«Кричати «Слава Україні!» і робити щось для тої слави – різні речі»

Олег ТВЕРДОХЛІБ,
голова об'єднаної Спілки воїнів АТО Волині (м. Луцьк):
— Справжню значимість цих слів повною мірою відчувають ті, хто за покликом серця йшов захищати свою державу, хто втрачав бойових побратимів. А у мирному житті люди іноді навіть не знають, як правильно відповісти на гасло «Слава Україні!» Пригадую, як ми, ветерани війни на Сході, віталися у Києві з молодими солдатами-нацгвардійцями. Вони спочатку мовчали, переглядалися, а потім тричі проскандували: «Слава! Слава! Слава!»

Звичайно, прикро, коли Україну і її героїв «славлять» заради піару і свого іміджу ділки від політики. Молодь вигукує гасло, бо… модно. Бачив це на фестивалі «Бандерштат». Але звернув увагу і на те, що є в нас багато людей, готових доводити свій патріотизм ділом.

Оксана КОВАЛЕНКО,
головний редактор ТВО телебачення філії НТКУ «Волинська регіональна дирекція» (м. Луцьк):
— Не дратує, тому що ті, хто поспішає це гасло проголошувати, огидні не лише у цій показушності. На таку сильну емоцію, як роздратування, вони вже давно не заслуговують. Істинні українці не вживають ці слова, як «добридень», а тільки фейкові – нехай собі намагаються «тримати електорат», приводячи і таким чином до притомності людей, які, сподіваюся, до виборів колекціонують у своїй пам’яті усе.

«95–й квартал» – то окрема тема. Гіперболізоване дзеркало того, що маємо. Багатьом із нас у нього зазирати варто!

Євген НЕДИЩУК,
боєць-доброволець полку «Азов», депутат Волинської обласної ради попереднього скликання
(м. Нововолинськ):
— Мене не дратує, хоч помічаю, що часто ці гасла висловлюють недоречно. Я часом у таких ситуаціях кажу про це людям. Проте не всі зауваження сприймають адекватно: «Що це ти – проти України? Забороняєш мені патріотичні гасла говорити?» Якщо це «95 квартал» «гуморить», то теж буває не зовсім доречно, але не вважаю, що воно шкодить.

Сіма КОРДУНОВА, 
поетеса 
(с. Полонка Луцького району):
— У нашій мові є гасла і звороти для буденності, а є для урочистих подій. У Біблії сказано: «Не вживайте імені Господа Бога даремно». Вважаю, що і «Слава Україні! Героям слава!» має звучати тільки в урочисті державні та регіональні свята, пов’язані з нашою національною свідомістю, традиціями. Вони мають означати святковість, політичну патріотичність. Не можна знижувати значення цих висловів, вживаючи їх у недоречні моменти.

Володимир ЛИС,
письменник  (м. Луцьк):
— Це стало своєрідною модою: одні так говорять просто тому, що вони пристосувалися, інші – щиро. Чесно кажучи – і це на 100 відсотків правда, — я вітався так два дні, виключно «Слава Україні!» Це було 19 і 20 серпня 1991 року, коли був той переворот. Зараз про путч ГКЧП ніхто не згадує, але тоді стояли на грані, і на знак протесту я вирішив так вітатися. Це знають усі мої колеги. В ті дні була реальна небезпека, і треба було засвідчити свою позицію. Вже 21 серпня стало зрозуміло, що путч програє, і я вирішив вітатися традиційно – «Добрий день». Хоча, якщо зараз мені кажуть: «Слава Україні!», – я, звісно, відповідаю: «Героям слава!»

Ірина ФАРІОН,
мовознавець, член політради ВО «Свобода» (м. Львів):
— Дратує, особливо з вуст «95–го кварталу», який має до України такий стосунок, як я до Ізраїлю. Це не просто дратує, це – вбиває. Бо люди говорять, не усвідомлюючи, що це гасло народилося в горнилі боротьби, що воно скроплене кров’ю, що це гасло – вирване серце України впродовж століть. Для них воно просто етикетка на пляшці, яку так легко поміняти з огляду на свої бізнес-інтереси.

Олександр ПОЛІНКЕВИЧ,
селищний голова, батько загиблого під Волновахою майора Леоніда Полінкевича (смт Колки Маневицького району):
— Так, мене це дратує. Бо йдеться не про якусь заїжджену фразу, яку можна використовувати з будь–якого приводу. «Слава Україні!» треба казати тоді, коли ситуація заслуговує застосування цього гасла.

Олена ГОНЧАРУК,
жителька села Купичів Турійського району:
— Я б навіть сказала, що обурює. Тому що кричати і робити щось для тої слави – різні речі. Одна справа вигукнути це у Києві під салюти, а інша – на Сході, де гинуть люди. Ніхто не проти, щоб Україна цвіла і славилась, але усе має бути в міру. Це святі слова, які йдуть від серця, і повинні лунати не ради маніпуляції чи офіціозу, а відповідати діям і моменту. Треба не просто вигукувати «Слава!», а вірити і творити її.

В'ячеслав СУДИМА,
співак дуету «Душа Волині», заслужений працівник культури України, завуч «НВК – агроекологічний ліцей» (с. Рокині Луцького району):
Багато популістів кричать це гасло, прикриваються ним. 25 років під різними гарними лозунгами розтягували Україну. І коли людина, яка обкрадала село, каже тобі на вулиці «Слава Україні!», то як це сприймати? Зроби щось для тої України і для себе, щоб міг людям дивитись в очі, тоді кажи «Слава!» От тим, хто сидить в окопах за Україну, хто прийшов з війни покаліченим – їм «Слава!» Але я все-таки впевнений, що це гасло буде жити. Бо українці – справді дуже талановиті люди, і я вірю в наше майбуття.

Андрій БОНДАРЧУК,
народний депутат України І скликання, журналіст, письменник (м. Луцьк):
— Дуже дратує. Це почалося відразу після проголошення Незалежності, коли колишні партійні функціонери перефарбувалися. А далі, коли це гасло увійшло в наше життя, воно стало прикриттям для олігархів, злодіїв та інших недобросовісних людей. Це демагогія та фарисейство з їхнього боку, щоб приховати своє неукраїнське нутро. А високі слова, які занадто часто вживаються, стають заяложеними, нівелюються. І коли людина, якій інші знають справжню ціну, їх виголошує, то народ, на жаль, розчаровується у патріотизмі.

Бліц провели
Галина СВІТЛІКОВСЬКА,
Василь УЛІЦЬКИЙ, Сергій НАУМУК, Мирослава КОЗЮПА,
Олег КРИШТОФ.