У паску можна дати менше масла і яєць, але любові не шкодуйте

Галина СВІТЛІКОВСЬКА,
заступник головного редактора газети «Волинь–нова»

Звісно, пасочку можна й купити. Менш як 50 гривень — і жодних клопотів. У супермаркетах і на ринках полиці заставлені цими «хлібобулочними виробами». Але то вже хіба з великої безвиході. Бо ті передсвяткові приготування, в які кожна господиня вкладає усе своє серце, наповнюють дім такою світлою радістю, таким незбагненним таїнством і святістю, що варто й ночі недоспати, й труду докласти. Пекли паски наші матері, бабусі та прабабусі (і пра- пра-…), і неповторний дух, що ним повняться цього дня оселі, залишається з людиною на все життя, як оберіг, як безцінний родинний спадок. Тож чи можемо ми обділити своїх дітей і внуків, обірвавши віковічний усталений звичай? Хіба, не дай Бог, скувала тіло неміч чи склалися якісь непереборні обставини. Все інше — не причина.
Нема грошей на масло й родзинки? Не біда. Хіба паска буває несмачною? Головне — місіть її з молитвою, з добрими помислами, з любов’ю. Це — найважливіші складники, які перевершать найвишуканіші дорогі інгредієнти. Байдуже, що хтось випробовує рецепти італійські, польські, заморські… Колега торік їла «президентську» паску (знайшла в інтернеті рецепт від Марини Порошенко) — казала, нічого особливого.
Не впевнені у своїх кулінарних здібностях? Дарма. Не забуваймо, що під час Великодньої літургії апостоли освячували хліб, а не якусь делікатесну здобу. На знак незримої присутності серед них Спасителя вони залишали за столом під час трапези вільне місце і клали перед ним «артос» (із грецької — хліб). Печімо пасочку для Христа — і вона обов’язково вдасться.
Ви стомлені й пригнічені сумним сьогоденням? Тим більше. Діставайте борошно, беріться за діло. Кращої розради для душі не знайти. Не вірите мені, послухайте американських психотерапевтів: «Випікання, крім ефективного подолання стресу, може викликати відчуття, що людина зробила щось хороше ледь не для всього світу… Найбільше користі для вас буде тоді, коли ви пектимете не для того, щоб викласти фото в соцмережі, щоб привернути до себе увагу чи перевершити якогось відомого кондитера, а просто для того, щоб когось пригостити…»
Ви самотні, вам нема для кого старатися? Навіть якщо доля склалася так, що Бог не подарував дітей та внуків або ж вони живуть далеко від вас, у домі й на душі стане затишно й тепло, якщо на столі сяятиме рум’яний і запашний Великодній хліб.
Боїтеся зайвих калорій чи байдужі до смаколиків? А паску таки спечіть! Жодні куповані делікатеси не принесуть такого відчуття задоволення й радості, як хліб, якому ви власноруч дали життя. Особливо, якщо поділитеся ним із тими, хто потребує підтримки й допомоги.
Хто з лучан був у Свято-Троїцькому кафедральному соборі на Благовіщення, той чув звернення митрополита Луцького і Волинського Михаїла до парафіян.
Владика просив, аби на освячення Великодніх дарів віряни брали по дві пасочки. Однією розговіється ваша родина, другу віддасте тим, хто не має змоги зустрічати світле Христове Воскресіння за святково накритим родинним столом. Священики-капелани відвезуть передані гостинці військовослужбовцям, які на Великдень перебувають на Сході України, почастують ними дітей-сиріт, самотніх літніх людей, життя яких війна зробила зовсім безпросвітним. І стане їм тепліше й легше від того, що про них пам’ятають, і ланцюгова реакція любові пошириться, долаючи зло.
Свято Воскресіння — перемога світла над пітьмою, життя — над смертю. «Празником празників і торжеством торжеств» називав Великдень візантійський богослов VIII століття Іоанн Дамаскін, а скоро ці слова лунатимуть у храмах під час урочистого богослужіння. Всесильна Христова любов воскрешає людські душі, навіть замулені гріхом, збайдужілі, озлоблені. І нам треба множити цю любов. Через пасхальний хліб, через добрі справи, милосердя і небайдужість.