Була газета, а став... кошик

Як можна використати прочитану періодику? Здається, питання доволі просте і в кожного своя відповідь: загорнути кусень сала чи затулити вікно, в літню спеку — прогнати набридливу муху чи зробити віяло. Зрештою найчастіше так і буває. А ось жителька Рівненщини Ганна Дебела знайшла значно корисніше застосування друкованим виданням — виготовляє великодні кошики, оригінальні корзинки, вази, глечики, кашпо для квітів і навіть іграшкові ліжечка. Жінка пояснює, що таким чином дає друге дихання вчорашнім газетам, які стають корисними предметами чи окрасою інтер’єру і ще довго служать людям

Кость ГАРБАРЧУК

Батькові генита паперовий лебідь
У просторій домівці в усіх кімнатах виставлені різноманітні вироби господині. Аж не віриться, що вони зроблені зі старих паперових видань.
Розглядаючи їх, цікавлюся й дивуюся, звідкіля така майстерність та невтомне прагнення творити, де і в кого вчилася пані Ганна, яка зараз, щоб заробити страховий стаж, працює у Сарнах прибиральницею.

Спочатку з газети нарізує смужки шириною 8 –10 сантиметрів, які накручує на звичайну в’язальну спицю і робить паперові трубочки. Ці заготовки вона покриває різними будівельними фарбами або морилкою для деревини.

— Напевно, в 50 літ прокинулися в мені батькові гени: він був відомим в окрузі майстром лозоплетіння, — пояснює жінка. — Батька давно немає на цьому світі, але у нас вдома збереглися виготовлені його руками меблі: крісла, столи та етажерки. Моя мама та брат — самобутні художники. А для мене поштовхом стало те, що кілька років тому на День незалежності, будучи на виставці в Сарнах зі своїми в’язаними ляльками, побачила там оригінального паперового лебедя з газетних трубочок. Той птах мені так сподобався! Стала шукати інформацію, адже кортіло самій спробувати сплести щось подібне. У наш час головний учитель — інтернет, — усміхається вона. — В цій роботі потрібно лише бажання, а вміння та навички — справа наживна.
Вже понад два роки Ганна Дебела виготовляє вироби з газет і зі свого досвіду радить усім охочим: не бійтеся — і все вам вдасться. Майстриня–самоучка, що немає художньої освіти, показує свій перший виріб — паперову корзинку, яку сплела без дотримання технології, ще не вміючи правильно робити трубочки. Але не викидає її, а зберігає, бо це ж як перша любов.

Працює до 3–ї години ночі
За словами пані Ганни, сам процес потребує чимало часу та терпіння. Адже спочатку з газети нарізує смужки шириною 8 –10 сантиметрів, які накручує на звичайну в’язальну спицю і робить паперові трубочки. Ці заготовки вона покриває різними будівельними фарбами або морилкою для деревини. Залежно від того, яким має бути виріб. Із одного газетного розвороту виходить лише 5 таких трубочок. Слухаючи нашу розмову, її чоловік Василь Дебелий зауважує, що спочатку перечитує всі видання, а тоді віддає дружині. За словами господині, найкращий матеріал для цієї роботи — саме газета, журнальний папір більш щільний, тому рветься, і його важко фарбувати.
При мені майстриня взялася плести круглого кошика. Не встигав стежити за її вправними руками. Це настільки азартне й цікаве заняття, додає вона, що частенько засиджується до 3–ї години ночі. Звичайно, є свої тонкощі та особливості, якими Ганна Дебела охоче ділиться з читачами нашої газети. Приміром, щоб готовий виріб набув певної форми й став міцним, то двічі покриває його клеєм ПВА та ретельно сушить.
Дизайн своїх оригінальних робіт вона придумує сама, тому вони існують в єдиному екземплярі і є неповторними. Серед найбільших виробів — чимала корзина для білизни. А маленьке ліжечко сплела для дворічної внучки Вікторії, яка любить гратися, коли гостює у бабусі Ганни. Свої роботи майстриня із села Люхча залюбки роздаровує родичам та друзям.