Аборт не можна забороняти хоча б тому, щоб від багатьох політиків подібні не народжувались…

Світлана
КОВАЛЕВИЧ,
мати сімнадцяти дітей (с. Глинне
Рокитнівського району Рівненської області):
— Я підтримую тих, хто виступає за заборону абортів. А як же інакше? Аборт — це великий гріх, бо ж плід — то Божий дарунок, його не можна вбивати. Так нас учить наша Церква. Так я вчу своїх синів і дочок. І можу потішитись, що у дочки Наталії та сина Ігоря — вже є по троє діток, у Руслана — двоє. А якщо хтось боїться, що не справиться, що важко буде з великим сімейством, то нехай пам'ятає біблійне: «Дав Бог дитину — дасть і на дитину».

Володимир КАРПУК,
народний депутат
України V та VI скликань (м. Луцьк):
— Я однозначно за те, що аборт не повинен бути заборонений. Попри всякі моралізаторські речі. Життя занадто складне, і не можна вказувати жінці, що їй робити, вона має приймати рішення сама. Вирішувати у співмірності з Богом і з життям. Але це точно не справа політиків… Аборт не можна забороняти хоча б тому, щоб від багатьох політиків подібні не народжувались…

Марія ДМИТРІЄВА,
експертка з гендерних питань (м. Київ):
— Ставлюся негативно. Кожна людина має право вирішувати, коли вона хоче дітей і чи хоче взагалі. Аборт є методом досягнення цієї мети, якщо всі інші не спрацювали. Причини, з яких жінки їх роблять, бувають різними, але це їхня справа — бо це їхнє тіло. Як не можна нікого примусити стати донором, так не можна силувати жінок народжувати небажаних дітей.

Віталій СОБКО,
протоієрей,
голова інформаційно-
видавничого центру
Волинської єпархії
УПЦ КП (м. Луцьк):
— Ставлюся позитивно до такої ініціативи. Згідно з християнським віровченням людина як така існує з моменту зачаття, тому матір дитинки не має права вирішувати її долю. Бути чи не бути новій людині — треба думати до зачаття. Після нього вже не можемо нічого міняти, бо життя дає Господь. Краще народити дитину і віддати в дитбудинок, ніж робити аборт. Тому я всіляко підтримую заборону абортів, виходячи з права на життя людини, яка вже почала існувати, але ще не може себе захистити.

Олександр ГУЧ,
сільський голова
(с. Дерно Ківерцівського району):
— Заборона абортів чи дозвіл на них — це компетенція медиків у кожному конкретному випадку. Втім, слід зважати також і на те, що в країні демографічна криза, війна — а нам потрібна здорова нація.

Сергій
ШАРАЄВСЬКИЙ,
пастор-капелан
церкви євангельських християн-баптистів «Божий дизайн»
(м. Луцьк):
— Я вважаю, що аборт — то вбивство, гріх. Кажу так із точки зору християнської моралі. Але в Україні до заборони абортів суспільство потрібно плавно підвести. І починати слід із просвітництва та поступових обмежень. Бо якщо це зробити раптово, в один день — отримаємо зворотну реакцію. Але зло не може панувати в суспільстві. Ми ж заборонили наркотики, вбивства, крадіжки. Аборти також із цього розряду. І якщо частина людей практикує подібні речі, це не привід їх узаконювати. Навіть, якщо в інших місцях вони дозволені.

Ірена КАРПА,
українська письменниця,
співачка, телеведуча, перший секретар
із питань культури Посольства України
у Франції (м. Париж):
— Якого біса хтось інший мені має казати, що робити з моїм тілом і тим, що його стосується? Тим більше, хтось взагалі «лівий»? Такі теоретики непогано попалили «відьом» у середньовіччі. Далі й не просунулися, видно.

Валентин МАРЧУК,
протоієрей, голова єпархіального
інформаційно-просвітницького відділу УПЦ МП (м. Луцьк):
— Як священнослужитель і багатодітний батько я однозначно проти абортів. Мої погляди на це питання повністю збігаються із доктриною церкви, в якій штучне переривання вагітності є вбивством, гріхом. Зараз лунають дискусії, з якого моменту ембріон можна вважати людиною. Одні кажуть: через 14 днів внутріутробного розвитку, інші — після 3 місяців життя. Але згідно з ученням церкви, душа людини народжується в момент зача­ ття. Тому аборти категорично не приймаю без огляду на будь-які обставини.

Ігор ЛАПІН,
народний депутат
України (м. Луцьк):
— Народжувати не гріх — гріх убити. Звісно, можуть бути якісь винятки: наприклад, стан здоров’я. Щоб не було, що всіх у в’язницю за аборт. Але за умови ряду запобіжників підтримую таку ідею. Якщо цю ініціативу будуть розглядати в парламенті, я за неї проголосую.

Генріх
КОШТЕЛЬНИЙ,
голова Польського товариства журналістів імені Юзефа Ігнація Крашевського в Україні (м. Луцьк):
— Я вважаю, що це питання совісті кожного. Кожен буде відповідати перед Богом. Буває, що здоров’я не дозволяє жінці народжувати. Хіба не краще зробити аборт, аніж викидати дитя на смітник?

Лариса
ШЕНДИБИЛО,
завідувач Центру планування сім’ї
і репродукції людини Луцького клінічного пологового будинку
(м. Луцьк):
— Наскільки мені відомо, протести у Польщі викликані забороною будь-яких абортів взагалі. Але, як на мене, негуманно змушувати доношувати вагітність із вродженими вадами. Чи хто-небудь ставив себе на місце тієї мами, котра знає, що її дитина помре після народження? Навіщо мучити жінку? Аналогічна ситуація з вагітністю після згвалтування. Діти мають зачинатися в любові, а не з наруги.
Як лікар я стою на сторожі того, щоб нове життя з’явилося на світ. Але реальність така, що коли жінка вирішила перервати вагітність, вона це зробить. Особливо, якщо хлопець чи чоловік тиснутиме на неї. А саме так, на жаль, дуже часто буває. Нещодавно у наш центр приходила молода пара. Я з ними говорила цілу годину. Хлопець сказав: «Навіть не вмовляйте, дитини не буде, нам зарано, маємо інші плани». До таких людей важко достукатися.
У ментальності українців є поняття «забороненого плоду» — нас тягне до того, що не дозволяється. І коли цим забороненим плодом стане аборт, будемо мати великі проблеми. У першу чергу через смертність жінок. Почнуться кримінальні, підпільні аборти, яких наразі немає. Молоді жінки помиратимуть від сепсису, кровотечі. Такі приклади відомі історії. У 1947 році Сталін заборонив аборти, щоб підняти народжуваність. Але через рік відмінив своє рішення, бо жінки почали масово помирати!
Якщо у лоні матері вже зародилося життя, з усіх точок зору для неї найкраще народити дитину. Адже переривання вагітності завжди лишає після себе слід (уже зараз кожна п’ята подружня пара в Україні безплідна). Але щоб жінка зберегла зачату дитину, їй потрібна підтримка. Якщо не батька малюка, то принаймні своєї родини. А цього у нас також дуже часто бракує. Ми досі сповідуємо пуританські погляди, тож дівчата бояться сказати матерям про те, що сталося.

 

Бліц провели
Ярослава ТИМОЩУК, Сергій НАУМУК, Мирослава КОЗЮПА,
Василь УЛІЦЬКИЙ,
Тамара ТРОФИМЧУК.