Уміли захищати рідну землю, а тепер хочуть на ній працювати

Сергій БОЯРЧУК

Не секрет, що сьогодні невелика кількість учасників АТО отримали землю для ведення господарства. Та навіть ті, хто вже має свої два гектари, не визначилися, що ж із ними робити. Дещо допомогти їм у цьому вирішив благодійний фонд «Вектор соціальної ініціативи» (БО БФ «ВСІ»), який з допомогою Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку та інтеграційного центру «Замлиння» організував п’ятиденне навчання. До участі запросили 20 атовців з майже усієї Волинської області, котрі вже мають певний досвід в агробізнесі або ж планують ним займатися.
— Провести форум ми планували давно, — ділиться Наталія Чуль, представник фонду, — але все відкладали. Вирішили зробити це взимку, коли в аграріїв спокійніша пора. Адже серед спікерів не тільки керівники успішних підприємств Волині та України, а й гості із Польщі.
З поляками учасники мали можливість спілкуватися два дні: в суботу — про європейський досвід ведення сільського господарства, застосування сучасних технологій, залучення інвестицій, а в неділю під час круглого столу мова йшла про можливості експорту української продукції.

Знаю, що буде нелегко, але ми звикли долати труднощі, тим більше, що роботи не боїмося. Тому вірю в майбутній успіх, але будь-яка допомога не завадила б.

І хоч для більшості із присутніх такі перспективи здалися примарними, проте дехто з них уже зараз має хороші результати своєї діяльності та залучення іноземних інвестицій, а отже, вірить у подальший успіх.
— Тут у нас зібралися учасники АТО, котрі воювали за рідну землю, — говорить Сергій Мельничук з Іваничівського району, — а такі програми допомагають нам навчитися сучасним методам господарювання, раціональному використанню кожного клаптика своєї земельної ділянки та відчути себе справжнім господарем. Я працюю в сільському господарстві чотири роки, але про ведення агробізнесу як такого не задумувався. Тепер помізкую над цим питанням, тим більше, що подібне навчання, як запевняють організатори, не останнє, а підтримку яку-не-яку нам також обіцяють.
А ось житель Нововолинська Олег Решетило й сам може передавати досвід колегам, оскільки разом із однодумцями створили сільськогосподарський кооператив і пробують уже працювати:
— Спочатку з’явилася ідея, потім однодумці, з якими взялися втілювати свої задуми. Допомогли добрі люди, розповіли, що на створення кооперативу можна отримати грант. Підказали, куди звернутися. В результаті ми отримали чималі кошти на початкову діяльність. За них побудували теплицю, закупили трактор, належний інвентар та посадковий матеріал. Тепер чекаємо весни, щоб приступити до роботи та отримати перші прибутки. Знаю, що буде нелегко, але ми звикли долати труднощі, тим більше, що роботи не боїмося. Тому вірю в майбутній успіх, але будь-яка допомога не завадила б.
— Хочеться, щоб усі учасники форуму успішно знайшли своє місце в агробізнесі, започаткували власну справу, та якщо це вдасться хоча б половині, ми будемо дуже задоволені, — продовжує Наталія Чуль. — Це процес нелегкий, тому наш фонд й надалі буде допомагати хлопцям. У нас заплановано ще декілька етапів подібного навчання, а на завершення ми організуємо виїзд до Польщі п’яти осіб з метою переймання досвіду роботи успішних польських аграріїв. Свою підтримку пообіцяли присутнім віце-консул Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку Марек Запур та голова Українського центру бізнесу у Варшаві Ян Маньковський.
Разом із тим хотілось би, щоб не тільки європейські інституції думали про підтримку аграріїв-початківців та вже діючих, а й рідна держава. А то, крім обіцянок, у тому числі й про виділення землі, якої не «виб’єш» подекуди, від неї нічого не дочекаєшся.
Так, у Любомльському районі протягом року фактично не надано жодної земельної ділянки для ведення сільського господарства.
— Уже декілька місяців ми не можемо добитися виділення ділянки в цілісному комплексі поблизу Любомля, — розповідає Олександр Лисенко, голова спілки ветеранів АТО Любомльщини. — Ми домагаємося, щоб наділи отримали декілька хлопців на площі, скажімо, 10 га. Однак кожного разу сільський голова, а це землі Бірківської сільради, знаходить масу причин для відмови.
Отож для любомльських атовців нині більш актуальним залишається питання одержання землі, а тоді, запевняють хлопці, із задоволенням братимуть участь у подібних форумах.