У Першій світовій війні «газові прямокутники» вперше застосували на Волині

Костянтин БОРБИЧ

Внаслідок цього було проведено блискавичну операцію, яка принесла швидку перемогу при незначних втратах, причому було взято в полон до 10 тисяч російських солдатів. Цей епізод цікавий тим, що вперше в історії хімічної зброї застосували так звані «газові прямокутники» (тобто ділянки території по лінії фронту), які одночасно та планомірно атакували, не даючи супротивнику чинити опір.

У суворій секретності з урахуванням метеорологічного прогнозу атака була призначена на 3-тю годину ночі 3 квітня 1917 року. Однак погода внесла свої корективи.

Під час Першої світової війни, у 1916 році, був проведений знаменитий Луцький (Брусиловський) прорив, який значною мірою змінив хід протистояння. Суть цієї операції в тому, що російська армія вдарила одночасно у багатьох точках і зуміла прорвати німецьку оборону. Однак на північному фланзі по межі річки Стохід у селах Тоболи, Старі Червища, Рудка-Червинська, Оленине нині Камінь-Каширського району австро-німецькі війська добре укріпились і не здавали своїх позицій.
Лише восени 1916 року росіяни зуміли перейти на лівий берег Стоходу. Вони одразу звели через річку чотири великі мости та декілька пішохідних містків і розпочали споруджувати передмостове укріплення позицій. Відлига, що наступила в березні 1917 року, перетворила всю долину річки Стохід на озеро завширшки близько кілометра. Усі конструкції затопило. У тилу російського передмостового укріплення таким чином постала грізна природна перешкода для переправи на протилежний берег річки.
Усеньке укріплення розмістилось на пагорбах між селами Тоболи й Оленине, які на той час були переважно голі, без лісу, і це давало змогу австро-німецьким військам добре проглядати позиції росіян.
Штаб групи армій генерала Лінзінгена доручив наступ австро-угорському кавалерійському корпусу генерала барона фон Хауера. Той зі свого боку призначив ударною Першу ландверну дивізію (складалась переважно з військовозобов’язаних 2 черги запасу. — Авт.), яка була значно посилена. У її розпорядженні значилось приблизно 300 одиниць артилерії і близько 100 мінометів проти 103 російських одиниць. Цього було явно замало, аби атакувати одразу всі передмостові укріплення. Тому вирішили наступати спочатку на південну частину, а вже згодом — на північну.
Наказ про використання хімічних снарядів містив розпорядження щодо обстрілу російської артилерії і окремих частин піхоти при атаці південної частини передмостового укріплення біля села Оленине, північної частини біля села Тоболи і в проміжку між обома атаками.
До наказу був доданий план розподілу цілей для одної із груп. На ньому вперше в практиці застосування хімічної зброї з’являються так звані «газові прямокутники». Вони ефективні тільки за безвітряної погоди. Якщо здіймався вітер, то здував їх убік. Тобто при обстрілі позицій росіян хімічними снарядами вживалися заходи для того, щоб газ не міг перешкоджати подальшому просуванню австро-німецької піхоти під час штурму.
У суворій секретності з урахуванням метеорологічного прогнозу атака була призначена на 3-тю годину ночі 3 квітня 1917 року. Однак погода внесла свої корективи. Обстріл газовими снарядами всіх «газових прямокутників» почався о 6-й годині ранку, одночасно атакували телефонні станції, командні пункти та військові табори. Літаки і повітряні кулі спершу не могли піднятися через дуже сильний вітер. Загальна стрілянина по піхотній позиції росіян почалася згідно з наказом о 7 годині 30 хвилин. Після світанку було повторно відкрито вогонь по російських позиціях і проведено одночасно обстріл хімічними снарядами.
У перші години царські війська зовсім не відповідали. Але оскільки сила вітру все зростала, то газ швидко відходив від російських батарей (із села Тоболи в бік сіл Рудка-Червинська та Оленине. — Авт.) і вони відкрили вогонь. Проте їх вдалося скоро подавити. Зважаючи на велику силу вітру, одна із німецьких груп збільшила число снарядів осколочної дії, довівши їх до 50 відсотків (замість дозволених 10 відсотків). До полудня вітер спав, і літаки та повітряні кулі почали свою роботу.
На початку атаки росіяни зовсім не відкривали загороджувального вогню. Потім окремі царські батареї, що зайняли нові позиції, безрезультатно лупили по ворожій піхоті. Слабкі вибухи лягали і на австро-німецькі передові окопи, з яких давно встигла вийти піхота. Але незабаром велика частина і цих російських батарей також припинила стріляти.
Вогонь усіх австро-німецьких груп проти південної частини передмостового укріплення біля села Оленине вівся цілком планомірно. Попри несприятливу погоду, атака увінчалася успіхом. Піхота, що слідувала впритул за вогняним валом, у більшості випадків заставала росіян у сховищах. Не тільки південна частина укріплення потрапила того дня до австро-німецьких рук. У нестримному пориві тривала атака і в північній частині біля Тоболів і мала там несподіваний успіх. До вечора в селі австро-німецька піхота цілком оволоділа вже всім укріпленням. Приблизно 150 російських офіцерів і 10 тисяч солдатів було взято в полон, захоплено багато зброї. Втрати австро-німецьких військ були не значні.
с. Тоболи
Камінь-Каширського району.