Хай сниться планеті надія — голубкою миру

Микола ЯРМОЛЮК,
радник Посольства України
у Республіці Польща

Антологія видана наприкінці 2016 року в Любуському воєводстві на заході Польщі. Цієї надзвичайно цікавої й важливої книжки не було б, якби не щедрість органів місцевого самоврядування Любуського воєводства — з міст Сулехів і Зелена Гура. До видання також долучилися викладачі Зеленогурського університету та приватні меценати, а також Посольство України в Республіці Польща та Почесне консульство України в Зеленій Гурі.

Кожен автор представлений одним віршем мовою оригіналу та в перекладі польською й англійською мовами.

Укладачі цього томика поезії, де кожна сторінка — то щира молитва за мир і спокій на планеті, — Александра Солтисяк і Конрад Сутарський, запросили до участі 60 поетів із Бельгії, Франції, Італії, Македонії, Болгарії, Сербії, Чорногорії, Словаччини, України, Польщі, всього з 23 країн. Ця оригінальна культурна мозаїка європейських творців, які репрезентують різні поетичні школи, напрямки, майстерність і життєвий досвід, об’єднана спільною ідеєю загальнолюдського примирення.
Кожен автор представлений одним віршем мовою оригіналу та в перекладі польською й англійською мовами. Українських поетес польською переклали професор-україніст Василь Назарук із Варшави та викладачка української мови із Зеленої Гури Стефанія Яворницька. Вірш Валентини Штинько англійською переклав поет Юрій Романчук із Києва.
Поетичне розмаїття авторів різних генерацій і культурних традицій пронизане власним баченням передачі картини світу, намаганням підкреслити якийсь її фрагмент, винести на перший план особливі, особистісні риси і враження.
У творах авторів Балканського півострова — відлуння недавніх воєнних конфліктів, досвід, набутий у той грізний час. Українські ж авторки зосереджують своє поетичне слово довкола війни, яка триває на Сході України. Оксана Лозова пише про те, що «посмутніли домівки наші,/ бо пішли на війну найкращі». Світлана Костюк метафорично оплакує полеглих: «… і плачуть янголята безборонні/ хоч сліз нема/ і слів/ уже/ нема…» Любов Бенедишин вірить, що планеті насниться надія як голубка миру і її пір’їну «впіймає в долоню Господь», а у Валентини Штинько «Над Україною горить вогонь прийдешній»… У кожному вірші відчувається велика віра у перемогу, в торжество добра і людяності, яких так спрагла наша планета.
Поети не мовчать. Їхні душі — надчутливі радари, їхні слова знаходять відгук у кожному серці, вони будять свідомість світу. Це прекрасно доводить поетична антологія «Зеленіє дерево миру».
Варшава — Володимир-Волинський.

Від редакції: Бандероль із книгами, надіслана з Польщі, на жаль, трішки припізнилася. Світлана Костюк так і не встигла потримати антологію в руках, порадіти своєму черговому літературному здобутку. Світла їй пам'ять. А рядки, написані небайдужим серцем, житимуть у таких же небайдужих душах.

Засмучена Марія на іконці
сльоза пекуча скрапує з повіки
і плине світ маленький і великий
як іграшка в космічній оболонці
а ми в своїх бажаннях ще й смішні
натхненні то піснями то боями
заблудлі на шляху до ТОЇ БРАМИ
поживу підкидаємо війні…
десь мрія нерозпізнана німа
схиляється у гречному поклоні
і плачуть янголята безборонні
хоч сліз нема
і слів
уже
нема…
Світлана КОСТЮК.

• * *
  Поезія Валентини ШТИНЬКО зі збірки «Зеленіє дерево миру»


• 
  Що буде зі світом
  Горить в тобі вогонь
  прийдешній,
  Освітлюючи шлях
  між вересом і горицвітом.
  Що буде з нами?
  Що буде зі світом,
  Коли ми такі нетутешні,
  Такі тимчасові, минущі,
  як вітер у пущі.
  Наче відлуння грому
  серед небес огрому,
  Як помах крила чаїного,
  над Україною
  горить
  вогонь
  прийдешній…