Український журналіст пояснив, чому новий польський фільм про Волинь – «суцільна брехня»

Більшість поляків не йде на повідку купки тимчасових варшавських політиків, які заради тимчасових дивідендів ладні вкрай зіпсувати стратегічні взаємини з близькою і перспективною сусідкою. 

"До презентації фільму “Волинь” Варшава підійшла ґрунтовно. Ще 14 вересня відбулися перші сеанси фільму, на які головним чином запросили польсько-українські подружжя, – йдеться в блозі. – Крім глибоко емоційного впливу на глядачів, годі дізнатися щось більше. Утім, більше можна дізнатися з допрем’єрного показу фільму на фестивалі в Гдині 19 вересня. Він відбувся для обмеженого кола польських журналістів і перші відгуки вже дають уявлення, що очікує на глядача. Ось що пише журналіст польського телеканалу TVN Шимон Ядчак: “Першу версію Волині Смажовського скоротили на 40 хвилин, бо люди мліли від жорстоких сцен на контрольних сеансах”.

Режисер Смажовський мав особисті причини для зйомок фільму “Волинь”, оскільки “виховувався на Підкарпатті” і “наслухався про бандерівців”. Крім того, його батько народився в Бориславі, що на Львівщині, “а його батьки мусили знати, що діялося на Волині в 1943 р. і що за хвилю мало бути в них. В 1944 р. переїхали на Підкарпаття, втекли перед різаниною”. Тобто батьки мусили знати, але достеменно невідомо чи знали, а логіка, коли 1944 року тікають перед “різаниною” 1943 року дещо… дивує. 

За Смажовським Волинь стала “дослідним полігоном українських націоналістів” – тобто простором, де націоналісти вправлялися в забиванні поляків. І в цьому режисер цілком щирий – він вважає, що показує людям правду, бо для нього головна причина “геноциду на Кресах” – “захоплення українців радикальним націоналізмом”. Як доказ цієї тези Смажовський цитує Декалог українського націоналіста: “пункт сьомий Декалогу українського націоналіста: “Не завагаєшся виконати найбільшого злочину, якщо цього вимагатиме добро справи”, і пункт восьмий: “Ненавистю і підступністю прийматимеш ворогів Твоєї Нації”. Націоналізм Донцова визначав, хто є ворогом, а наслідком того була “кривава неділя” (натяк на так звану “криваву неділю на Волині” – 11 липня 1943 року, коли за твердженнями польських істориків “українські націоналісти одночасно атакували 99 сіл з поляками”).

Утім Смажовський приписав українськам націоналістам неіснуючі заповіді – наведені ним пункти взагалі не містять слів “злочин” чи “підступність” і в оригіналі звучать так: “7. Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи. 8. Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації”.

Зрештою, нічого дивного в поглядах Смажовського нема, оскільки розповідаючи про місце “волинського геноциду” в світовій історії він повторює статтю “геноцид” з польської вікіпедії.

Природно, що така таблоїдизація мозку режисера була відображена у його фільмі “Волинь”, а фільм вже далі труїть інші мізки.

"Підсумовуючи. Розбурхування в Польщі антиукраїнських настроїв навколо “волинської різанини” і “геноциду поляків від рук українських націоналістів” не вщухає. Українська влада повинна надзвичайно уважно ставитися до того, що діється в її західної сусідки. Волинська ухвала 22 липня 2016 року свідчить, що Варшава переслідує свої політичні інтереси і вони далеко не дружні щодо України. Києву час зайнятися польською тематикою, поки не буде пізно – тим більше, що поле діяльності надзвичайно велике. В згаданому інтерв’ю для “Polityka” Войцех Смажовський визнав, що переважна більшість поляків відмовлялися фінансувати його фільм, коли дізнавали про що він. І це свідчить, що переважна більшість поляків не йде на повідку купки тимчасових варшавських політиків, які заради тимчасових дивідендів ладні вкрай зіпсувати стратегічні взаємини з близькою і перспективною сусідкою", – зрезюмував Піддубний.