Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
Живуть без світла за 10 кілометрів від «столиці»

Волинь-нова

Живуть без світла за 10 кілометрів від «столиці»

25 років тому в Заборолі, що поруч із обласним центром — Рівним, з’явився масив «Південний», де на двох вулицях були виділені під забудову 100 земельних ділянок. Але й досі він не електрифікований

Катерина ЗУБЧУК


Фото Олександра ДУРМАНЕНКА


 


Каменем спотикання став генеральний план села
По правді, коли ми натрапили в інтернеті на інформацію про населений пункт із такою проблемою, то засумнівалися: невже таке можливе? Адже йдеться не про якусь глухомань — Забороль розташований за 10 кілометрів від Рівного. Але коли зателефонували сільському голові Миколі Шостаку, то пересвідчилися, що все так і є. Хіба що, як сказав Микола Васильович, не 25 років люди мучаться без світла, а років десять: після одержання земельних ділянок не відразу ж почалося будівництво (хоч, забігаючи наперед, зауважимо, що і такі «старожили» нам зустрілися).



Пані Валентина запевняла, що у вересні того ж року масив електрифікують. Якщо таке говорить сільський голова, то як не вірити?



Тож при першій нагоді — відрядження в село, на ті вулиці, де, як почуємо, «гірше, ніж на якомусь забитому хуторі» (справді, на Рівненщині, як і на Волині в 1980–х роках на хутори, з котрими радянська влада перестала боротись, було проведено світло). Хотілося, звичайно, зустріти колишнього сільського голову Валентину Солощук, яку згадував і нинішній очільник Заборольської сільради, і самі мешканці неелектрифікованих вулиць, розпитати, чому так сталося. Але виявилося, що її тут немає — вибралася і тепер живе десь на другому кутку Рівненського району. Тож усі запитання до Миколи Шостака.
— Я прийшов на посаду голови, — розповідає Микола Васильович, — на чергових останніх виборах, що відбулися в жовтні 2015 року. А з листопада вже безпосередньо займався питанням електрифікації нового житлового масиву, оскільки цю проблему знав ще раніше. Зустрічався з головою правління «Рівнеобленерго». Проектна організація відповідно до нашої заявки була готова розробити проектно–кошторисну документацію на освітлення. Але все зупинилося, коли відділ містобудування і архітектури Рівненської райдержадміністрації звернув увагу на те, що у Заборолі нема генерального плану і зонування. Буде він — тільки тоді можна приступати до проведення лінії електропередачі.
За словами Миколи Шостака, генеральний план села почали робити з грудня 2015–го. Але оскільки бюджетний рік уже закінчувався, то, зрозуміло, документи потрібно було виробляти вже із січня 2016–го. Не вдаючись у деталі «кухні» цієї процедури, скажемо, що на цей час генеральний план, за словами сільського голови, уже є. Він пройшов погодження у відповідних структурах. І після доробок є надія, що на черговій раді управління містобудування і архітектури райдержадміністрації план буде вже затверджений чи процедурно погоджений.
— Щоб прискорити роботи, — каже Микола Васильович, — паралельно працюємо з «Рівнеобленерго», зокрема зібрали заявки від людей, які мають бажання підключитися до електромережі. А вже від цього залежить, якої потужності треба ставити трансформатор. Якщо, дасть Бог, все складеться так, як ми плануємо, то, можливо, до січня 2018 року на двох нових вулицях буде світло.


Про проблему заборольців почула вся Україна
Звичайно, що питання електрифікації цієї частини села люди не раз порушували.
— За документами прослідковується, — розповідає Микола Шостак, — що якісь «рухи» були і в 2008–му, і в 2012–му, і в 2015–му. Тоді розроблялись технічні умови електрифікації вулиць. Але не знаю, чому питання так і не було вирішене. Це моє суб’єктивне міркування, але, очевидно, причиною цього є і судова тяганина між сільськими головами — моїми попередниками. Валентина Солощук, яку депутати сільради достроково позбавили повноважень, оскаржувала це, відстоюючи свої інтереси. А тим часом проблема людей залишалася поза увагою.
Найперша зустріч — із Сергієм Воронюком, завдяки якому проблема заборольців, будинки котрих не електрифіковані, стала відомою в Україні. Це він через «Фейсбук» вийшов на телеканал «1+1» і запросив у село журналістів. У липні
2014 року чоловік купив недобудований будинок вже згадуваного колишнього сільського голови Валентини Солощук.
— Ми з дружиною продали міську квартиру і перебрались сюди, щоб не залежати від комунальних платежів, які не завжди вмотивовані: у квартирі взимку може бути 17 градусів, а рахунки вистав-ляються як за комфортний обігрів, — каже Сергій. — Нас все влаштовувало. А ось що світла не було, то пані Валентина запевняла, що у вересні того ж року масив електрифікують. Якщо таке говорить сільський голова, то як не вірити? Кому ж тоді вірити? Я й подумати не міг, що вона так нахабно обманює, аби тільки продати нерухомість. Тепер розумію, що треба було перевірити цю інформацію в тому ж обленерго, аби знати реальну ситуацію.
Влітку сім’я Сергія (дружина і двоє діток) жили в цьому будинку, коли ж похолодало, то чоловік відправив їх в інше село. Як же виходять із ситуації, що склалась, ті, хто тут живе, хто, як і Сергій, ще добудовує дім, а отже, без струму ніяк не може обійтись — це ж бетономішалку треба включити чи електродриль. З цього приводу чоловік каже:
— Я купив подовжувач і тягну струм від сусіда, який ще в 2001 році правдами і неправдами провів собі світло, поставивши стовпи від вулиці Шкільної, яка зовсім близько від нового масиву. Хтось генератора поставив…
— А зараз є надія, що світло буде? — запитуємо.
— Якщо чесно, то не знаю: сказали, що має бути не менше 45 заяв, а поки що, як я чув, є лише 20 (за останньою інформацією, одержаною від сільського голови, уже 35. — Авт.). Колись підключення було дешевше, то всі подавали заяви. Тепер це мінімум 17 тисяч, якщо хочеш 10 кіловат. А якщо мені потрібне ще й електроопалення, то всі 15 кіловат необхідні. Я думаю, що коли і 20 людей живе на вулиці, то мають провести світло. Знаю навіть хутори електрифіковані, а це — кілька хат. Ми ж не в ХІХ столітті живемо. І не в глухомані купив я будинок, а в селі, яке під боком обласного центру, — машиною їду 15 хвилин.


«Знаю, що це незаконно, але інакше не виходить»
Заявки на підключення до електролінії не всі подають, як довелося почути, бо не вірять, що врешті–решт новий житловий масив електрифікують. Надто довго їм голови морочили. У багатьох уже, як мовиться, і руки опускаються. А ось коли поставлять трансформатор, коли з’явиться електролінія, то число охочих підключитися, звичайно, зросте. Світло — це ж комфорт, привабливість земельних ділянок.
Ще в дев’яності роки побудувалася на новій вулиці сім’я Жовнарчуків. Того дня подружжя поралося на городі — капусту збирали.
— До вечора попрацюємо — і додому, в Рівне, — каже пані Лариса. — Хата в нас така, що могли б жити і тут, але як будеш без світла. І води не потягнеш…
— Я два роки тут мешкаю, — а це ще один наш співрозмовник — Роман Тихончук. — Тягну світло подовжувачем від дядька з вулиці Шкільної. Знаю, що це незаконно, але інакше не виходить. Зробіть, щоб було законно! Я заявку подав на підключення. Чекаю.
— Ми з чоловіком тут би й зимували, — каже Ніна Кондратюк, — але ж як немає світла, то й холодильника не включиш, аби зберегти продукти.
Ніна Семенівна родом із Забороля. Вона — одна з тих, хто захотів побудуватися на своїй малій батьківщині, хоч уже багато літ є жителькою Рівного. Її хата на вулиці Веселій, яка поки що зовсім не весела. Побудувалися, як тільки одержали земельну ділянку. І з того часу, а це вже майже 25 літ, чекає подружжя, коли ж вирішиться проблема з електрифікацією. Не мають Кондратюки ні генератора, ні подовжувача — натомість завжди напоготові лампа, свічка. А у великій ємності під хатою — дощова вода, без якої не обійтись особливо влітку, коли треба поливати город. Як жінка каже, свердловину могли б пробити, але ж як нею не користуватися, то вона замулиться.
— А заявку ви подали на підключення до електролінії, яку так довго всі очікують?
— Аякже. Коли Валя була (Валентина Солощук. — Авт.) головою, то я найперша гроші здала, як повідомили, що світло будуть проводити.
— Отже, кошти вже збирали?
— Так, на оформлення документації, — каже жінка. — Головиха запевняла, що ось–ось будемо жити по–людськи, а виходить — чутки пускала по селу, що вже папери готові. Зараз я і кредит узяла б, і 20 тисяч заплатила б, аби було світло.
… У хаті Кондратюків, зокрема в кухні під стелею, ми побачили скручений електричний дріт. Коли будувалися, то, ясно, що проводку проклали. Не думали, що так довго вона не знадобиться.



Заявку на підключення жителі подали вже давно. Залишається - чекати.




Напоготові у Ніни Кондратюк і лампа, і свічка.




Ніхто не думав, що проводка так довго не знадобиться.



Вулиця Весела, де поки що не зовсім весело...



Купуючи хату, Сергій Воронюк повірив, що ось-ось тут буде електрика.



Виручають ось такі сучасні подовжувачі і відомі здавна ліхтарі.



До сільського голови Миколи Шостака (справа) в людей одне запитання: коли вже на їхню вулицю прийде цивілізація?



Можливо, до січня 2018 року на двох нових вулицях буде світло.


 

Telegram Channel