22 травня православні християни відзначають день перенесення мощей Миколая Чудотворця. Віруючі шанують його як помічника у біді та скорботах. Існує багато свідчень людей, яким Святий Миколай зарадив у скруті, зцілив від невиліковної хвороби і навіть урятував від смерті. Історія 12-річного лучанина Миколки Сахарчука — яскравий приклад того, що угодник Божий творить дива і в наш час
     
     Оксана КУЦИК
     
     БІДУ ПЕРЕДЧУВАЛО МАТЕРИНСЬКЕ СЕРЦЕ
     …Того вечора Миколка з молодшим братиком поверталися із футболу. Коли діти переходили вулицю, Миколка потрапив під колеса легковика. Хлопчик отримав струс головного мозку, травми грудної клітки та лівої легені, забій волосяної частини голови. До честі винуватців аварії, вони викликали «швидку», яка доставила потерпілого в реанімаційне відділення Волинського обласного дитячого територіального медичного об’єднання.
     — У мене було якесь тривожне передчуття. Коли діти йшли на футбол, наказувала: будьте обережні на переході. Це перехрестя вулиць Потебні і Львівської. Миколка ще подзвонив і повідомив: «Ми йдемо додому». Дивлюся на годинник, вже мають перейти вулицю. Набираю номер мобільного, а чужий жіночий голос каже: «Вашого сина збила машина». Я бігла, не чуючи ніг, аж хотіла роззуватися. Все було, як не зі мною. Лише в лікарні поступово прийшла до тями… У реанімацію нас пускали тільки подивитися на дитину, — пригадує мама Миколки, Наталка Сахарчук. — У лівій легені лопнула плевра, тому набиралося повітря. Вставили дренаж, син лежав і дивився у стелю. У реанімації він провів чотири дні. Що ми пережили за цей час, не передати словами. Аж раптом кажуть, що Миколку переводять у загальну палату!
     — Це було вночі, — несміливо розповідає хлопчик. — У реанімацію зайшов сивий дядько з бородою, у червоному светрі. Очі у нього голубі–голубі. Підходить до мене і каже: «Ти ж Миколка? Бачиш, як Бог тебе любить, що прислав мене тобі допомогти». Поклав руки мені спочатку на голову, потім на груди з лівого боку і казав: «Во ім’я Ісуса Христа, рана зцілися».

 — Це було вночі, — несміливо розповідає хлопчик. — У реанімацію зайшов сивий дядько з бородою, у червоному светрі. Очі у нього голубі-голубі. Підходить до мене і каже: «Ти ж Миколка? Бачиш, як Бог тебе любить, що прислав мене тобі допомогти». Поклав руки мені спочатку на голову, потім на груди з лівого боку і казав: «Во ім’я Ісуса Христа, рана зцілися».

     Наступного дня легеня запрацювала. Лікарі не могли повірити, що таке трапилося. Але Миколка не відразу розповів про візит свого небесного покровителя. Лише коли мама принесла в палату іконку, а це був образ Святого Миколая, хлопчик здивовано промовив: «Мамо, цей дядько приходив до мене минулої ночі».
     
     НЕЗАДОВГО ДО АВАРІЇ СТАВ ПАЛАМАРЕМ
     У родині Сахарчуків підростає троє синів. Щонеділі батьки водили їх до причастя у Свято–Покровський кафедральний храм УПЦ МП. Якось священик запитав: «У вас — троє синів, не думали одного віддати Богові?» Стати паламарем одразу погодився найстарший — 9–річний Миколка. Прислуговувати хлопчик став у серпні, а в жовтні потрапив у ДТП. Тож за здоров’я маленького паламаря молилися всі парафіяни. Вболівали й однокласники, і їхні друзі, які писали хлопчикові листи.

     — Я і всі наші родичі читали Акафіст Святому Миколаю, просили, щоб зцілив Миколку. І син видужав. Відтоді ми вважаємо Миколая покровителем і захисником нашої родини, — запевняє Наталка Сахарчук. — Того ж року я вишила рушник і 19 грудня занесла у храм та поклала його на ікону Миколая Чудотворця.
     Наталія розповідає, що показувала рентгенівський знімок Миколчиних легенів пульмонологам і торакальним хірургам. Вони обережно казали, що випадок серйозний. А коли невдовзі після виписки ходили до медиків на повторну консультацію, ті не приховували здивування: «Цей хлопчик вижив? Пацієнтів з такими діагнозами по півроку виходжують. А його на 10–й день виписали додому!» А ще лікарі радили Миколці на майбутнє відрощувати пишну чуприну, щоб зачісувати на ліву скроню — бо на місці зчухраної шкіри мала бути лисина. Сьогодні від рубців не залишилося й сліду.

Коли мама принесла в палату іконку, а це був образ Святого Миколая, хлопчик здивовано промовив: «Мамо, цей дядько приходив до мене минулої ночі»

     
     ЛЮДИНІ ВОЗДАЄТЬСЯ ПО ЇЇ ВІРІ
     Це здається дивним, але Наталка дякує винуватцям тієї аварії. Каже, вони дуже порядні і хороші люди, які не навмисно травмували її сина. Жінка навіть не писала заяву у міліцію, хоча близькі дивувалися такому вчинку.
     — У тій віруючій родині підростає п’ятеро діток. Вони повністю оплатили лікування Миколки. Ми дружимо, зідзвонюємося, ходимо у гості. На весняного Миколи вони одягають Миколку на літо, а на зимового купують теплі речі. Засипають сина подарунками. Можливо, такий промисел Божий, щоб ми познайомилися з цією родиною.
     На знак вдячності Богові за чудесне зцілення дитини Наталія вишила бісером дві ікони Миколая. Одну подарувала родині, яка тепер опікується Миколкою. Другу повісила в узголів’ї синового ліжка.
     Щонеділі Миколка сумлінно прислуговує у храмі — наливає миро, накладає кадило, ходить на дзвіницю. Однак чи стане священиком, ще не вирішив. Але впевнений, що саме Святий Миколай подарував йому життя. Після того випадку хлопчик усім розповідає, що він існує, треба тільки у це вірити.

     У лікарні Сахарчуки потоваришували з багатьма людьми, з якими дружать і досі. Мама Наталка — справжній волонтер для родин, які лікуються в онкогематології. Бо розуміє, як нелегко батькам, у яких хворіють діти. А коли такі пацієнти стають ангелами і відлітають на небо, їй дуже болить душа… Але всім, кому життя підносить випробування, Сахарчуки радять молитися і просити заступництва у Миколая Чудотворця.
     
     НА ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ
     Валентин Марчук, голова інформаційно-просвітницького відділу Волинської єпархії УПЦ МП протоієрей:
     — Сама ця подія, зцілення Миколки, — чудо сьогодення. Хлопчик прислуговує у Покровському храмі. І ми на цьому прикладі бачимо, що людині воздається по її вірі. А дитяча віра — це святість.
     
     Фото Олександра ДУРМАНЕНКА.