Інтернет-залежність: хто винен?
Це так зручно: відволікти малюка, включивши йому мультик або комп’ютерну гру, і можна займатися своїми справами. Отак, перекладаючи на електронні девайси функції розваг та виховання, батьки потім кусають лікті
Інтернет-залежність, тобто відхилення в поведінці, при якому в дитини порушується відчуття реальності, втрачається критичне мислення, обмежується управління своїми вчинками, може призвести до непоправних наслідків. Хвиля самогубств серед підлітків, які пристрастилися до специфічних ігор у мережі, тому підтвердження. Як же зрозуміти, що з дитиною не все гаразд, що їй загрожує небезпека?
Важливо, щоб свої проблеми дитина могла відверто обговорити з вами, зустрівши живий відгук і непідробний інтерес — тоді їй не знадобиться шукати однодумців у віртуалі.
Якщо ваші син чи донька стали проводити за комп’ютером більше часу, ніж раніше, і віртуальне спілкування стало для них важливішим, ніж реальне (не зустрічаються з друзями, не виходять на прогулянки), якщо у них погіршився сон, апетит, почастішали перепади настрою — це вже тривожний дзвіночок. Тим більше, якщо за неможливості бути в мережі дитина тривожна, пригнічена, неохоче розповідає, чим вона там займається, що шукає.
Як відволікти чадо від надмірного захоплення онлайн-іграми? Не забувайте, що поведінка батьків — найкращий приклад. Тому вимкніть комп’ютер, телевізор, зберіться усією родиною кудись на екскурсію, на пікнік. Купіть синові чи доньці велосипед, ролики, поповніть домашній запас настільних ігор. Не менш важливо, щоб свої проблеми дитина могла відверто обговорити з вами, зустрівши живий відгук і непідробний інтерес — тоді їй не знадобиться шукати однодумців у віртуалі.
Якщо ж зауважили симптоми залежності — важливим кроком є встановлення так званого «батьківського контролю». Це спеціальний софт, за допомогою якого можна стежити, як довго підліток сидить в інтернеті, які сайти відвідує, що робить. Не заборони, покарання, а добрі, довірливі стосунки — найкраща профілактика інтернет-залежності.
