Щоб стати у класі «своїм»
Із власного учительського досвіду знаю, як нелегко адаптуватись у школі першачкам. Навіть доросла людина, влаштувавшись на нову роботу, відчуває хвилювання. Що вже говорити про дитину, для якої донедавна світ обмежувався лише родичами та друзями з дитсадка
Ігор ВИЖОВЕЦЬ
Перший місяць зазвичай найважчий. Батьки скаржаться, що малеча кожного ранку вередує, шукає відмовки, аби залишитись вдома. І це можна зрозуміти. У школі вашого малюка спіткало, можливо, перше велике розчарування: він більше не центр всесвіту, постояти за нього нікому. Тут недалеко і до серйозного стресу. Що можуть зробити дорослі, аби адаптація проходила швидше?
Дозвольте дитині самій вибирати друзів. Не робіть трагедії, якщо деякий час ваші сини і донечки тримаються осторонь однокласників, граються на самоті. Рано чи пізно ваше чадо з кимось потоваришує.
Не намагайтеся негайно вирішувати дитячі конфлікти. Нехай малюк сам навчиться відстоювати свої інтереси. Втручайтеся лише в крайньому випадку.
Якщо стали свідком суперечки між дітлахами, будьте справедливі. Не обов’язково бути на боці свого малюка, інакше він вирішить, що йому все і завжди зійде з рук.
Коли малюк приходить до вас зі скаргою на однокласників, не переживайте і не поспішайте з порадами. Стосується це і необдуманих дій. Адже сльози від дрібних суперечок загартовують характер. Найкраще рішення — вислухати і разом обговорити те, що сталося. Нехай дитина нарівні з вами шукає шляхи розв’язання тієї чи іншої проблеми.
Заохочуйте самостійність у прийнятті рішень. Наприклад, нехай малюк сам скаже, кого він хоче запросити на свій день народження. Не перечте, якщо він не назве дітей ваших друзів чи родичів. Зрештою, можна покликати і їх, але думку маленького іменинника обов’язково треба враховувати.
Привчаючи дитину до самостійності, вбачаючи в ній особистість, батьки тим самим роблять її перші шкільні роки щасливішими.
с. Гредьки
Ковельського району.
