Бий своїх, щоб у Кремлі аплодували?

 Ігор ГОРДІЙЧУК,
Герой України, генерал–майор, ректор Київського військового ліцею імені Івана Богуна (м. Київ):
— Путін хапається за будь–яку соломинку. Адже новому американському президенту Трампу радники пояснили ситуацію й він зайняв чітку позицію — Росія анексувала Крим. Тому наш північний сусід та ворог робить ставку на створення хаосу і розкол України зсередини — внутрішніми силами, оскільки зовнішня агресія провалилася. Для цього використовуються такі політики, як Юлія Тимошенко. Потрібно визнати — вона має певну електоральну підтримку серед виборців. Тому тепер усі путінські гроші працюють на Тимошенко.

 Ірина КОНСТАНКЕВИЧ,
народний депутат України (м. Луцьк):
— Інвектива прем’єра Гройсмана на адресу Юлії Тимошенко вразила своєю театральністю і брутальністю. Це була, вочевидь, зроблена заздалегідь «заготовка». Чому конфлікт загострився саме зараз? Очевидно, вже призабулися попередні випади у бік лідерки «Батьківщини» та й зрештою роздратувала зареєстрована нею постанова про відставку Гройсмана. Та головне, на мою думку, інше: випробуваний хід політтехнологів — переключення уваги суспільства. Блокада на Сході дійсно дошкуляє владі і політично, й економічно. Вирішувати це питання конструктивно немає політичної волі Президента. Тому Юлія Володимирівна (і, зрештою, не лише вона) — якнайкращий об’єкт для цькування, допоки хтось збагачується на війні.

 Володимир ЦИБУЛЬСЬКИЙ,
генеральний директор АТ «SKF Україна» (м. Луцьк):
— Чому саме зараз? Причин бачу декілька. Перш за все, Гройсман найбільш вразливий у пік опалювального сезону, коли населення обурене високими тарифами. Хоча такі тарифи і ціни на газ, мабуть, були б незалежно від того, хто очолює уряд. Просто така ситуація. Друга причина — особиста ворожнеча двох політиків, я б навіть сказав — взаємна ненависть. Третя, на мою думку, полягає в тому, що Юлія Володимирівна має прем’єрські амбіції і вважає себе найбільш достойним кандидатом на цей пост.

 Володимир КАРПУК,
народний депутат України V та VI скликань (м. Луцьк):
— Син, тобто прем’єр Гройсман, до певного часу може не знати, хто є батьком корупції, — бо той може бути і позашлюбним, а от маму корупції він знає точно. Гройсман має вагомі аргументи. Свого часу ЄЕСУ Юлії Тимошенко контролювало 25% економіки України, це все здійснювалось під омофором Павла Лазаренка. Є факти, коли заступника міністра оборони Росії генерал–полковника Олійника засудили за корупцію, і ці його зв’язки були із фірмами Тимошенко.

Син, тобто прем’єр Гройсман, до певного часу може не знати, хто є батьком корупції, — бо той може бути і позашлюбним, а от маму корупції він знає точно.

Зараз іде боротьба корупціонерів — тих, які позбулися корита, з тими, які тимчасово перебувають біля нього. Корупція настільки пронизала суспільство, що часто ті, хто найбільше кричить про боротьбу з нею, насправді просто хочуть її очолити. У нас не можуть навести порядок із торгівлею лісом, незаконними вирубками, торгівлею вугіллям з ОРДЛО, бурштином… Без кришувань беззаконня на найвищому рівні всього цього не відбувалося б.

 Олег КІНДЕР,
міський голова Ковеля,
радник голови ВО «Батьківщина» з питань місцевого самоврядування (м. Ковель):
— У зв’язку з тим, що лідер партії зробила заяву від політичної сили про відставку Володимира Гройсмана з посади прем’єра, він не знайшов нічого кращого, як перейти на особистості і вдатися до персональних образ. На мою думку, це не рівень політика такого рангу. Зі свого боку я би запитав у пана прем’єра, а заодно й усіх мешканців країни, наскільки вони відчули економічне зростання за час його роботи, чи стало їм краще жити? Уряд Гройсмана довів людей до зубожіння. Тому я підтримую заяву Юлії Тимошенко про відставку глави Кабміну.

 Богдан БЕНЮК,
народний артист України, член ВО «Свобода» (м. Київ):
— Думаю, ні наближення весни, ні відхід зими на цих політиків у їхньому протистоянні не впливає. Бо між ними єднання ніколи не було. І паралель проводимо не до Верховної Ради, а до Адміністрації Президента. Бо насправді в нас не парламентсько–президентська форма правління, а президентська. Тільки гарант не хоче, як належить, виконувати свої обов’язки. А Юлія Тимошенко завжди говорить одне й те ж. Це той політик, якому вже давно треба зробити «па–па» і сказати «до побачення».

 Лариса БРЮХОВЕЦЬКА,
редактор журналу «Кіно–Театр» (м. Київ):
— Протистояння між цими двома політиками було завжди. Звісно, уряд не все робить вчасно, серед усього — невирішена справа із блокуванням залізниці на непідконтрольних територіях. Але поки що важко сказати, чи зумів би хтось вести країну, її господарство з такою впевненістю, як це робить Гройсман. І в такий складний час ініціювати його звільнення може тільки людина, яка сама хоче посісти крісло прем’єра. Та Юлія Ти­мошенко як політик себе не виправдала, а те, що вміє займатися популізмом, давно ні для кого не секрет.

 Віталій ЗАРЕМБА,
депутат обласної ради (с. Романів Луцького району):
— Мене зовсім не дивує це загострення. Не можу пригадати жодного випадку, коли б опозиціонерка Юлія Тимошенко у критичний для країни час зупинилася і не поглиблювала кризи. Звісно, тональність згаданої перепалки не робить честі ні одній, ні іншій стороні. Але те, що сутички відбуваються з ініціативи Тимошенко, очевидно. Водночас я не думаю, що вона претендує на крісло прем’єра. Швидше, має на меті інше — зокрема, дострокові вибори. Для цього й розхитує ситуацію, ллючи воду на млин наших прямих ворогів. Бореться не конкретно з Гройсманом, а деморалізує всю команду Президента.

 Володимир ФЕСЕНКО,
політолог, директор центру прикладних політичних досліджень «Пента» (м. Київ):
— Тут у кожної сторони є свої мотиви і міркування. У Володимира Гройсмана це емоційна відповідь на вимогу Юлії Тимошенко відставки уряду та критику його діяльності. Хоча сам прем’єр–міністр звітує про успіхи та зростання у країні. Та насправді лідера «Батьківщини» цікавить не Гройсман, а дочасні парламентські вибори. Домогтися їх вона хоче, спровокувавши парламентсько–урядову кризу. Це намагання і викликало таку перепалку між цими політиками: емоційну і риторичну. Але я відзначу, що до середини квітня діє мораторій на відставку Кабінету Міністрів, Верховна Рада не має підстав голосувати. Я не впевнений, що це можна зробити і після закінчення встановленого терміну. Це розуміють у команді Тимошенко, але вони граються у суто процедурні комбінації: хочуть анулювати постанову про призначення Володимира Гройсмана прем’єр–міністром. Хоча це треба вирішувати через суд, а не шляхом парламентського голосування.

 Анатолій ГРИЦЕНКО,
народний депутат України VІ і VІІ скликань (м. Київ):
— У тому, що робота уряду провальна, думаю, не сумнівається ніхто. Але формально–юридично до квітня чинною є конституційна заборона на відставку Кабміну — протягом року після прийняття його програми дій. А взаємні обвинувачення і конфлікти я не коментую.

 Валентин ЛЕУСЬ,
травник (селище Гоща Рівненської області):
— Мені здається, політики з великим азартом готуються до нових парламентських виборів. Тим більше, що частина засобів масової інформації пише про перше місце Юлії Тимошенко та її партії у рейтингах. Мені важко в таке повірити. Невже наш розумний та мудрий народ знову обере професійних злодіїв, які гарно виступають з парламентської трибуни та не перший рік дерибанять державу?

Бліц провели
Василь УЛІЦЬКИЙ, Лариса ЗАНЮК, Мирослава КОЗЮПА, Кость ГАРБАРЧУК, Тамара ТРОФИМЧУК.