Не дивись на когось — почни із себе
Кум моєї студентської приятельки приїхав у гості в Україну з американської Флориди, куди емігрував 17 років тому. Завітав і до них зі своїм 15-річним сином Миколою-Майклом, народженим уже за океаном. Розмовляли за гарно накритим столом, згадували дитинство і юність, ділилися враженнями про життя «тут» і «там». Прощаючись, господарі в якості одного з презентів запропонували взяти в Америку… пляшку міцного самогону. Гість подякував, радісно потис руку своїм друзям. І ніяк не сподівався на серйозне запитання сина: «Тату, а як ти це перевезеш, адже заборонено?» «Як, як… Сховаю, раз не можна», — у відповідь. «Якщо ти так зробиш – на митниці я про це скажу», — ошелешив хлопець відповіддю не так батька, як мою приятельку з чоловіком…
Алла ЛІСОВА,
редактор відділу економіки
газети «Волинь–нова»
Підліток виріс і виховується в країні, де з дитинства вчать поважати закони. У великому і в малому. В цивілізованих країнах (хоча й там вистачає негативних проявів) нікому на думку не спаде на вулиці лузати насіння і викидати його мало не під ноги перехожим. Випити пиво і пляшку залишити на східцях під'їзду. Зайти в ліфт і, вибачте, справити там малу нужду. Вивести пса на прогулянку й «милуватися», як він «робить свою справу» біля гарного куща троянди у громадському місці. Словом, таких, на перший погляд, дрібних прикладів безкультур’я можна наводити безліч. А, як відомо, мале породжує велике.
Ланцюгова реакція у нехтуванні елементарними правилами, нормами й законами зумовлює те, що заважає нам нормально жити, рухатися до цивілізованих форм взаємостосунків. Та скільки б ми не говорили на теми моралі, ситуація, як бачимо, не змінюється.
Недавно довелося прочитати, що кожен українець викидає близько 250 кг (!) відходів на рік. Якщо врахувати те, в якому ганебному й занедбаному стані перебувають наші сміттєзвалища, а до масового будівництва сучасних полігонів з переробки відходів нам ще далеко, то стає зрозуміло, що проблема сміття в Україні переходить уже в ранг національної катастрофи. То який же вихід?
Лауреат Нобелівської премії з економіки Елінор Остром у книзі «Керування спільним» стверджує, що одним із найнеобхідніших елементів існування суспільства є покарання за порушення правил. «Класика жанру» — високорозвинений Сингапур, який на момент проголошення незалежності 45 років тому був надзвичайно брудним. Одним із елементів «перетворення Сингапуру на країну першого світу» були… високі штрафи за сміття. За недопалок чи папірець, залишений на вулиці, сингапурець мав заплатити суму, еквівалентну розміру місячної зарплати. А зараз, до речі, це одне з найбільш чистих і зелених місць планети. І штраф за кинуте сміття там перевищує 600 доларів США.
У м’якшій формі, але тим самим шляхом іде більшість міст та країн Європи й Північної Америки. В Італії за аналогічне порушення вас заставлять викласти 154 євро, а за викидання непосортованих відходів — 300 євро. В Латвії за це доведеться віддати від 100 до 1000 доларів США. Навіть у сусідній Білорусі розмір штрафу за таку провину сягає 50 доларів, а в Грузії – 28 для громадян і 113 доларів – для юридичних осіб.
А в нас ви чули, щоб покарати за викидання непотребу бодай одну людину? Навіть якщо вона смітить на очах у всіх? Більше того, окремої статистики таких штрафів не ведеться. Бо це, згідно зі статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, звучить як «порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів». Розмито й неконкретно. За що ж карати?
Та що там сміття! В Україні давно не виконуються головні положення Основного Закону — Конституції. Парадоксально, але це вже сприймається усіма нами, на жаль, як норма. Більше того, досі в нас чомусь не вважалося правилом доброго тону робити комусь зауваження про недотримання якихось писаних і неписаних правил, і тим більше «капати» в контролюючі органи. Бо запишуть у розряд «стукачів». Краще й простіше робити вигляд, що не бачиш, не чуєш і не знаєш... Будеш мати менше проблем!
Тому, відзначаючи 25-річчя Незалежності, треба бажати один одному вчитися не лише самодисципліни, внутрішньої культури, а й дотримання законів, починаючи від елементарних. І кожен, хто хоче для себе, дітей та онуків іншу, кращу країну, нехай починає з себе, а не киває на когось. З Днем Незалежності, краяни!
