ЦІКАВІСТЬ
Олексій закохався в Ларису ще старшокласником. Дарував квіти, запрошував у кіно. І квіти, і запрошення приймалися неохоче – і невдовзі уся школа знала, що до дівчини на вихідні приїздить красень Максим (у цьому ж селі жила його бабуся). Олексій виглядав хирляком на тлі атлетичного хлопця, тому Максимові дісталася взаємність дівчини, а Олексію – ревнощі
Sandra OLEK
Але, на щастя хлопця, одного разу дівчина стрімко підбігла до нього, впала на груди і, ридаючи, повідомила, що всі ці роки кохала тільки його одного, бо він найкращий у світі. А Максим просто засліпив її вродою, та що краса без душі – вона не стане пов’язувати з ним свою долю, хоч той і наполягає на цьому (у селі таки подейкували про весілля Лариси й Максима). Насправді ж Максим вибрав її подругу Дарину, яка зацікавилася ним після Ларисиних вихвалянь і легко його звабила.
Олексій не тямив себе від щастя – з ним була дівчина його мрії, а те, що ця мрія для когось була дійсністю, здавалося, його зовсім не обходило. Обранець – він. Під вечір пальчик коханої прикрашав перстень з діамантом.
Життя в ліжку. Я ж не паралітик. І не Казанова. Хочу сім’ю, хочу розуміння.
Дарину ж і Максима гріло тільки «ліжкове» почуття. Нічого спільного у них більше не було. «Ну що? Не вкради – необкрадена будеш», – без особливої зловтіхи, просто констатуючи факт, частенько думала Лариса. Вона вже не мала підстав зловтішатися – у неї підростав син. У клопотах минуло п'ять років. Догляд за дитиною зробив її такою щасливою, що Лариса й не помічала, як змінюється поведінка Олексія стосовно неї. Він став дратівливим. Жінка приймала це як належне, думаючи, що чоловік просто сердиться, що вона більше любові віддає синові.
Та через деякий час Олексій почав шукати привід, щоб не ночувати вдома, і тоді Лариса занепокоїлася, хоч і не подала вигляду. Подумала: перебіситься чоловік і по
всьому – не дуже люблячи, не дуже ревнувала.
Якось, повернувшись із сином з прогулянки, зайшовши до хати, почула смачний запах смаженої картоплі. «Невже це Олексій вперше за стільки років вирішив її пригостити власноруч приготовленою картоплею?» Переступила поріг кухні і остовпіла: біля плити стояла Дарина, за столом сидів Олексій.
— Що ти тут робиш? – передчуваючи недобре, але не бажаючи вірити і майже не чуючи свого голосу, як і багато років тому у схожій ситуації, спитала Лариса.
Дарина зухвало і зверхньо кинула на жінку переможний погляд і повільно, смакуючи кожне болюче слово, обсмоктуючи його, як льодяника, сказала:
— А що ти тут ще робиш? Хіба не бачиш – ми з Олексієм кохаємо одне одного. Отож, будь ласка, збирай бебехи, забирай свого шмаркача – і геть звідси. Я тепер господиня в цій хаті.
Тільки зараз Лариса зауважила, що за столом сидить і дочка Дарини, Раїса, ровесниця Тимка. Сльози заважали говорити. Вона ледь спромоглася глянути Олексієві в очі й запитати, чому він так вчинив.
— Через цікавість, люба. Я довго не міг зрозуміти, чому колись Максим надав перевагу не тобі, красуні, а цій нічим не примітній жінці. Тепер я його розумію… Пробачення не прошу – тебе ж не цікавило, що я стільки років безуспішно хотів бути з тобою. Отже, ніхто нікому нічого не винен.
— А дитина?
— Тимко буде забезпечений усім. Ти теж не матимеш відмови ні в чому: мати моєї дитини завжди буде жити в достатку.
Лариса оселилася в батьківській хаті. Раз на тиждень навідувався Олексій: приносив гроші, продукти, одяг, забирав сина з собою в місто, то порибалити, то до когось у гості. Кожен його прихід приносив жінці відчуття страху: саме сьогодні говоритиме про розлучення. Але той взагалі уникав спілкування з нею. Через два місяці чоловік став навідуватися двічі на тиждень, ще через місяць – майже щодня. А одного разу рвучко відчинив двері кімнати, в якій сиділа Лариса, не бажаючи бачити чоловіка, впав на коліна, попросив вибачити і забути.
— Люблю тебе і сина. Сам не знаю, що на мене найшло. Можливо, якесь невиправдане бажання помститися. Хоча в чому твоя провина? Ти любила іншого, це було всім зрозуміло, а мені ж нічого не обіцяла.
— А як же Дарина? – чомусь запитала. – Ти ж так захоплювався нею.
— Бачиш, доба надто велика для самого ліжка. А більше нічим Дарина не вміла її заповнити. Ні поговорити з нею, ні порадитися, ні кудись вийти. Життя в ліжку. Я ж не паралітик. І не Казанова. Хочу сім’ю, хочу розуміння.
Вона простила. І вже удвох вони займалися вихованням сина, а потім і двох доньок.
… Дізнавшись, що дочка Дарини подала документи до престижного столичного вузу, Лариса порадила чоловікові послати туди вчитися і Тимка. Раїса і її син стали студентами.
Коли почалося навчання і на вихідні Тимко приїхав додому, мати сказала:
— Ти б, синку, потоваришував з Раїсою.
— Навіщо? Вона негарна і така вредна.
— Навіщо? – Лариса
уявила ненависне обличчя Дарини і, загадково посміхнувшись, пояснила швидше не синові, а собі. – З цікавості, синочку, з цікавості.
