Курси НБУ $ 39.00 € 42.16
Кожен сам обирає: постити з молитвою чи з… фотографіями голяка

Волинь-нова

Кожен сам обирає: постити з молитвою чи з… фотографіями голяка

Чим переймалася і з чого дивувалася останнім часом заступник відповідального секретаря «Волинь-нова» Олеся БАНАДА

…«ГУМАНІТАРНИМИ БОЯМИ» В ЛУЦЬКУ
Коли на запитання «Де взяла таку гарну кофтину?» чую від своєї модної подружки: «На «секонді», зовсім не дивуюся. Адже співвідношення теперішніх цін і зарплат залишає простій людині невеликий вибір: або купувати нову річ раз на два–три сезони, або шукати підходящий одяг на «гуманітарці».
У Луцьку є десятки «секонд-хендів». Особливо популярні ті, що продають речі на вагу. Най- краще можна вихопити вранці в день завозу товару. Спокусившись думкою, що придбаю майже надурняк обновку, пішла також спозаранку на «гуму». І тут почалося таке, що годі й уявити.



Для сучасної молоді слово «постити» набуло дещо іншого значення. І зазвучало воно по-іншому… в інтернеті. «Постити» молодіжною мовою означає робити запис на сайті.



Коли охоронець відкрив магазин, хмара людей (чоловік 200), що стояла біля входу, рвонула всередину так, що аж двері затріщали. «Цього разу хоч не виламали», — жартували трохи згодом дівчата-касирки. За декілька секунд спритніші, мов мурахи, заполонили величезний магазин і стали хапати речі, як мені здалося, всі підряд.
«Гуманітарка» — місце контрастів та несподіванок: панянки з манікюром і жінки в поношених пальтах, чоловіки в начищених до блиску черевиках і в обдертих светрах, пенсіонери і гламурні дами із золотими каблучками чи не на кожному пальці, хлопці з модними зачісками і в порваних джинсах, молоді мами з колясками… Тут підлеглий може зустріти начальника, студент — викладача, пацієнт — лікаря.
За хвилин десять перші сварки і розбірки за вішаки трохи втихли, а декотрі вже стояли з повними мішками. Оглянувши асортимент, нічого підходящого не помітила. Проте серед десятка курток, які ледве тримала жіночка поряд, одна була доволі симпатична. «Ви її берете?» — запитую. «Так, це все моє». «І цю?» — цікавлюсь уже про іншу. «Я ж сказала, беру все!» — відрубала мені.
Оскільки так багато речей різного розміру й фасону одній людині точно не знадобиться, зрозуміла: жінка нагребла товар для подальшого продажу. Виявляється, найходовіші речі сезону скуповують спритники і збувають їх потім втридорога на базарах. Вони приходять сім’ями, набирають мішками речі, не залишаючи простій людині шансу вихопити щось краще. У цьому я переконалася, коли подружка розповіла, що в обласному центрі на Старому ринку на «гуманітарці» бачила точнісінько таку куртку, як при- дбала своїй дитині на вагу за 100 гривень. Як гадаєте, скільки за неї просили на базарі? 450…
А за кордоном же люди просто віддають речі, щоб вони згодилися тим, хто справді потребує. Ніхто й не підозрює, що їх можна перепродувати, і то не раз. Ставлячи добрячу ціну «на око», байдуже людям, що сусід не має за що хліба купити, не те що «секондівську» обновку…



…НОВИМИ ЗНАЧЕННЯМИ САКРАЛЬНОГО СЛОВА
Триває Пилипівський піст. Люди готуються до одного з найбільших свят — Різдва Христового. Одні стримуються в їжі, інші прагнуть очиститися духовно і робити добрі справи, щиро молитися, не ображати близьких, поводитися стримано і скромно.
Однак для сучасної молоді слово «постити» набуло дещо іншого значення. І зазвучало воно по-іншому… в інтернеті. «Постити» молодіжною мовою означає робити запис на сайті. Наприклад, на своїй сторінці у соцмережі викладати фото, репостити (копіювати собі) записи інших користувачів. І якщо раніше дівчата «запощували» майбутнього чоловіка, строго слідуючи правилам релігійного посту, то тепер вони постять сторінки людей, які їм імпонують.
Так збіглося, що в перші дні нинішнього Різдвяного посту в мережі стартувала непристойно відверта акція-виклик #TheOneFingerSelfieChallenge.
Її суть полягає в тому, щоб сфотографуватися перед дзеркалом голяка, прикривши інтимні місця одним пальцем, а потім викласти це в «Інстаграмі» (спеціальному додатку для обміну світлинами в соцмережах). До фото дівчат у бікіні ми вже давно звикли, в літній сезон ними взагалі нікого не здивуєш. А тепер, мабуть, комусь прийшла ідея «погрітися з родзинкою» взимку. Цікаво, що би сказали мами юних лоліт, якби побачили, що їхнє чадо красується без одягу, затуливши пальчиком «сором»? Розумію батьків, які реєструються в усіх соцмережах, щоби хоч трохи стежити за інтернет-життям своїх дітей.
Парадокс: одні під час посту закривають тіло та відкривають душу, інші, нехтуючи всіма нормами моралі, виставляють напоказ усю зовнішню «красу»…
А від постів у «ВКонтакті» 20-річної горе-матері Владислави Підчапко з Києва, новина про яку нещодавно жахнула всю Україну, аж мороз поза шкірою пішов. Із фотографій дивиться щаслива мама, обнімає своїх веселих симпатичних малюків. А тут таке повідомлення — жінка заморила цих дітей голодом, залишивши на 9 днів у зачиненій квартирі. Однорічний хлопчик помер, дволітня дівчинка дивом вижила. Ті ніжні посмішки, які нещодавно сяяли в інтернет-постах, згасли… Виявляється, те, що показувала молода жінка іншим, — просто картинка, оманлива ідилія, створена невідомо для кого… До речі, сторінку Влади із соцмережі вже видалили, очевидно, далося взнаки обурення користувачів, які не скупилися на гострі коментарі щодо її жахливого вчинку.
І все ж, як би там не було, хочеться, щоб люди не боялися пускати в душу світло і молитву, а пости в мережі спонукали до роздумів або принаймні навіювали настрій зимової казки.



…ЩО НЕ ЗАВЖДИ ВДАСТЬСЯ ПРИГОТУВАТИ САНИ ВЛІТКУ
Моя хороша знайома Тетяна Михайлівна — надзвичайно відповідальна жінка. У неї все — за планом. Списки покупок, роз-клад справ продумані до дрібниць. Вдома завжди охайно, а в сім’ї панує затишок.
Цього літа вона вирішила дати нове життя своїй давній норковій шубі — заздалегідь перешити її, щоб одягнути взимку на будь-які морози.
До майстрів у районному центрі не зверталася, а поїхала у хвалене ательє до Ковеля. Було літо, і швея запевнила, що зробить усе як слід, бо часу вдосталь, а робота хоч не з легких, але їй під силу. Перешивання коштуватиме 2000 гривень.
Час ішов швидко. Жінка їздила на примірки, витрачаючи такі цінні в селі вихідні, аж 6 разів (це 30 кілометрів дороги в одну сторону), а результату все не було видно. Попри те, що бачила тільки викройки, щораз її запевняли: скоро все зроблять.
Почалася зима (цього року вона крокує в ногу з календарем), і терпець спокійної пані Тетяни урвався. Коли вчергове приїхала, власниця ательє пояснила, що швея не має часу, в січні вийде ще одна майстриня, вона, можливо, завершить роботу. «А там уже й до весни недалеко», — подумала Тетяна Михайлівна і сказала, щоб повернули шубу. Власниця пішла до швеї, принесла купу окремих шматків хутра і кинула клієнтці. «Що це?!» — запитала спантеличено жінка. «Майстриня розрізала назад усе, що зшила, щоб її роботою ніхто не скористався!» — пояснила підприємець. Тетяна Михайлівна розвернулась було йти, та раптом отямилася й стала вимагати компенсацію хоча б за дорогу. Сварку, яка розгорілася не на жарт, не переповідатиму. Насамкінець клієнтка пригрозила, що подасть позов до суду за таке ставлення.
Зрештою, коли пані Тетяна була вже дома, зателефонувала швея і з обуренням, що в неї тиск і взагалі може інфаркт статися (про самопочуття клієнтки та її збитки ніхто не турбується), запитала номер банківської картки. Потім на рахунок прийшло 300 гривень.
Така наша реальність. Теоретично клієнт завжди правий, та в дійсності бізнесменам байдуже до його інтересів. Коли щось у роботі не вдається, власник зазвичай намагається умити руки. І лише налякавши судом, можна добитися хоч якоїсь справедливості. У жодному разі не варто ковтати образу й обіцяти собі, що більше з шарлатанами не зв’яжешся. Треба обов’язково відстоювати свої права, бо по-іншому навчити поваги до клієнтів і вміння вирішувати проблеми у сфері послуг поки що не вдається.


 


 

Telegram Channel