Курси НБУ $ 39.23 € 42.44

Аби врятуватися, ночував у лелечому гнізді

Польські екстремісти вкотре піднімають питання Волинської трагедії. Проте Україна абсолютно не дає відсічі тій неправді, брехні та перебільшенню

Валентин ПОЛІЩУК



Я вже трохи пожив на світі і дещо пригадую з тих часів. Ми жили на Харалузьких хуторах нині Корецького району на Рівненщині. З 3-річного віку запам’ятав, як батьки з сусідами-хуторянами говорили: «Поляки йдуть і ріжуть». Мені від того було дуже страшно. І той страх залишився в мене по сьогоднішній день. Скажу правду: різні на Харалузьких хуторах не було. Але дядько Андрій Коханевич усіх своїх повивозив у Корець, бо там можна було врятуватися. А сам залишався і ночував у лелечому гнізді. Воно було велике і розмістилося на клуні, я його досі пам’ятаю. Потім клуню забрали в колгосп і скинули те гніздо.



Поляки собі дозволяють висмоктану з пальця різню, а ми мовчимо. Чому? Чому різня волинська, а не грубешівська, не холмська?



У Замківці, на малій батьківщині мами, куди ми переїхали, були інші трагедії. Одного з моїх троюрідних братів — 11-річного хлопчика — німці для забавки вкинули у став (там тече річка Корчик) і втопили. Іншого стали ловити поляки з невідомого загону, який зайшов у село (брат був писарчуком при старості). Хлопець утік до дядька в хату і зачинився. Поляки виламали двері і закатували його там. Вийняли з ліжка соломи, обклали і підпалили. Люди кинулися рятувати, вогонь погасили, а він вже був мертвий. Ще живі свідки цього злочину.
Повернувся до Любешова. У нашому селищі невідомі спалили у хаті поляків. Скільки саме — хтозна. Проте велике перебільшення, якщо кажуть, що спалили 200 чоловік. Польських хат було в Любешові лише кілька. У 1950—1960–х роках вони стояли порожні. Спалення приписали бульбашам, як кажуть на УПА в Любешові. Але як могли повстанці зігнати стільки людей?
Крім того, навколо Любешова стояли 6 тисяч федорівців. Були й інші червоні загони, зокрема польський імені Ванди Василевської. Чому вони не перешкодили паліям? Чому не ловили їх після того? Тому що, на моє тверде переконання, це були переодягнені або червоні партизани, або енкаведисти.
Проте протистояння почалося значно раніше. Мій дядько Віталій Сагайдаківський був священиком на Холмщині. Він виїхав на Захід і видав у Канаді книжку «Правди не втопити». Ось цитата з неї: «Того ж 1943 року по цілій Холмщині почали ґрасувати партизани різних мастей: Армія Крайова, Армія Людова, совєтські полонені і жиди. Першою жертвою АК впало село Городиславичі. У Великодню ніч 50 душ парафіян на чолі з отцем були вивезені з церкви і закопані живими. Серед них загинув і мій диякон Боровик. Отця Іллю Сегеду поранив на смерть совєтський полонений. У селі Майків Грубешівського повіту протягом двох годин було забито 600 душ зі священиком Левом Коробчуком на чолі. Отця Петра Огризка забито і закопано біля церкви, а голову залишено на могилі зверху. Таких прикладів тисячі». Зверніть увагу, це було ще навесні 1943 року. Чутки про це дійшли до Любешівщини. Відтак спалення поляків могло бути помстою.
На Любешівщині загін імені Ванди Василевської розстріляв село Лахвичі. Загинуло лише встановлених 47 чоловік. Серед них цілі сім’ї. Убивали й вагітних, малих дітей кидали у вогонь. Жінка розповідала, що її батько ставав на коліна і просився, щоб не вбивали. У нього вистрілили — і від розривної кулі тільки мізки розпливлися по землі. Ще живий чоловік, який тоді був 10-річною дитиною, але вижив, бо в нього не влучили. Про це ніхто не згадує.
У Любешові збудовано пам’ятник загиблим полякам, правлять служби. А ми? Треба і нам поставити пам’ятники загиблим на Холмщині. Може, тоді шовіністи трохи протверезіли б. Не ми ж були на польській землі. Це поляки жили на нашій.
Поляки собі дозволяють висмоктану з пальця різню, а ми мовчимо. Чому? Чому різня волинська, а не грубешівська, не холмська?
смт Любешів.

Telegram Channel