Демократія по-новому: голосують до тих пір, поки «не додавлять»

Володимир КАРПУК,
народний депутат України V та VI скликань (м. Луцьк):
— Не дивлюсь прямих репортажів із Верховної Ради. Аналізую цікаві для мене законопроекти вже згодом. А оте настирливе голосування, проштовхування потрібних для влади законів – грубе порушення регламенту, падіння політичної культури. Це нехтування думкою депутатів та невміння з ними працювати. Все більше членів парламенту не читають законів, за які голосують. Це нагадує сумнозвісні часи Чечетова, і прикро, що вони знову повертаються. Втрачається дійсний парламентаризм, і Верховна Рада все більше стає схожою на невеликий департамент Адміністрації Президента. А звідси – і недоліки в законодавстві, і спеціально створені в ньому лазівки, які спритники потім використовують для свого збагачення.

 

Це нагадує сумнозвісні часи Чечетова, і прикро, що вони знову повертаються. Втрачається дійсний парламентаризм, і Верховна Рада все більше стає схожою на невеликий департамент Адміністрації Президента.

Ігор ГУЗЬ,
народний депутат України (м. Луцьк):
— Мене це не дратує і не дивує. Якби всі депутати були на робочому місці (а я за три роки був присутній на 98 відсотках сесійних засідань), таких проблем не виникало б. Бо часом голосуються важливі законопроекти, дійсно дуже потрібні. Вчора, наприклад, йшлося про якісь ратифікації, які не мають негативу, але для завершення процедури бракувало підтримки депутатів. Тому жодних негативних емоцій від дій спікера у мене не виникає.

 

 

Роман РОМАНЮК,
директор Волинського обласного центру зайнятості, голова Волинської організації Партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» (м. Луцьк):
— Часом дивлюся. Чи дратує те, що законопроект виноситься на голосування по кілька разів? Скажу так: ставлюся до цього спокійно. Бувають різні ситуації. Хтось відволікся, не почув чи не зрозумів суті питання, інший не прийшов на засідання. Серед народних депутатів також є неорганізовані люди, які запізнюються, прогулюють. То, може, Парубій у такий спосіб хоче добитися ухвалення законопроекту.
А ось до голосування чужими картками ставлюся негативно. Це не нормально і є свідченням нездорової ситуації в парламенті. Так не повинно бути. Приємно, що в Луцькій міській раді відійшли від цієї практики. Вважаю, народні обранці повинні самі висловлювати свою позицію щодо того чи іншого законопроекту, а не доручати іншому.

Оксана КОВАЛЕНКО,
головний редактор ТВО телебачення ПАТ «НСТУ» «Волинська регіональна дирекція» (м. Луцьк):
— Звісно, дратує! Важко уявити, що таке практикують європейські депутати, а наші ж бо, пригадаймо, як з теле- та радіоефірів радо посилаються на євродосвід. І, дійсно, на початках становлення українського парламенту, голосування відігравало ту роль, заради якої його запровадили. Дратує, бо розумієш, що за такою практикою ховається не тільки недбале ставлення до роботи у Раді, а й закулісся, наповнене бозна-якими домовленостями. Отож, зважаючи на такі голосування, як звичайній людині сприймати необхідність реформ, якщо їх так сприймають законотворці?

Андрій БОНДАРЧУК,
народний депутат України І скликання, Почесний громадянин Волині і Луцька (м. Луцьк):
— Засідання Верховної Ради дивлюся епізодично, мабуть, як й інші люди, котрим набридли сценарії парламентських спектаклів. Це не наше перше скликання, коли люди не відходили від екранів телевізорів, радіоприймачів, коли засідання заряджали енергією, вражали непередбачуваністю. Тепер це буденщина з напівпорожньою сесійною залою і прогнозованими результатами голосування. Думаю, настав час скоротити трансляцію засідань, бо це ж величезні кошти.
Щодо спікера, мене дратує його поведінка. Те, що він по п’ять разів ставить питання на голосування законопроекту, свідчить про одне — у парламенті нема коаліції. Кожна фракція керується своїми вузькопартійними інтересами. А ще це є ознакою того, що питання, які виносяться на обговорення, погано підготовлені або за цим — явна зацікавленість: Президента, МВФ чи олігархічних груп.

Микола ВЕЛЬМА,
заслужений журналіст України, головний редактор газети «Вісті Ковельщини» (м. Ковель):
— За сесіями намагаюсь спостерігати. І моя думка така — на Парубія тиснуть. А вже він тисне на депутатів. У цивілізованій державі такого не повинно бути, адже назріває питання — навіщо нам парламент, який керується чиїмись вольовими рішеннями. Зараз взагалі така виборча система, що депутати є залежними від політичних сил, блоків, багатих покровителів. Тих, хто може вільно висловлювати власну думку, — одиниці. Це потрібно змінювати шляхом впровадження іншої виборчої системи. Ті ж самі відкриті списки будуть першим кроком до того, що депутат буде нести відповідальність і перед виборцями, і перед власною совістю.

Володимир ДЕЙНА,
депутат Волинської обласної ради, фракція «БПП» (м. Луцьк):
— Вищий законодавчий орган нашої країни повинен працювати згідно з ухваленим регламентом. Він є обов’язковим для виконання всіма політичними силами. Депутати всіх рівнів, а не лише Верховної Ради, є обранцями народу, їхніми представниками й мають працювати для захисту інтересів людей та держави, але тільки у законному руслі. Тому не може бути у парламенті ніяких маніпуляцій із голосуванням чи картками.

 

В’ячеслав ХІЛЬЧИШИН,
боєць батальйону «Айдар» (м. Сарни Рівненської області):
— Мені іноді гидко дивитися на те, що відбувається в українському парламенті. Якісь постійні маніпуляції та «договорняки». Наші народні депутати в черговий раз забули, для чого ми їх обрали – ухвалювати життєво необхідні для українського суспільства закони. За красивими фразами про долю злиденного народу вирішують свої «шкурні» інтереси. Тільки хочу нагадати, що терпіння в людей закінчується.

 

Петро САГАНЮК,
володимир-волинський міський голова (м. Володимир-Волинський):
— Повністю не дивлюсь сесійних засідань Верховної Ради, але найголовніші моменти щодня в новинах — так. Те, що голосування проводиться у кілька спроб, — неправильно і протиправно. Є закон, є регламент, його повинні дотримуватися наші народні обранці, адже на них дивиться вся країна, і не тільки наша. Хіба можна щось подібне бачити в польському сеймі чи в парламентах інших держав? Це повний нонсенс, коли голосують до тих пір, поки не «додавлять», беручи депутатів справжнім «ізмором», доки не отримають бажаний результат. Так не повинно бути, якщо ми заявили про намір жити в цивілізованій європейській спільноті.

Ольга ЛЯСНЮК,
голова Волинської організації Спілки письменників України (м. Луцьк):
— Мене дратує не те, скільки разів Парубій ставить на голосування певне питання, а радше активність законодавчої гілки влади загалом. Це стосується всіх тих законопроектів, що є важливими для пересічних громадян, проте Верховна Рада не поспішає за них голосувати або симулює нездатність це зробити. Дивує те, що парламент після кожних виборів нібито оновлюється, але його робота не стає ефективнішою.

 

Віктор ТАРАСЕНКО,
заслужений шахтар України (м. Нововолинськ):
— Серце болить дивитися на це видовище у Верховній Раді, і зла не вистачає… Теперішній спікер переплюнув навіть одіозного комуніста Адама Мартинюка в підході до виконання обов’язків. Як можна закривати очі на такі кричущі порушення? Що це за правова держава? Раніше, як би там не було, коли представляли докази «кнопкодавства», питання ставили на переголосування. Складається враження, що нинішні керівники держави переконані, що їм, як і «папєрєднікам», усе дозволено.

 

Богдан ШИБА,
луцький міський голова 2006–2010 років (м. Луцьк):
— Те, що парламентарі голосують по декілька разів, я не вважаю великим порушенням. Всяке буває – хтось вийшов, хтось не на ту кнопку натиснув… Порушенням є не те, скільки разів голосують, а те, що воно здійснюється чужими картками. Оце велика біда. За таке повинно бути жорстке покарання, цей злочин має передбачати кримінальну відповідальність і негайне припинення депутатських повноважень. Тільки таким способом у Верховній Раді можна викорінити явище «кнопкодавства».

 

Андрій ТУРАК,
директор ПОСП ім. Шевченка, депутат обласної ради (с. Угринів Горохівського району):
— Це називається одним словом — шахрайство. Так не повинно бути. А чому є? Бо в парламенті відсутня реальна більшість. Тому протискують голосування за важливі (на їхню думку) законопроекти. Направду протискують. А чи закони будуть працювати на користь суспільства, чи навпаки — не відомо. Це в корені неправильно. Однак парламентські порядки мене не дратують, бо якби реагувати на все, що дратує, треба було б умерти. В нашій країні з чим не зіткнешся, все не так.

 

Володимир ФЕСЕНКО,
політолог, директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» (м. Київ):
— Не дратує. Я взагалі вважаю, що потрібні зміни у регламенті Верховної Ради. Мене хвилює інше – недисциплінованість депутатів, які гуляють кулуарами або взагалі відсутні в парламенті, коли їх дуже важко зібрати. Саме цим і викликано порушення регламенту. Хоча це не найбільше зловживання, що було у роботі Верховної Ради за різних часів. Для того, щоб результативно приймати рішення, на таке доводиться йти. Відповідні зміни до регламенту виправлять ситуацію, інакше у нас буде постійне гальмування необхідних законодавчих рішень.

Бліц провели Василь УЛІЦЬКИЙ, Сергій НАУМУК, Кость ГАРБАРЧУК, Олександр ДУРМАНЕНКО,
Олег КРИШТОФ, Мирослава КОЗЮПА, Катерина ЗУБЧУК, Євгенія СОМОВА.