26 ікон та 16 скульптурних херувимів із теренів історичної Волині приїхали в гості у Луцьк

 Валентина ШТИНЬКО

«Спас у Славі» першої половини ХVІ століття — один із найцінніших образів колекції, який нині можна побачити на виставці у Музеї волинської ікони.

Волинські старожитності у збірці Національного художнього музею України представлені поліхромною скульптурою, металопластикою, портретом, але найчисленнішим є іконопис. Пам'ятки надходили у збірку від 1899 року, коли відкрився музей. Вже на виставці 11-го Археологічного з'їзду було представлено 7 плащаниць, 35 ікон та релігійних композицій. Волинська ікона як самобутнє національне явище тоді вперше постала перед науковою спільнотою.

Ініціатором створення колекції був багаторічний директор музею Микола Біляшівський. У 1910-му, 1912-му та 1926-му роках завідувач історичного відділу Данило Щербаківський організував експедиції на історичну Волинь: Ковельщину (Нудиже, Турійськ, Ратне), південну Волинь, та ту частину, що залишилася в складі радянської України (Старокостянтинів, Шепетівка, Славута). Документи зафіксували у фондах 210 предметів сакрального мистецтва та портретів. Помітним поповненням «волинського розділу» музейної збірки стало надходження до музею невеликої але вагомої групи з 5 ікон від Житомирського краєзнавчого музею. Серед них був і «Спас у Славі» першої половини ХVІ століття — один із найцінніших образів колекції, який нині можна побачити на виставці у Музеї волинської ікони. Вона дає унікальну можливість дослідникам і шанувальникам давнього релігійного мистецтва побачити експонати, які були репрезонтовані у багатьох наукових виданнях, але зазвичай більшість із них зберігаються у фондосховищі.