Тепер священну книгу мусульман — коран — можна читати й українською

Віктор МАЗАНИЙ

—Мусульмани вважають, що неможливо перекласти Коран іншими мовами — можна лише піднести в іншій мовній інтерпретації його смисли. Але ви насмілилися, і зрештою комісія експертів «Центру імені Короля Фагда» у місті Медина, що в Саудівській Аравії, у 2012 році прийняла рішення оприлюднити вашу роботу — перший повний переклад Корану українською мовою — за рахунок державного фінансування. Чим зацікавила ваша праця цю поважну інституцію?

Я маю ксерокопії стародавніх праць, у яких згадується, наприклад, Волинь — звучить «Валінана» і трактується як земля, з якої брала витоки Київська Русь.

— По–перше, я переклав з оригіналу, з арабської мови, по–друге, ставив перед собою завдання виконати роботу так, щоб істинно відобразити дух Корану. Відтак українська версія відповідає доктринальним вимогам тлумачення священної книги мусульман. Центр імені Короля Фагда засвідчив, що переклад канонічний.
Коран українською був надрукований у Туреччині за сприяння управління у справах релігій Турецької Республіки. Вийшов і аудіодиск книги, де звучить голос Євгена Підгорного — професійного диктора й звукорежисера.
— У статті, опублікованій у журналі «Journal of Qur’anic Research and Studies» у Саудівській Аравії, я звернув увагу на вашу тезу про те, що українська мова має унікальні лінгвістичні можливості для відтворення смислів Корану. Хто ще наважувався скористатися саме такою її властивістю?
— Частковий переклад священної книги мусульман українською мовою здійснювали Ярема Полотнюк, Валерій Рибалкін. А започаткував таку працю сто років тому Олександр Лисенецький. Однак повного перекладу досі не було. Звичайно, я ознайомився і з багатьма зарубіжними виданнями.
У підході до перекладу священної книги мусульман є певна стратегія: відштовхуючись від того, що Коран, який ділиться на 114 сур та 6236 аятів (віршів), має характерні ознаки поетичного твору, деякі спеціалісти вважають, що його слід саме так інтерпретувати. Проте я відмовився йти цим шляхом. Насправді, якщо вникнути, то за формою це є поетична проза, а тому відповідно треба і відтворювати зміст. Але Коран — не художній твір, а джерело мусульманського вчення, тому його обов’язково доносити саме як сакральний текст у відповідній релігійній традиції.
— Очевидно, що тут недостатньо знання трансляційних відповідників — важливіше відчути дух мусульманської релігії, ментальність, оперувати скарбами народного досвіду, перлинами філософії Сходу…
— Отож–бо, саме з цих освітніх атрибутів я й починав. До цього привели наукові зацікавлення, адже, досліджуючи філософську думку ісламського світу, її вплив на західний цивілізаційний потенціал, почав вивчати арабську мову — спочатку самостійно, а потім під керівництвом відомих фахівців. Набуті знання дали змогу перекласти ті філософські трактати, які досі ніколи не перекладалися, зокрема хадіси (висловлювання пророка Мухаммада) — сорок два з них вийшли окремою невеличкою книжкою в Олександрії (Єгипет). Вони допомогли заглибитися в Коран. Результатом ґрунтовного вивчення цієї тематики стало також чимало статей і мої книги «Філософська думка Кримського Ханства» (Київ, 2016), «Іслам в Україні: історія і сучасність» (Вінниця, 2016), найновіша — «Велика Волинь і мусульманський Схід» (Рівне, 2016). Зараз працюю над художнім перекладом творів сучасних арабських письменників.
Хотів би представити співвітчизникам також древніх арабських філософів та мандрівників, котрі писали про Україну. Я маю ксерокопії стародавніх праць, у яких згадується, наприклад, Волинь — звучить «Валінана» і трактується як земля, з якої брала витоки Київська Русь. Так що у цьому загадковому світі мудрості є багато несподіваного…
— Коран і Біблія схожі?
— Коран відрізняється від Біблії і змістом, і формою. Коран алегоричний і сповнений символів. Але є спільність у підході до суті віри. Це проглядається в концепції монотеїзму, тобто єдинобожжя. Мусульманин — відданий Богу, релігія для нього — єдиний даний Богом закон. Християни та іудеї названі в Корані людьми Святого Письма. Це дуже характерний текст у плані заклику до толерантного співіснування людей різної віри і різних національностей. Коран гласить: «Ми створили вас чоловіками й жінками та зробили народами і племенами, щоб ви знали одне одного» (Коран, 49:13). І ще: «Немає примусу у релігії» (Коран, 2:256).
— Коли ви вперше взяли в руки Коран?
— Мій батько служив у Середній Азії і привіз цю книгу, перекладену російською мовою, — мені тоді 9 літ було. На той час я вже мав п’ятирічний читацький стаж, тому зміг подолати багато сторінок. А навчаючись в «Острозькій академії» на спеціальностях «релігієзнавство» і «філософія», особливу увагу приділив мусульманській релігії, бо хотілося досліджувати щось неординарне, маловідоме. І коли почав, то відкрив для себе цілу планету мудрості, гуманітарної величі. Тоді ж прийшов і до Корану. Зрозумів, що цій книзі варто присвятити себе — перекласти її, ввести в нашу культуру.