У Зимному на кожнім подвір’ї когут співає

Тетяна АДАМОВИЧ

Вочевидь, отой-таки східний гороскоп вплинув на життя Лариси Кривенчук, котра народилась у рік Півня, бо вона любить доглядати птицю. Та ще пам’ятає: на батьківськім подвір’ї завжди ходило чимало зозулястих чубарочок і півнів, й вона малим дівчам потайки від матусі їх підгодовувала — зерна їм сипне й водиці наллє.
Коли Лариса вийшла заміж, то з чоловіком Валерієм Володимировичем узялися господарювати самостійно й розвели ще більше індиків, качок, гусей, качкогусей (мускусних качок) та курей іспанської породи. Крім птиці, тримали коней, по троє корів і телят, кілька свиней — годували для себе та на базар везли, бо тоді якраз будувались. Енергійна і непосидюча молодиця давала лад удома й на роботі (трудилася зоотехніком у колгоспі імені Ватутіна, а згодом — у спілці «Зимнівська», днювала і ночувала біля корів, і нині має понад два десятки літ зоотехнічного стажу).

— Щоб кури добре набирали вагу і неслися, треба урізноманітнювати корми: окрім зерна, давати картоплю і буряки, крейду, сипати пісок, — радить господиня. — Не забувайте про вітаміни з ветаптеки.

Лариса Оксентіївна пригадує, як уночі бігала до телят, бо ті то слабіли, то корови телилися. Чоловік ніколи не дорікнув, що, може, надто вже вона переймалася колективним господарством, а навпаки, і сам старався допомогти на фермі, більшу частину домашньої роботи брав на свої плечі. І нині, хоч обоє вже на пенсії, ділять роботу навпіл, а глава родини, як колись у молодості, допомагає дружині й прислухається до порад. А турбують її не тільки домашні клопоти, а й громадські справи.
Свого часу односельці обирали жінку депутатом сільської і районної рад. То завдяки Ларисі Кривенчук, яку підтримала більшість, не «приписалася» у селі вишка мобільного зв’язку. Хоче вона, аби на Монастирській вулиці проклали тротуар, бо діти до школи йдуть асфальтованою дорогою, а на ній, каже, автівки ганяють із шаленою швидкістю і жодних знаків обмеження не поставлено. Турбує її благоустрій у селі, що деякі обійстя заростають бур’янами, бо там уже нема кому порядкувати. А ті хащі громадою скосити б і навести лад.
Разом із батьками у спільному будинку живе донька Рая з чоловіком, у сусідній хаті мешкає донька Валентина. Усі троє внуків — Владислав, Оля і Діма, — як каже бабуся, виросли біля неї. А Кривенчуки–старші тішаться, що доньки поряд й усі гуртом хазяйнують, допомагають одне одному і сіяти, і садити, й урожай збирати. На півтора гектарах вирощують зернові, кормові буряки, садять картоплю, городину.
За птаством більше пильнує бабуся. З року в рік, аби мати власних пташенят, садить на яйця індичок, а ось качкогусей купує на базарі й вигодовують до семи кілограмів. Кілька років тому придбали курей іспанської породи — їх привозять із Закарпаття й вони швидко ростуть: куплених у березні вже у липні можна різати.
— Аби птиця добре набирала вагу і неслася, треба урізноманітнювати корми: окрім зерна, давати картоплю і буряки, крейду, сипати пісок, — радить Лариса Оксентіївна. — Не забувайте про вітаміни з ветаптеки, купуйте препарат «Несучка», взимку напувайте лише теплою водою, а підлогу в курнику застеляйте соломою або сіном — щоб було сухо й у птиці лапи не мерзли.
Коли за святковим столом збирається дружна родина, то тут уже верховодять доньки. Вони, як мовиться, напечуть і наварять, але й до матусиних порад прислухаються. Й обов’язково на стіл подають печену домашню птицю. Рецепт її приготування не складний: обпатрану індичку чи качку на добу замочують у маринаді з сіллю, згодом трохи натирають перцем (можна з часником), змащують майонезом, середину фарширують кашею з чорносливом або грибами чи начиняють яблуками, можна й капустою, кладуть у харчовий рукав і печуть півтори години. А з півня смачний холодець варять.
У травні Лариса Кривенчук святкуватиме ювілей — 60-річчя. Чого найбільше прагне у своїм «півнячім» році? Каже, що найперше проситиме здоров’я для найрідніших і миру для України.