Невже спортсмени з інвалідністю — люди другого сорту?

 

Ігор ГОЦУЛ,
віце-президент Національного олімпійського комітету України, перший
заступник міністра молоді та спорту України (м. Київ):

— Я би сказав, що ці виплати дещо завищені. Таким чином ми наче намагаємося відкупитися від того, у що раніше не інвестували. Як на мене, замість таких великих призових краще вкладати гроші у розвиток спортивної інфраструктури.

 

Юлія РЕСЕНЧУК,
президентка фонду «Асоціація інвалідів-комп'ютерників», ініціаторка петиції щодо однакової оплати олімпійцям та паралімпійцям (м. Київ):

— Різницю у виплатах нагород спортсменам вважаю дискримінацією, тому зареєструвала на сайті Президента петицію стосовно їхнього зрівняння. Це велика несправедливість щодо людей із особливими потребами. Йдеться не лише про гроші, а й про повагу. Мене підтримало багато людей, тому я вірю в успіх цієї ініціативи.

 

Андрій РОЗТОКА,
паралімпійський чемпіон з футболу (з наслідками ДЦП) на Олімпіаді-2004
в Афінах, молодший науковий співробітник СНУ імені Лесі Українки (м. Луцьк):

— По–перше, варто мати на увазі, що із суми преміальних для спортсменів–призерів держава забере 20 відсотків на податки. У 2004 році, до речі, винагорода за золоту медаль для паралімпійського чемпіона становила 50 тисяч доларів, але «на руки» я отримав 40 тисяч, частину з яких витратив на покращення житлових умов.

Стосовно суми виплат бачимо вражаючий цинізм: паралімпійцям можна дати у рази менше, куди їм дітися, все одно не втечуть!

 

Для олімпійців, на мою думку, сума преміальних зараз нормальна. Окрім неї, чемпіони також зазвичай мають спонсорів, і до них більше прикута увага чиновників (олімпійським золотим медалістам одразу дають квартири на відміну від паралімпійців). Тому хочеться, щоб паралімпійцям преміальні збільшили хоча б на трішки.

 

Наталія БАЛЮК,
головний редактор газети «Високий замок» (м. Львів):
— Думаю, що справедливим було б, якби сума винагороди стала однаковою. А може й навпаки — паралімпійці повинні отримувати більше від звичайних спортсменів. Адже люди викладаються значно сильніше і кожна перемога їм дістається важче. Щодо суми, то не мені визначати, все залежить від фінансової спроможності держави. Але головне — всі українські спортсмени потребують постійної уваги та достойної зарплати.

 

Ігор ЛАПІН,
народний депутат України (м. Луцьк):
— Не потрібно розділяти олімпійців та паралімпійців. Усі вони захищають честь нашої країни. Тоді чому преміальні так різняться: 40 тисяч доларів і 126 тисяч? Адже коли спортсмен виграє золоту медаль, то грають Гімн і піднімають прапор України і про нас дізнається весь світ. Чому тоді різна ціна цієї перемоги? Це несправедливо. Преміальні мають бути однаковими.

 

В'ячеслав ХІЛЬЧИШИН,
доброволець батальйону «Айдар», срібний призер чемпіонату України з метання диска та ядра серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату (м. Сарни Рівненської області):
— Думаю, справедливо буде, коли преміальні за золоту медаль стануть однаковими. Чому така різниця аж у три рази? Невже спортсмени з інвалідністю — люди другого сорту? Вони так само прославляють нашу Україну в усьому світі, а потреби та витрати в них значно більші. Премії олімпійців можна зменшити, щоб платити однаково.

 

Роман КАРПЮК,
заступник голови Волинської обласної ради (м. Луцьк):
— На сьогодні це питання дуже актуальне і потребує обговорення, бо раніше винагороди зрівнювалися. Звичайно, паралімпійці заслуговують не меншої підтримки, ніж інші, вони вкладають багато праці у свої спортивні досягнення. На наступній сесії обласної ради ми розглядатимемо Програму розвитку паралімпійського спорту і будемо обговорювати, що може область. Зараз Україна платить одні з найбільших преміальних спортсменам. Я вважаю, що людині, яка прославляє державу, потрібно створювати всі умови для розвитку, підтримувати матеріально. Але якою має бути різниця у виплатах, нехай вирішують спеціалісти.

 

Володимир ЛИС,
письменник (м. Луцьк):
— Звичайно, паралімпійці — мужні люди, і добре, що наша держава бере участь у цих іграх. Але результати олімпійців і паралімпійців — незрівнянні. Якби були нормальні умови для тренування, можна було б думати, що у нас, порівняно з іншими країнами, оплата за отримане золото все-таки трохи завищена. Але, зважаючи на те, що деякі спортсмени мусять купувати собі спортивні снаряди та інший інвентар, то, вважаю, оплата нормальна. Та й не так багато у нас тих медалей.

 

Андрій БУЛКОВСЬКИЙ,
учасник Олімпіади в Атланті у 1996 році — біг на 1500 метрів (м. Луцьк):
— Щодо суми, то олімпійці, на мою думку, отримують більш–менш нормальні кошти. Хотілося б, звісно, щоб і паралімпійцям платили стільки ж. Бо це люди, які себе перебороли, проявили неабияку силу волі — нерідко всупереч тому, що на них, можливо, махнули рукою. Вони заслуговують на достойну винагороду. Хоча тут є й інша сторона медалі. Вона полягає в тому, що олімпійці мають дуже велику конкуренцію з боку інших спортсменів. Щоб потрапити на Ігри, їм треба пройти надзвичайно серйозний відбір.

А на загал хотів би сказати, що коли зважити на умови, в яких українські спортсмени готуються до змагань, починаючи від побутових і закінчуючи моральними, на зверхнє ставлення чиновників до спортсмена, то учасникам Олімпіади треба виплачувати не тільки преміальні, а й пожиттєві стипендії.

 

Юрій ЯЦЮК,
заслужений журналіст України, завідувач редакції новин «Служби інформації» Волинської дирекції НТКУ (м. Луцьк):
— Щодо суми, то не беруся визначати, але її треба зробити однаковою для олімпійців і паралімпійців. Не варто розділяти на кращих і гірших. Адже всі спортсмени готувалися й чекали цих змагань чотири роки. Думаю, наші паралімпійці потребують значно більшої державної підтримки.

 

Богдан ШИБА,
луцький міський голова 2006–2010 років (м. Луцьк):
— У цивілізованих країнах створено належні умови для тренувань, тренери та спортсмени отримують повноцінну платню, тому преміальні відносно скромні. А у нас пробують врятувати ситуацію високими винагородами, але результат щораз гірший — все більше спортсменів тікають за кордон. Стосовно суми виплат бачимо вражаючий цинізм: паралімпійцям можна дати у рази менше, куди їм дітися, все одно не втечуть!

 

Альберт МІКОЯН,
заслужений працівник фізкультури і спорту України (м. Луцьк):
— Вважаю, що оплата спортсменам має бути достойною, а скільки — вирішує держава.

Бліц провели
Мирослава КОЗЮПА, Кость ГАРБАРЧУК, Лариса ЗАНЮК, Ярослава ТИМОЩУК,
Василь УЛІЦЬКИЙ.