На її килимах розцвітають квіти
Ні чимале господарство, ні давня хвороба не перешкоджають улюбленій справі Ганни Струк. Майстриня із села Пнівне Камінь-Каширського району все життя присвятила рукоділлю: виготовила сотні рушників, скатертин, подушок, мальовничих покривал, килимів, доріжок, серветок. Навіть сукню Ганна Лазарівна пошила за авторським дизайном. У чому ж секрет такої працьовитості? Жінка усміхається: «Коли вишиваю, душа відпочиває»
Олександр ПРИЙМАК
Але спочатку вишивка для пнівненської майстрині була єдиним способом прогодувати себе та велику родину.
— Захопилася рукоділлям змалку. Ще з дитинства хворію: через травму хребта не могла взятися за важчу роботу. Спершу вишивка була просто розрадою, а згодом захоплення почало й копійку в хату приносити, – пригадує пані Ганна.
У кожному виробі присутня частинка її душі. А це не виміряєш грішми.
Вона зростала у великій сім'ї в Камені-Каширському. Батько, ветеран війни, отримував мізерну пенсію, якої заледве вистачало на прожиття. Часом доводилося так сутужно, що й шматок хліба годі було відшукати в домі. Незважаючи на хворобу, Ганна взялася допомагати рідним. Коли дівчина довідалася, що в місцеве ательє набирають швачок, не вагаючись, пішла працювати. Заробляла небагато, проте гордилася: адже, попри недугу, Ганна відчувала себе комусь потрібною. За машинкою вдосконалювала свої вміння. Помітивши її успіхи, старші колеги порадили вчитися далі.
І хоч обставини склалися по-іншому, й Ганна обрала фах вчителя математики, проте про улюблене заняття ніколи не забувала. В інституті шила й вишивала, навіть подругам обновки справляла.
Отримавши диплом, потрапила за розподілом на роботу в Пнівне. Так і пропрацювала 26 років у сільській школі. Там, крім математики, навчала місцевих дівчат рукоділля.
— Учениць – багато, швейних машинок на всіх не вистачало. Тож по семеро за однією трудилися. Але всі школярки були здібними, спраглими до знань. Їхні витвори і тепер шкільні стіни прикрашають, – розповідає майстриня.
Об’ємною вишивкою та створенням килимів Ганна Струк захопилася, коли вийшла заміж. Із чоловіком збудували власний дім. Тоді молода господиня взялася облаштовувати сімейне гніздечко. У той час усе було дефіцитом, тож пані Ганна сама стала дизайнером помешкання: почала вишивати килимки, рушники, подушки… Пригадуючи ці складні миті сьогодні, Ганна Лазарівна сама дивується, як вдавалося всьому дати лад: бо ж і діти, і школа, й господарство — все потребувало уваги. Та поміж цих клопотів завжди знаходила час для рукоділля. Секрет тут простий: треба просто любити те, що робиш.
Майстриня присвячує багато часу своєму хобі та не боїться експериментувати. Головне, на її думку, – запастися терпінням та бути готовою імпровізувати. Улюблений візерунок Ганни Лазарівни — квіти. Вони найчастіше розцвітають на витворах майстрині.
Такі шедеври на ринках коштують тисячі гривень. Проте Ганна Струк свої вироби просто дарує рідним і друзям. Бо впевнена, що в кожному присутня частинка її душі. А це не виміряєш грішми.
