Аби взяти Ярого, енкаведисти підсунули йому снодійне

Сергій НАУМУК

Ліквідацію боївки провідника Ковельської округи ОУН Василя Сементуха на псевдо Ярий дослідники наводять як класичну операцію енкаведистів. Почнемо з того, що Сементух був досвідченим підпільником. Уродженець хутора Печище поблизу села Облапи Ковельського району, з початку 1946 року він був провідником Камінь–Каширського надрайонного проводу ОУН, потім референтом СБ Ковельського окружного проводу, з осені 1948–го — провідником Ковельського окружного проводу ОУН. Саме Ярий організовував пропагандистський рейд у Литву в 1950 році.

Провідник Ковельської округи пустив собі кулю в лоб, аби не здатися.

Проте підпільники таки прокололися.

Треба сказати, що їхня помилка була настільки невелика, що її могла помітити хіба всепроникна машина НКВД. Боївка розміщувалася у Буцині нині Старовижівського району. Розташоване над рухливою трасою Ковель – Брест, з міцними традиціями підтримки національно-визвольного руху село було ідеальним місцем. Та й криївка була у надійних людей.

Василь Сементух (сидить) та Олександр Карпук.

Проте енкаведисти звернули увагу на одну зовні невинну обставину. Син–школяр сторожа МТС Миколи Лабнюка часто брав у сільській бібліотеці чимало книжок. Притому його батьки були малограмотні, а сам хлопчина навряд чи міг стільки прочитати. Наразі не вдавалося натрапити на інформацію, чи про це донесла бібліотекарка, чи НКВД якось інакше дізналося. Але за Лабнюками стали уважно стежити. З’ясували, що господиня часто їздила у Ковель за покупками, хоча сім’я не мала для цього статків. Сторожа взяли просто на роботі і переконали співпрацювати з органами.

Потім тіла повстанців повезли в село для опізнання. Бій у Буцині був останнім актом опору на Старовижівщині.

Надвечір 17 січня 1954 року до Лабнюків зайшли повечеряти мешканці криївки: Василь Сементух (Ярий), Степан Бабаліцький (Ярема), Олександр Карпук (Кравченко) і Віра Королюк (Христя). Господар пригостив їх кашею, в яку додав спецпрепарат. Упівці заснули. Христя, в якої болів шлунок, не вечеряла, тож не заснула. Вона запідозрила недобре, але поки будила товаришів, дім оточили трьома колами.
Бій не вщухав до ранку. Будівля загорілася. Під прикриттям диму чоловіки вискочили надвір. Один одразу загинув. Христя з кулеметом вилізла на горище палаючої хати і звідти стріляла, щоб решта могли відійти. Так і загинула у вогні. Двоє повстанців намагалися прорватися до лісу. Одного застрелили, а Ярого хотіли взяти живим. Він майже добіг до лісу, коли його поранили в ноги. Провідник Ковельської округи пустив собі кулю в лоб, аби не здатися.
Потім тіла повстанців повезли в село для опізнання. Бій у Буцині був останнім актом опору на Старовижівщині.

Інші цікаві факти про 17 січня – у нашій рубриці «Доброго дня вам, люди!» – http://volyn.com.ua/category/1963-dobrogo-dnya-vam-lyudi .