракета бойовиків у червні 2014–го. Палаючий гвинтокрил упав з висоти ста метрів… Сергій Тітаренко і його побратим дивом вижили, але отримали дуже важкі травми. Боєць переніс складні операції на хребті — в Україні та за кордоном. Він заспівав у дуеті з Аничкою Чеберенчик, яка живе в Америці і дала за океаном уже десятки благодійних концертів, на яких зібрала на реабілітацію українських воїнів понад 130 тисяч доларів. До речі, серед бійців, яким вона допомогла, — і Сергій Тітаренко. Зараз він здобув спеціальність військового психолога, допомагатиме хлопцям після війни реабілітовуватися.


А Станіслав Паплінський, який у проекті заспівав з Іваном Леньо, — кіборг, котрий пробув у полоні терористів 197 днів. Десантник Богдан Ковальчин виконав дві пісні: «Бог біля тебе» в дуеті з Арсеном Мірзояном і «На Схід» із Віктором Винником із групи «Мері». «Щастя — коли ти не йдеш на війну» — пісня, текст якої написала дружина бійця АТО Тараса Гривула, чекаючи чоловіка з фронту. Уже зараз композиції із цього проекту діти виконують у школах на патріотичних святах. А колядку «Молитва на Різдво» у записі «Піккардійської терції», її автора нацгвардійця Зиновія Медюха та співачки Оксани Мухи незадовго після виходу співали вертепи на Західній Україні. До речі, саме цією композицією Президент Петро Порошенко на своїй сторінці у «Фейс­буці» привітав українців із Різдвяними святами–2017.


Про нескорених зі зброєю у руках і музикою в серці Галина Гузьо говорить з особливою ніжністю і вдячністю.
— Люди, які пройшли війну, як сканери — читають інших за дві хвилини спілкування, — зауважує ініціаторка проекту. — Вони не розмінюються на дрібниці, чітко відрізняють чорне від білого, брехню від правди, фальш від щирості. Треба віддати належне бійцям за їхню мужність розказати в піснях про пережите. Чоловікам відкрити душу непросто, а вони це зробили надзвичайно відверто. Це одні з найкращих людей, яких я зустрічала у своєму житті. Для мене велика честь спілкуватися з Олександром Рожком, Зиновієм Медюхом, Богданом Ковальчином, Тарасом Гривулом, Максимом Перев’язком, Андрієм Шевчуком, Петром Комендатом, Сергієм Тітаренком, Станіславом Паплінським, Іриною Красотою, Ігорем Шолтисом, Олексою Биком, Романом Семисалом, Дарією Зубенко. Сама щоразу плачу, коли чую слова пісні, написаної бійцем Олександром Рожком: «Не сумуй, коли мене немає, / Помолись і поцілуй дитину, / Пам’ятай, Господь оберігає / Тих, хто захищає Україну». 

До глибини душі вражають рядки, створені нацгвардійцем Зиновієм Медюхом — Зеником із Майдану: «Та молитва на Різдво збереже його в АТО, / І Оленка зачекалась свого тата. / Миколай і всі святі, поверніть його мені, / І не треба більш нічого дарувати».

Через сльози ми очищуємося.

ЗБРОЯ, ЩО Б’Є В САМІСІНЬКЕ СЕРЦЕ

Уже записані всі пісні. На кожну з них знято кліп, у якому історія створення дуету в студії звукозапису поєднана з кадрами війни. Зараз триває робота над дизайном альбому, який вийде п’ятитисячним тиражем. Компакт–диск #ПісніВійни міститиме п’ятнадцять треків: чотирнадцять пісень дуетів і бонус–трек — пісня–подяка барда і волонтерки, яка за останні три роки зі 150 концертами побувала на передовій — дівчини з Рівного Христини Панасюк. Більшість дисків координатори проекту безкоштовно розповсюджуватимуть у зоні бойових дій, а також по військових частинах, полігонах і госпіталях.


— Дуже хочу, щоб частина тиражу потрапила в школи Східної України, ближче до лінії фронту, з культурною та просвітницькою метою, — зазначає Галина Гузьо. — Кожен на своєму місці має робити все можливе, щоб допомогти нашим захисникам. Не можеш узяти до рук автомат — зроби щось інше. Мені дуже шкода, що щоденні новини з фронту перетворилися на рутину, ніхто вже не звертає на це уваги, а втрати є майже щодня. Наш проект нагадує через музичні композиції: війна не закінчилася. Ось Зиновій Медюх каже, що, пройшовши АТО, він узявся за іншу зброю і тепер влучає у голови та серця своїми піснями. Коли спілкуєшся з людиною, яка бачила смерть, зуміла вижити і повернутися, починаєш більше цінувати життя і все, що маєш. Усі ці пісні мені дорогі, бо простими словами там сказані важливі речі. Головне — щоб наші диски потрапили до людей, а не залежувалися в шухляді стола якогось чиновника. Це наш музичний фронт. Тому на дисках ми залишили постскриптум: «З вірою у Перемогу!»
«В той день, коли закінчиться війна
І хлопці змучені повернуться додому,
Впаде на землю мамина сльоза
За тими, хто не вернеться ніколи…»
(Олександр Рожко).

P.S. Ця публікація увійшла у спецвипуск «Фронтова Читанка від газети «Волинь», який вчора – у 78–й день народження нашої газети – побачив світ. У ньому зібрані матеріали на тему війни, що публікувалися на сторінках «Волині–нової». А сьогодні «Фронтова Читанка» вирушає у зону АТО, куди її доставлять наші журналісти. 

«Про мир у нашій ворогом не скореній країні» мріють Олександр Рожко і Тарас Тополя.

«Ці люди — одні з найкращих у моєму житті» — так про українських військових говорить Галина Гузьо.

«Чи знаєте ви, що таке війна, яка навіки нам ламає душі», — слова-сповідь Сергія Тітаренка та Анички Чеберенчик.

Ось так виглядає перша шпальта «Фронотової Читанки».

ІНШІ МАТЕРІАЛИ РУБРИКИ
«Мені здається, музика – космічна. Найбільш космічна із усіх мистецтв», – саме ці слова Ліни Костенко зринають у пам’яті, коли слухаєш композиції у виконанні молодого піаніста Мікаела Гюлазяна. Лучанин із вірменським корінням навчався у кращих викладачів, десять років провів у Києві, сьогодні ж радує слухачів майстерною грою на теренах рідного міста. Почувши його раз, ви обов’язково захочете почути ще. Саме так сталося і зі мною
Альбом сучасної фронтової пісні об’єднав 15 композицій, написаних воїнами АТО під впливом пережитого на Сході України
Декілька разів у нашій розмові він назвав себе щасливим…У кожного розуміння щастя своє, але головне — ​те, як ми ставимося до життя, вважає актор з неймовірною долею, описати яку вистачило б на цілу книжку, та вдачею справжнього життєлюба. Сьогодні артист драми Волинського обласного академічного українського музично­драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка Мирослав Юзефович  святкує свій 70 ­літній ювілей
78-й театральний сезон Волинського академічного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка відкрився містерією за мотивами твору Івана Котляревського у постановці режисера Ярослава Ілляшенка
Археологи у цьому місті натрапили на стародавню кам’яницю. Збереглася вона доволі добре. Стіни товщиною майже метр викладені з пісковика. Тепер науковцям залишилося встановити, кому вона могла належати?
Сумна звістка надійшла із Овадного. В останній вересневий ранок зупинилося серце Галини Махонюк, майстрині-вишивальниці, чиї неповторні рушники полетіли над світом, возвеличуючи красу Волині й України
Лідер групи «Океан Ельзи» буде відвідувати курси в університеті і розповідатиме на відкритих заняттях про свою батьківщину
Стіни Волинської обласної ради прикрашає оригінальний текстиль лучанки Тетяни Ядчук-Богомазової
Сьогодні зранку гірники відокремленого підрозділу «Шахта №9» ДП «Волиньвугілля» відмовилися опускатися під землю, щоб добувати вугілля
line ПИТАННЯ ТИЖНЯ