Кому вигідні «бурштинові війни»?

Яна ЗІНКЕВИЧ,
медик-волонтер батальйону «Госпітальєри»
(м. Дніпро):
— Звичайно, до нелегального видобутку бурштину всі ланки причетні. Не думаю, що високого рівня – Президент чи міністр, але на місцевому рівні практично всі: регіональні чиновники, відділення СБУ, поліції. Навіть якщо і не напряму видобувають чи покривають, то цю проблему замовчують. А замовчування – це вже співпраця. Думаю, проблема нескоро вирішиться. Суттєві зміни відбуваються протягом десятиліть. Поки в нас не зміниться менталітет, система цінностей, не притихне вивезення зброї нелегальної (її дуже багато) – нічого не зміниться. Починати треба з боротьби з корупцією і суворого покарання за це.

Володимир БОНДАР,
депутат Волинської обласної ради (м. Луцьк):

Бурштинові війни показали відсутність політичної волі, щоб держава взяла це питання під власний контроль. Шукайте, кому вигідна така ситуація, – і знатимете, хто винен.

— При кожній проблемі замість прописувати правила ми намагаємося шукати винних. Як правило, починаємо з Трампа, а закінчуємо місцевими людьми. Проблему вирішити можна дотриманням законодавства, хоч впровадження чітких і зрозумілих правил не всім подобається, і деякі структури на цьому ринку хочуть повернутися до «безпредєлу» і тотального незаконного видобутку. Днями вийшла постанова уряду, яка частково регламентує поводження з бурштином в частині рекультивації земель, пошкоджених нелегалами. Держава поставила умову: кожен, хто копає, за собою має залишати ліс, що росте, а не місячні пейзажі. Сьогодні визначені державні структури, які мають дозвіл на видобуток бурштину, інші можуть з ними укладати договір, усе повинно бути офіційно. При цьому вони мають вкладати кошти у справу і змиритися з тим, що це вже не будуть надзвичайні заробітки.

Володимир ГУНЧИК,
голова Волинської обласної державної адміністрації (м. Луцьк):
— Звісно, можна було б винуватити і Путіна, і Трампа, але… Вина – на посадовцях. А місцева влада тут ні до чого. Проблема у тому, що це питання, попри його гостроту, не врегульоване у законодавчому полі. Вихід один – ухвалити відповідні закони й підзаконні акти. Думаю, народним депутатам, зокрема й народним обранцям від Волині, слід активніше попрацювати в цьому напрямку.

В'ячеслав ХІЛЬЧИШИН,
доброволець батальйону «Айдар» із позивним Лось
(м. Сарни):
— На моє переконання, в тому, що нині відбувається у бурштинових районах Полісся, винна чинна влада. Давно потрібно було прийняти відповідні закони, які б регламентували та легалізували видобуток сонячного каменю та рекультивацію земель. Знаю людей, котрі копають бурштин, вони хочуть працювати законно, платити всі податки, на які ремонтуватимуть дороги, будуватимуть школи, садочки та лікарні. Але чомусь гальмується ухвалення таких законів.

Василь ЯНІЦЬКИЙ,
народний депутат України (м. Київ):
— У цій ситуації винна державна влада, в першу чергу – правоохоронні органи. Для вирішення проблеми потрібні тільки політична воля і прийняття нормативних документів. Тоді розпочнеться легальний видобуток бурштину та сплата всіх податків – жителі цих районів давно вимагають ухвалення такого закону. Адже тоді надходитимуть чималі кошти до місцевих бюджетів і відповідно краще стануть жити місцеві громади.

Ігор МУКОВОЗ,
екс-начальник Луцького міськвідділу УМВС (м. Луцьк):
— Останнім часом спостерігаємо небезпечну тенденцію, про яку я говорив ще рік тому: держава втрачає монополію на силу. Правоохоронна система стає малоефективною. Винуватити якусь одну структуру в цій ситуації було б неправильно. Звісно, з бурштиновою мафією найбільше повинна боротися поліція. Проте є провина різних структур. У Макаревича є гарні слова: «Думали, что мчимся на коне, а сами просто бегали по кругу». Вони вдало характеризують ситуацію: забігаємо на десяте коло, озвучуємо ті самі проблеми, але не вирішуємо їх. Бо в нас багато теоретиків і мало практиків. Кожен повинен займатися своєю справою. Треба перестати кивати один на одного: депутати на поліцію, поліція — на прокурорів і суддів.

Володимир МЕЛЬНИКОВИЧ,
екс-начальник управління СБУ
у Волинській області
(м. Луцьк):
— Винні ті, хто задіяв несистемну реформу правоохоронної системи. А хто її придумав? Відомі й автори, і виконавці. Перебудова будь–якого елемента системи в період кризи тільки посилює кризу. Реформа дає збій. Бурштинові війни показали відсутність політичної волі, щоб держава взяла це питання під власний контроль. Шукайте, кому вигідна така ситуація, – і знатимете, хто винен.

Андрій ТУРАК,
керівник ПОСП імені Шевченка (с. Угринів Горохівського району):
— Винен той, хто зацікавлений, щоб ця мафія жила. А хто зацікавлений? Той, хто має можливість впливати на неї, – влада. Я не ділю, що винна тільки верхівка, а низи нічого не знають. Починаючи від місцевого самоврядування і закінчуючи Президентом України. Хотіли б – навели б порядок. От ми з колегами в обласній раді хочемо вплинути на ситуацію, але є величезний супротив. І закону нема, і на місцях не дають нічого робити. Тільки Волинь пішла шляхом вирішення проблеми на місцевому рівні. Сподіваємося, нам це вдасться. Верхи цього не зроблять, бо вони з цього живуть.

Андрій ЛИНДЮК,
голова Маневицької районної державної адміністрації
(смт Маневичі):
— Що стосується Волині та Маневицького району, то в нас ніяка бурштинова мафія не процвітає. Від самого початку в області вдалося взяти ситуацію під контроль. Кожен може в цьому переконатися. Поліція затримує копачів. Події в інших районах я не можу коментувати, бо не знаю достеменно, що там відбувається. Вирішувати проблему потрібно на законодавчому рівні, але видобуток бурштину повинна контролювати держава.

Володимир КАРПУК,
депутат Верховної Ради України V та VI скликань (м. Луцьк):
— У ситуації, що склалася, винні Президент, правоохоронні органи, місцеві адміністрації і жителі бурштинових територій. Це тягнулося роками. Ріст злочинності, безвідповідальність породили агресію з боку людей. І все це – ознаки безсилля влади на всіх рівнях. Адже законопроекти щодо видобування янтарю подавалися на розгляд Верховної Ради ще в 5–му і 6–му скликаннях, але комусь вигідно, щоб панувало беззаконня, сліди якого ведуть до очільників правоохоронних органів, які це покривають. Не можна налагодити переправлення через кордон великих партій каміння без покровительства на вищому рівні. Тому ці речі ще будуть існувати, аж поки проблему не вирішать законодавчо.

Володимир БЛАЖЕНЧУК,
голова Волинського облвиконкому (1990–1992 рр.)
(м. Луцьк):
— Усе в руках влади. Центральної влади. І всі порухи облдержадміністрації чи обласної ради нічого не дадуть, якщо не буде рішучої команди з Києва. А те, що повідомляють про затримання 20 чи 50 кілограмів бурштину, – це дрібнота, аби тільки показати роботу.

Дмитро БОНДАР,
журналіст видання «Четверта влада» (м. Рівне):
— Конфлікти в бурштинових районах виникають періодично як мінімум з 2014 року. Нелегальний промисел та гроші від нього приваблюють у регіон криміналітет. Відсутність регуляції старательської діяльності дає змогу працювати лише поза законом, тому місцеві так і роблять. Безперечно, винні і нардепи, і Президент, які фактично нічого не роблять для розв’язання проблеми, хоча це їхні повноваження та в площині їхніх можливостей. Поліція тут також відіграє немалу роль, адже очолюють її на місцях особливі люди, які пройшли або уникли атестації та мають вплив.

В'ячеслав СУДИМА,
заслужений працівник культури України (с. Рокині Луцького району):
— Влада повинна була узаконити видобуток бурштину, щоб люди йшли, як на роботу, а не на злочин, від цього держава отримала б податки. Потрібно загородити територію, де ведуться роботи, зробити пропускну систему, контроль, а після закінчення робіт – рекультивувати місцевість, засадити деревами. Депутати мали б цей законопроект давно прийняти. А перед законом – усі рівні, чи це проста людина, чи Президент.

Ірина КОНСТАНКЕВИЧ,
народний депутат України (м. Луцьк):
— З прикрістю мушу констатувати, що складається, як у відомому вислові: порятунок тих, хто тоне, – у їхніх руках. Виходить, що владі дуже вигідно, щоб це питання так і лишалося неврегульованим на законодавчому рівні, щоб стихійно захоплювалися території, злочинно добувалося сонячне каміння, гинули люди (5 — за останній тиждень, як на війні), всихали ліси і ріки, нищилася екологія. І мільярди осідали в кишенях людей, які монополізували видобуток бурштину. Майже два роки, як у Раді зареєстровані законопроекти, що мають на меті врегулювати процес видобутку бурштину. Але вони навіть не обговорювалися. Андрій Парубій пояснює, що немає голосів. Тому це питання до парламентської більшості, БПП і «Народного фронту»: чому вони не хочуть голосувати, де їхні голоси? «УКРОП» запропонував свій варіант вирішення питання на Волині, створив комунальне підприємство «Волиньприродресурс», яке буде ці питання цивілізовано регулювати, і кошти йтимуть у сільський, районний та обласний бюджети. Ми неодноразово порушували питання й рекультивації понищених лісів. Але віз і досі там….. Бурштиновий клондайк по-українськи – це результат бездіяльності і безпорадності нашої влади.

Сергій ШАРАЄВСЬКИЙ,
громадський активіст, волонтер, режисер суспільно-політичного ток-шоу «Протилежний погляд» (м. Луцьк):
— Думаю, після Майдану, коли стара влада здала свої позиції, відбувся перерозподіл сфер впливу. Жодна мафія і жоден бандит не має шансу, коли не опирається на певних осіб у владі чи силових структурах. Те, що бурштин знову копають, може лише свідчити про «оновлення даху». Значить, криміналітет зумів отримати гарантії. На якому рівні, сказати не можу, бо не володію інформацією. Але те, що бурштинова проблема не вирішена і знову криміналізована, то це факт. Значить, є певний «дах».
Мабуть, вирішувати проблему треба на всіх рівнях водночас. «Знизу вгору» його точно не вирішити. Президент майже два роки тому зобов'язувався за два тижні розв'язати ситуацію, але слова не дотримав. Відповідно це паралізує всі намагання вирішити бурштинову проблему по всій вертикалі влади. Ні силовики, ні лінія ОДА без вказівки гаранта діяти не будуть. Вважаю, що незрозумілу позицію (а можливо, навпаки, надто зрозумілу) займають парламентарії. Відповідні закони не прийняті, бази для легалізації промислу немає. Всі намагання вирішити питання на місцевому рівні будуть просто знівельовані, бо люди надто заангажовані. Тому варто порушувати проблему бурштину в інформаційному просторі, щоб про неї знову почали говорити і думати нагорі. Хоча мало віриться, що хтось захоче поступитися золотою жилою заради суспільних інтересів.

Алла САДОВНИК,
журналістка газети «Рівне Вечірнє»
(м. Рівне):
— Розділяти законодавчу, виконавчу гілки влади і силовиків у цій ситуації я б не стала. Вина у тому, що відбувається на Поліссі, лежить практично на всіх, а не виключно на місцевій владі. Якби було бажання у Президента, уряду чи народних депутатів зупинити незаконний видобуток, країна ще два роки тому мала б закон про видобування янтарю старательським методом, бурштинову біржу і врегульоване оподаткування. Але якщо підходити з філософської точки зору, то безпосередня провина лежить на кожному виборцеві.

Сергій МЕРЧУК,
керівник управління патрульної поліції Рівного
(м. Рівне):
— Це спільна відповідальність і спільний біль як представників влади, так і народу. Прикро, що нищиться природа. Утім, люди все одно копатимуть бурштин, бо шукають джерел заробітку. Скільки би поліцейських, спецпризначенців не охороняло ліси, це не вирішить ситуації. Видобуток бурштину має бути врегульований законодавчо.

Бліц підготували Ярослава ТИМОЩУК, Лариса ЗАНЮК, Сергій НАУМУК, Костянтин ГАРБАРЧУК,
Мирослава КОЗЮПА.