Провина

Сергій ЦЮРИЦЬ

У губи ти поцілувала,
Нічого не сказала.
М’які твої вуста
Зустрілись неспроста.
То ось яка ти, ось яка –
Солодка і п’янка.
В очах все попливло!
Приснилось чи було?
Приснилось і було!
В мені усе цвіло...
Щось ворухнулось,
Перевернулось –
Тече снігів ріка,
В вогні твоїм моя рука:
– Чому, чому сама?
– Бо пари чомсь нема...
Упала в сніг сльоза...
Пригналася сльота,
Затанцювала, засвистала,
За барки брати стала:
– Чому не ти, вона,
Чи є у тім твоя вина?
– Напевне, є, коли вона
Гаряча, а сама одна...
А жінка гарна, молода,
Як... перша крига. Як вода!
Я ж човен без вина...
Я не солодкий, як вона.
У скроні заметіль мете,
Цілунок твій в губах цвіте.
Я був холодний, як зима,
А ти — гаряча і сама.
Ми цілувались, обнімались,
Словами неба доторкались...
Зустрілись і розстались...
Та ні ж бо – ми кохались!
Як дві зорі, в човні гойдались,
Сльоза й вино перемішались.
Моя сльоза, твоє вино...
Провино ти моя! Моє вино...
м. Луцьк