Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
Хто навчить дорожити життям?

Волинь-нова

Хто навчить дорожити життям?

Навіть на Волині, де споконвічно бузьки не лінувались носити дітей, тепер у церквах частіше відспівують померлих, аніж хрестять новонароджених. Чисельність населення в Україні скорочується, і живемо ми на 10 років менше, ніж у країнах Європейського Союзу. Звинувачуємо (і справедливо) державу, владу, медицину... Кого завгодно, тільки не себе

Галина СВІТЛІКОВСЬКА,
заступник головного редактора газети «Волинь-нова»


Чиновників від медицини в ході реформування галузі охорони здоров'я стане більше. Буде створено Національну агенцію, що розпоряджатиметься коштами, оплатою медичних послуг, а також Центр громадського здоров'я, який збиратиме статистику, опікуватиметься профілактикою. В областях вони матимуть свої представництва. Отже, охочі можуть ставати в чергу за портфелями. Робота не обтяжлива, це не в операційній 7 годин спину гнути. Читай лекції, проводь бесіди…
Просвітництвом, як розповідала в. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун, займатимуться і сімейні лікарі, які будуть матеріально зацікавлені в тому, щоб люди менше хворіли. Уклав договори з двома тисячами осіб, отримав на кожного по 210 гривень, і думай, як зробити, щоб їм не припекло лікуватися.
Навіть якби знайшлися медики-ентузіасти, які б щиро перейнялися покладеними на них виховними функціями (уявімо, що це можливо), навряд чи їхні зусилля дадуть позитивний результат. Кожен пияк і курець знає, що гробить власне здоров'я. І не з роз'яснювальних статей у ЗМІ, а зі свого гіркого досвіду. Але одиниці знаходять сили відмовитися від шкідливих звичок.
Знецінена вартість життя в нашому суспільстві стала масовою хронічною хворобою. Ось молода мама з дитям на руках, ризикуючи потрапити під колеса, спішить навпростець перебігти дорогу, хоч за кілька метрів пішохідний перехід. Ось водій за кермом дихає перегаром: «Їхати можу, а йти — уже ні». Звична річ, тож і кількість аварій на дорогах зі смертельними наслідками з кожним роком зростає.
Ось студентка хвалиться подрузі: «Прожила місяць на «Мівіні», 300 гривень — на харчі, решта — на косметику». Про віддалені наслідки такої економії не задумується. Ось літня жінка телефонує до редакції: «Внучка самогубством лякає, заборонив би хто той інтернет…» Продовжувати можна довго. Харчуємося абияк, живемо у постійному стресі, зубожіння, соціальна несправедливість, зневіра й розчарування роз'їдають нас зсередини, змушують забути про інстинкт самозбереження.
Нам розповідають про Концепцію громадського здоров'я. Цитують мудре визначення про «науку і мистецтво просування ідеї збереження здоров'я і благополуччя, профілактики захворювань та продовження життя за допомогою організованих зусиль суспільства». А суспільство — це ми з вами. Отже, маємо питати, чому в державі нема дієвого контролю за тим, що на прилавках засилля шкідливих продуктів, сурогатів; що дітей у садках годують абияк; що учні навчаються у «перенаселених», задушливих класах; що хворі на туберкульоз можуть торгувати пиріжками на ринках; що в поліклініках сидять в одній черзі вагітні й ті, хто грипує…
Ніхто не навчить дорожити життям, дбати про свою безпеку. Найсумлінніші сімейні лікарі та працівники Центрів громадського здоров'я не зможуть змінити ситуацію, поки люди не усвідомлять, що треба відстоювати свої права. Кожна передчасно згасла свічка життя — наш спільний біль і гріх.

Telegram Channel