Старий Новий рік прийшов у волинську родину чорною бідою

Катерина ЗУБЧУК

О 19.10 до чергової частини Луцького відділення поліції від диспетчера Державної служби надзвичайних ситуацій надійшло повідомлення про те, що в селі Мартинівка неподалік тваринницької ферми в ямі виявлено тіла двох підлітків – 10 та 14 років. На місце події виїхали слідчо–оперативна група Луцького відділення поліції, рятувальники та керівництво Луцького відділення поліції. Під час проведення огляду місця події встановлено, що діти тут прогулювались. Близько 18-ї години молодший хлопчик упав у частково заповнену водою яму. 14-річний брат кинувся на порятунок. Обоє загинули. Попереднім висновком судово-медичної експертизи встановлено, що смерть дітей наступила внаслідок утоплення. При поверхневому огляді трупів ознак насильницької смерті не виявлено. Триває розслідування, в ході якого буде з’ясовано всі обставини цього трагічного інциденту.

Станіслав Гордійчук.

Андрій Шевчук.

Ось таку офіційну інформацію надав вчора сектор комунікації поліції Волинської області. А за цими рядками – трагедія, яку важко передати словами. Вчора печаллю були оповиті і село Мартинівка, де жили Станіслав та Андрій, і Городище, де вони вчилися у місцевій школі, й Озеряни, де їх похоронили.

Храм в селі Озеряни не міг вмістити всіх, коли відспівували братів.

 

Відспівували покійників у храмі села Озеряни, який не міг вмістити всіх, хто прийшов попрощатися з дітьми, життя яких так рано обірвалось.

Відспівували покійників у храмі села Озеряни, який не міг вмістити всіх, хто прийшов попрощатися з дітьми, життя яких так рано обірвалось. Неподалік від домовин бачу двох юнаків, у руках яких портрети Станіслава та Андрія. Один із них – Сергій Денисюк, який навчався разом з Андрієм у 8-му класі, розповів:
– Того вечора, я, мій молодший брат Анатолій і Андрій зі Станіславом були разом на прогулянці. Вже збиралися додому, але Андрій сказав: «Давай підемо петарди стрільнемо». Молодших відправляли додому, але Стас не послухався і побіг за нами. Андрій його ще попередив: «Не йди, тут десь яма є». Стас відповів, що знає про яму. Він і провалився першим…
А далі було найпечальніше. Андрій сів на край пожежного «колодязя» і спустив ноги, щоб брат міг вчепитися. Однокласник Сергій Денисюк ще за руку його тримав, але рука вислизнула і він теж упав.
– Вже потім прибігли дорослі з ферми, – каже, пригадуючи страшні миті, Сергій. – Я сказав їм, що сталася біда, що треба шукати драбину і спускатися в яму. Але мужики мене просто прогнали звідти. Ми тоді пішли кликати людей на допомогу.
Згодом на місці події працювали рятувальники Державної пожежно–рятувальної частини № 2 міста Луцька та чергового відділення аварійно–рятувального загону спецпризначення. Вони і витягли мертві тіла Станіслава та Андрія.
На сільському кладовищі в Озерянах похоронили братів. Як наречені, з білими весільними квітками на грудях лежали вони у домовинах. А ті, хто проводжав їх в останню путь, скуштували короваю – святого хліба, який би мали колись розділити на їхньому весіллі.

Ось той злощасний пожежний «колодязь».

Учора на «колодязі» вже лежала важка металева саморобна кришка...

Повертаючись з Озерян через село Мартинівку, ми зупинилися біля ферми, де сталася трагедія. Чоловік, який назвався Анатолієм, нам і показав ту яму, де втопилися хлопці. Десь близько 7-ї години вечора, як він розповів, до нього додому прибігла завфермою і сказала, що діти потопились і треба воду відкачати з ями. За словами пана Анатолія, цей пожежний водозабір був облаштований ще тоді, як за Союзу будували ферму. Ясно, що колись він був закритий люком, який, певно, пішов на металобрухт.

Вчора на пожежному «колодязі» вже лежала важка металева саморобна кришка. На жаль, два юні життя не повернути. Тільки рукавиці і шарфик на снігу (може, Андрієві, який узявся рятувати брата) – як гіркий докір людській безпечності.

Рукавиці і шарфик на місці трагедії.

Фото Катерини ЗУБЧУК.